Затятий до ворогів. У Києві і Львові попрощалися з легендарним колумбійським воїном — українським захисником

Джан Себастьян Рестрепо Мазо (03.06.1993 — 26.05.2026) був професійним військовим.

 

Служив у морській піхоті Колумбії, мав заслужений авторитет у військових колах своєї країни. 

 

Приєднавшись кілька років тому до лав ЗСУ, воював спочатку в Іноземному легіононі, а опісля — в 413-му полку «Рейд», у складі екіпажі бомбера, який запускає по ворогу важкі ударні дрони. 

 

За час служби був поранений у піхотних боях. Мав відзнаку Міноборони за поранення, отримане під час захисту держави.

 

За особисту хоробрість, героїзм та лідерство в бою був удостоєний престижного почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

 

Згодом відважний воїн був удостоєний ще одного «Золотого хреста» з врученням «Дубової гілки». 

 

Загинув Онікс у бою за Гуляйполе. 

 

Боєць 413-го полку «Рейд», друг Махач, близький побратим Джана Себастьяна говорить, що Онікс був щасливим в Україні. Тут він знайшов багато друзів і дуже часто мав приводи для радості. 

 

Друг Домовик, командир Джана Себастьяна, офіцер 413 полку «Рейд» пригадує: «Онікс служив під моїм командуванням близько двох років. Це був еталонний воїн, еталонний побратим. Наше завдання — не зрадити його довіру і його чини». 

 

«Окрім холодної сміливої волі, Онікс володів добрим гарячим серцем, — каже про полеглого командир «Рейду» Євген Карась. — Він обрав шлях воїна. І ми завжди пам’ятатимемо його чин, його подвиг перед нашим українським народом проти червоної комуністичної чуми».

 

Євген Карась пригадує, що Джан інколи міг повернутися з їжею до випадкового вуличного цуцика, який здався йому надто голодним. Бо мав дуже добру душу. 

А ще він дуже любив куховарити та ласувати смаколиками. 

 

«Якби не війна, якби не орда, яка йде на нас зі сходу, можливо, в інших світах ми б зустріли його як видатного кулінара, державного службовця або просто веселу і творчу людину, — говорить командир. — Джан Себастьян був надзвичайно багатогранним. Добрим до друзів. Та затятим до ворогів. Його зачарували Карпати. Він закохався в Україну. Він заповідав поховати його у Львові».

 

Побратими виконали заповідь Героя. Спершу чин прощання у Львові 12 червня відбувався у Гарнізонному храмі, далі — прощання перед міською радою, після чого загиблого провели в останню путь на Поле почесних поховань новітніх героїв №87 під двома прапорами — українським та колумбійським. Стяги урочисто склали та віддали батькам, які з донькою прилетіли з Колумбії. 

 

У своєму усному заповіті Джан Себастьян попросив покласти йому в труну ножа — щоб захищатися від ворогів будь-де.