53 роки у російській «психушці»: угорський військовополонений «поплатився» за рідну мову

Угорський військовополонений провів 53 роки в російській психлікарні через те, що розмовляв рідною мовою.

 Як інформує УМ, про це повідомив Простір психологів.

Якими доленосними для особистості можуть бути наслідки мовного бар'єру показує не лише сучасна війна пов'язана з російською військовою агресією, а й незвичайна історія Андраша Томи.

 У 1944 році молодий угорський солдат на ймення Андраш Тома був захоплений Красной Армієй і разом з багатьма іншими - відправлений у табори, проте через нездоланний мовний бар'єр його доля склалася особливо трагічно.

Зокрема, вже у наступному 1945 році його перевели до психіатричної лікарні десь на росії, але місцевий персонал, не розуміючи угорської мови, вважав його слова "балаканиною розбитого розуму", що зрештою призвело до постановки діагнозу "божевільний" і ув'язнення в психіатричній лікарні.

Понад п'ять десятиліть Тома жив майже в повній тиші, говорячи угорськими словами та реченнями, які ніхто з оточуючих не міг зрозуміти і сприймав за щось на кшталт шизофренічного мовленнєвого симптому.

Лише у 2000 році новий головний лікар (за іншими даними словацький лінгвіст, який там опинився на деякий час) помітив серед «тарабарщини божевільного» закономірності — звуки, що належать до фінно-угорської сім'ї мов.

Підозрюючи, що це можливо "не божевілля, а просто угорська мова", він зв'язався з посольством.

Зрештою, правда таки випливла на поверхню: Андраш не був божевільним — він був просто всіми забутим військовополоненим, який чомусь ніколи не переставав розмовляти рідною мовою.

Відтак, через понад 50 років його було ідентифіковано, репатрійовано та доставлено додому до Угорщини у віці 74 років.

Він тихо прожив ще чотири роки, перш ніж помер у 2004 році, нарешті знайшовши спокій, вже не безіменним божевільним у іноземній лікарні, а Андрашем Тома, солдатом і тим, хто вижив.

Як повідомляла УМ, Доведені до «божевілля»: як радянська влада ламала інакодумців у «психушках».