Панове генерали і офіцери, своїм мовчанням ви зрадите Бога і Україну, якщо допустите звільнення Залужного

У кінці січня і на початку лютого «Україна молода» опублікувала мої статті  «Народ і армія захистили генерала Залужного» (30.01.2024.) і «Момент істини: Україна або Зеленський. Українці, вибір за вами» (02.02.2024).

 

Обидві публікації викликали велику громадську увагу, масове поширення в  соціальних мережах, схвальні відгуки і цікаві коментарі. Дякую редакції газети і всім, хто відгукнувся на мої статті.

 

Прокоментую одне зауваження на мою пропозицію про дострокове припинення повноважень Президента України Зеленського під час війни. На думку критиків, це може призвести до втрати управління державою, в країні почнеться хаос і фронт посипиться. Мої опоненти проводять паралель із втратою незалежності Української Народної Республіки (УНР).

 

У мене запитання: а що відбудеться з країною, якщо Зеленський несподівано  помре від інфаркту, інсульту або загине від нещасного випадку? Адже ніхто від цього не застрахований.

Що тоді? Усе пропало? Україна загине? Ні! Україна буде жити, боротися і переможе планетарне зло — Московію!

 

Запевняю, що після будь-якого виду дострокового припинення президентських повноважень Зеленського, хаосу в країні не буде. Управляння державою, згідно Конституції, перейде до голови Верховної Ради України.

 

У випадку смерті президента США, його повноваження і обов’язки покладаються на віце-президента. У Франції — обов’язки президента тимчасово виконує Голова Сенату, а якщо останній не в змозі їх виконувати, — то Уряд.   

 

Впевнений, що допоки генерал Валерій Залужний буде Головнокомандувачем ЗСУ, фронт не посипиться, катастрофи з Україною не станеться. Соціологічні дослідження засвідчують, що найбільша довіра українців саме до ЗСУ — 97% і їх Головнокомандувача Залужного — 94%.

 

Якщо ж Зеленський звільнить Залужного, то наслідки для країни можуть бути непередбачувані. Звичайно, що ЗСУ і патріотична частина українців збережуть українську державність, але набагато більшими людськими втратами, ніж при командуванні армією генералом Залужним.

 

 

Історична паралель

 

Згадаємо долю видатного українського військового діяча, полковника армії УНР Петра Болбочана, який у березні 1918 року, випередивши німців, першим увійшов до Києва, який змушені були залишити без бою більшовики.

 

У квітні 1918 року полковник Болбочан, будучи командиром Кримської групи Армії УНР захопив Крим. Але за наказом військового міністра Центральної Ради УНР, на вимогу німецького окупаційного командування, Болбочан змушений був вивести свої війська з Криму, які були основою армії УНР.

 

У війську полковника Болбочана панувала зразкова військова дисципліна, воно було найбільш дієздатним та найкраще виконували завдання, поставлені політичним керівництвом Центральної Ради УНР. Однак, його військо, яке було національно свідомим і вірним Директорії, піддавалося найбільшій критиці і шельмуванню.

 

Про полковника Болбочана і його армію поширювали різні чутки і плітки (як депутатка Безугла про генерала Залужного), критичні висловлювання постійно з’являлися у пресі, особливо підконтрольній більшовикам (у нас — підконтрольний Зеленському-Єрмаку телемарафон «Єдині новини» і продажні блогери).

 

Голова Директорії Володимир Винниченко та Головний отаман Симон Петлюра все більш підозріло дивилися на успішного полководця Петра Болбочана (як сьогодні Зеленський і Єрмак на Залужного).

 

Панове, вам нічого це не нагадує?! Змініть лише прізвища осіб у сьогоднішній ситуації навколо головнокомандуючого ЗСУ генерала Залужного і ви побачите минуле…

Після вимушеного відступу військ Болбочана з Харкова полковника звинуватили у здачі міста Червоній армії без бою. Ніхто не звернув увагу на об'єктивні обставини, в яких опинилася українська армія. Якби не цей відхід, то УНР втратила б найкращі військові частини.

