Онлайн-архів усної селянської культури: в музеї Гончара презентували унікальну виставку

У Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" презентували архів української селянської культури "Великі трансформації".

В ньому зберігаються матеріали з експедиції у 80-х американського етномузиколога Вільяма Нолла.

Як інформує УМ, про це розповіли організатори виставки архіву.

Архів усних історій демонструє зміни у структурі української селянської культури 1920-1930-х років завдяки розповідям очевидців про колективізацію селян.

Онлайн-архів знаходиться у вільному доступі та наповнюється аудіозаписами, довідковими матеріалами. Як розповідають творці проєкту, на платформу можна запропонувати завантажити власні родинні архіви, що стосувалися цього періоду.

Наразі там знаходиться 56 записів у категоріях: усна історія, кобзарі та лірники, інструментальна та вокальна музика. Оригінальна колекція Нолла налічує понад 400 записаних інтерв'ю, народних пісень та музичних творів.

Керівниця проєкту та засновниця видавництва "Родовід" Лідія Лихач розповіла, що до створення онлайн-архіву Вільям Нолл опублікував книгу "Трансформація громадянського суспільства. Усна історія української селянської культури 1920-30 років". Нею для своїх досліджень послугогувалася історикиня Енн Епплбаум.

"В книжці Вільям використав приблизно 10% матеріалу, й тоді дослідники разом з Епплбаум говорили: "Це така велика джерельна база, ви мусите щось зробити, щоб Вільям Нол поставив усі свої матеріали в публічний доступ". Йшлося про усну історію, тепер перший розділ нашого сайту", – розповіла Лихач.

Вона поділилася й історією, коли під час досліджень за командою спідкували радянські спецслужби. Через те, що Вільям Нолл мав дозвіл працювати лише в Києві, до героїв записів навідувалися правоохоронці. Вони часто просили повідомляти про переміщення та дії дослідницької команди.

Крім Лідії Лихач проєкт презентували Марина Гримич, докторка історичних наук, кандидатка філологічних наук, письменниця, Тетяна Дорошенко, провідна фахівчиня з управління проєктами УКФ, Ярина Дронь, фольклористка, учасниця гурту US Orchestra, Ірина Барамба, фольклористка, учасниця гурту "Гуляйгород".

Професорка Католицького університету в Словаччині, музикознавиця Ольга Берч також зазначила, що проблема вивчення усної історії досі існує у навчальних програмах.

"Вся трагедія нашої освіти полягає в тому, що цей баланс усної і писемної традиції побудований таким чином, – розповіла професорка, – що навчальні заклади, починаючи з садочків та шкіл, вивчають тільки те, що є на письмі. Втім писемна культура не може відтворити специфіку усної культури – живе інтонування слів чи музики. Загубивши такий пласт знань, народ вже не впізнає своєї культури".

В онлайн-архіві зберігаються відео зі співами бандуриста Георгія Ткаченка, який перейняв традиції у харківських кобзарів, Миколи Будника, братів Литвинів, молодих братчиків Кобзарського цеху Олеся Саніна і Тараса Компаніченка.

Також серед записів є інструментальна та вокальна музика, записи виконавців різних регіонів України.

Крім того, на презентації онлайн-архіву Лідія Лихач передала директорці Музею Голодомору Лесі Гасиджак архів касетних записів Вільяма Нолла про зміни у структурі української селянської культури 1920–1930-х років.

Серед записів передали історії селян про Голодомор, селянські трансформації, формування традиційного суспільства, колективізацію.

"Я вже мала можливість переглянути цей архів і там бачила унікальні теми, підтеми й аспекти, які вже не охопити в експедиціях. Тому що серед них свідки 29-го року народження і вони вже не можуть розказати ні про артілі, ні про щось інше, що значно раніше зникло в історії радянської Україні", - розповіла директорка музею Голодомору.

Оригінали музичних записів - аудіо та відео - мають передати завідувачці відділу архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Максима Рильського Валентині Борисенко.

Як повідомляла УМ, як українофоби Ткаченко та Дробович розвалили Музей Голодомору.