250 років з дня знищення росією Запорізької Січі

Сьогодні , 3 серпня 2025 року, минає 250 років з дня, коли імператриця Катерина II видала маніфест про остаточну ліквідацію Запорізької Січі.

Про це нагадує газета Україна молода.

 Ця подія, що відбулася в 1775 році, стала одним із найтрагічніших і найболючіших епізодів в історії України, адже вона символізує не лише знищення козацької держави, а й прагнення Москви стерти українську ідентичність і державність.

Знищення Запорозької Січі не було спонтанним рішенням. Це був кульмінаційний етап планомірної і цинічної політики Російської імперії, спрямованої на повне підкорення українських земель. Російські монархи завжди сприймали козацтво як загрозу своїй владі, адже воно уособлювало собою свободу, демократичні цінності та незалежність. Запорозька Січ, з її унікальною системою самоврядування, виборною владою та військовою міццю, була справжнім оплотом української державності.

Вона стала прикладом того, як в умовах чужоземного панування можна зберегти дух свободи. Саме тому імперія прагнула знищити Січ, аби прибрати будь-які натяки на українську державність. Ліквідація Запорозької Січі була останнім елементом української автономії, її знищення остаточно закріпило російське панування над українськими землями. На колишніх козацьких землях почали засновувати нові адміністративні одиниці, а козацьку історію намагалися забути.

Сьогодні, через 250 років, ми бачимо, як історія повторюється. Російська імперська політика не змінилася. Якщо у 1775 році метою було знищення Запорозької Січі, то сьогодні росія прагне знищити незалежну і суверенну Україну. Події 2014 та 2022 років є прямим продовженням політики Катерини II.

 Мета та сама — знищення української державності. Річниця ліквідації Запорозької Січі нагадує нам, що наша боротьба за незалежність — це не щось нове. Це продовження багатовікового протистояння з російським імперіалізмом. Знищення Січі стало трагедією, але не зламало український народ. Козацький дух свободи зберігся і передавався з покоління в покоління. Сьогодні ми бачимо, що цей дух живе, що наша історія — це не лише сумні сторінки, а й джерело сили та натхнення.

Наша єдність і воля до перемоги — це найкраща відповідь на будь-які зазіхання ворога, чи то 250 років тому, чи то сьогодні. Ми знаємо свою історію, цінуємо свою ідентичність і ніколи не відмовимося від нашої свободи.