Дві українські лідерки про гроші та довіру: приватний банк та державна політика

Коли приватний банк із Дніпра підіймається до першої тридцятки за активами, а в країні триває пошук фінансування для відбудови — варто послухати й тих, хто ризикує капіталом, і тих, хто формує правила. Тетяна Городницька і Оксана Маркарова — два різні типи лідерства, але одна мета: відновлення економіки та фінансова стабільність країни.

Два погляди на ту саму проблему

Проблема, яка об’єднує і державу, і бізнес, — дефіцит довіри. Люди не завжди довіряють банкам, банки — державі, держава — інвесторам. А без цього кола не існує стабільних грошей, інвестицій і розвитку.
З одного боку — власник і практик: Тетяна Городницька, голова Наглядової ради і мажоритарна акціонерка АТ «АБ «РАДАБАНК», який станом на 1 січня 2025 року посів 28-ме місце за обсягом активів серед українських банків. Народжена 11 серпня 1975 року в Дніпрі, Городницька закінчила Національний гірничий університет за спеціальністю «Менеджмент організацій» і з 2011 року поступово перетворює банк із регіональної установи на гравця з національними амбіціями — вона стала акціонеркою та очолила Наглядову раду банку в вересні 2011 року, а з 2021-го є його головним акціонером. Зважаючи на динаміку розвитку установи та хороші фінансові показники останніх років, Городницька формує стратегію, орієнтовану на довгострокове зростання й довіру клієнтів, а не на швидкі прибутки.
Банк активно розвиває напрям кредитування, маючи глибоку експертизу в цій сфері, оскільки підтримка бізнесу та доступ до фінансування є стратегічно важливими для економічного розвитку України. Тому під наглядом Тетяни Городницької РАДАБАНК посилив процедури кредитної оцінки, запровадив регулярні стрес-тестування і прискорив діджиталізацію продуктів для малого й середнього бізнесу — кроки, які дали змогу нарощувати портфель у рентабельних нішах, не жертвуючи якістю активів. Одночасно банк активніше включався в соціальні ініціативи: від підтримки STL-центру єврейської громади в Дніпрі до серій благодійних акцій — зокрема через акційні депозити банк донатив на допомогу для ЗСУ. Ці практичні кроки підсилюють меседж про відповідальність власників і формують довіру клієнтів.
З іншого — державниця та переговорниця: Оксана Маркарова, яка має досвід керівництва Міністерством фінансів і працювала над формуванням стосунків з міжнародними донорами, а нині — посол у США. «Ми повинні перекладати потреби країни на зрозумілу мову для партнерів. Донори хочуть бачити прозорість, чіткі правила та готовність банків і уряду працювати разом», — зазначає Маркарова.

Чому приватні банки — критичний партнер відбудови?

Приватні банки, що зуміли вистояти у кризові роки, дедалі частіше стають ключовими учасниками відбудови країни. Їхня гнучкість, знання локального ринку та швидкість у прийнятті рішень дозволяють ефективно підтримувати бізнес і фінансувати інфраструктурні проєкти. Один із таких прикладів — РАДАБАНК, який під керівництвом голови Наглядової ради Тетяни Городницької перетворився з регіональної установи Дніпропетровщини на національного гравця з репутацією стабільного партнера.

Водночас банк зберігає чітку соціальну позицію. Під керівництвом Тетяни Городницької команда РАДАБАНКу активно долучається до волонтерського руху, співпрацюючи з місцевими центрами допомоги та самостійно організовуючи збори коштів для Збройних сил України й медичних закладів. Лише у вересні 2022 року завдяки акційному депозиту клієнтів банк перерахував майже 380 тисяч гривень на потреби військових, а наприкінці 2024-го — 5,4 млн грн на підтримку 3-ї штурмової бригади у межах кампанії «під3мка».

Що очікує держава — і що потрібне приватному сектору?

Держава має створити зрозумілі та швидкі інструменти для співпраці з приватними банками: стандартизовані гарантії, прозорі процедури державно-приватного фінансування, чіткі пільги та механізми мінімізації політичних ризиків. Зі свого боку банки повинні пропонувати продукти, які поєднують комерційну життєздатність та суспільну вигоду.
«Ключове завдання зараз — навчитися поєднувати дисципліну державних фінансів із гнучкістю приватного капіталу. Тільки тоді ми зможемо отримати реальні, а не паперові результати від донорських програм», — переконана Маркарова.

Довіра як спільний знаменник

Довіра — це нова валюта України. Вона конвертується у депозити, кредити, податки, гранти й міжнародні інвестиції. Приватні банки доводять, що можуть бути ефективними партнерами держави, а держава — що може бути надійним партнером бізнесу. І коли обидві сторони діють синхронно, народжується найцінніше — впевненість у завтрашньому дні.
Приватний сектор і державна політика виконують комплементарні ролі у відбудові: перший забезпечує гнучкість та доступ до ринку, другий — стабільні рамки та регуляторну підтримку, що разом створює ефективну модель співпраці для розвитку інфраструктури та економіки.