 

Не мовчав і сам Болбочан. Він різко критикував непослідовну, суперечливу політику уряду УНР та його міністрів. Вказував їм на явні помилки та прорахунки.

 

22 січня 1919 року Болбочана усунули від командування Запорізьким корпусом і заарештували за наказом сотника Омеляна Волоха — командира Богданівського полку на Лівобережному фронті (який згодом вдався до низки антиурядових акцій і, зрештою, вкравши державну скарбницю, перейшов на бік більшовиків).

 

26 січня 1919 року в Києві полковник Болбочан оприлюднив свого листа, в якому, зокрема, наголосив: «Бідна Україна, ми боремося з більшовизмом, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а український новопосталий уряд УНР йде на зустріч більшовизмові й більшовикам! Ви не можете розібратися в самих простих життєвих питаннях, а лізете в міністри, отамани, лізете в керівники великої держави, лізете в законодавці замість того, аби бути самими звичайними урядовцями і писарцями».

 

Сьогодні ці слова звучать ще більш актуально! Без окуляр видно, які дилетанти керують державою. 

 

Почалося слідство, яке не дало підстав для звинувачення Болбочана. Слідство зайшло у глухий кут, однак не припинилось. Представники лівих соціалістичних течій на чолі з Винниченком вимагали для Болбочана суворого покарання, вбачаючи у ньому перешкоду на шляху порозуміння із радянською росією, на бік якої вони схилялися (як Зеленський і Єрмак).

 

Паралельно розпочинається нова хвиля цькування полковника Болбочана в пресі. Всі ці події були зрежисовані з одного центру — з Москви (як сьогодні проти генерала Залужного)..

 

Подібна ситуація була створена у вересні минуло року і навколо Залужного. Вітчизняні і зарубіжні ЗМІ почали «підігрівати» так звану «справу генерала Залужного», якому ДБР на замовлення Зеленського—Єрмака може вручити підозру про недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК), що спричинило тяжкі наслідки, у зв’язку із захопленням російськими військами півдня України.

 

В той час я отримав конфіденційну інформацію, що президент Зеленський дав окремо усні доручення двом керівникам силових відомств (їх прізвища мені відомі), які повністю залежні від президента і Єрмака, у «будь який спосіб» і «за будь яку ціну нарити вбивчий» компромат на головнокомандувача ЗСУ Залужного.

 

«Компромат» повинен бути такого характеру, щоб змусити Залужного добровільно подати рапорт у відставку (подібно звільненню міністра оброни Резнікова). Або, щоб «компромат» виглядав так перед Заходом, в першу чергу, перед США, що Зеленський змушений був звільнити Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ.

 

Один із керівників, як кажуть в народі, «взяв під козирок» і відразу погодився виконати незаконне доручення президента.

Другий, маючи мужність і порядність, спробував делікатно заперечити Зеленському, що цього не доцільно робити під час війни, оскільки "роздування сфабрикованого компромату" може призвести до "деморалізації армії та інших негативних наслідків у суспільстві". На що Зеленський зауважив, що "деморалізація" армії" і "політична нестабільність" це не його проблема. "Для цього — заявив президент — у мене є служба охорони, поліція і національна гвардія" і пригрозив незговірливому керівнику звільненням.

 

Керівник погодився "обережно провести оперативну перевірку" Залужного. Та, будучи порядним, попередив Залужного, що президент дав команду зібрати на нього компромат.

 

Головнокомандувач ЗСУ спокійно зауважив: "Хай шукають. У мене немає офшорів, нерухомості, віл, яхт за кордоном. У мене є лише солдати і офіцери, які для мене рідні, як моя сім’я та Україна…".

Більше про це у статті «Президент Зеленський замовив «компромат» на генерала Залужного. Геть брудні руки від головнокомандувача! Захистимо Залужного — врятуємо Україну!».

 

Щоб догодити Зеленському, «зелені гниди» рили як кроти, шукаючи компромат на Залужного. Дворняги офісу президента Безугла, Шевченко та інші скаженіло «тявкали» на головнокомандувача ЗСУ, а він спокійно робив свою справу. «Собаки гавкають, а караван іде».

 

Перерили все, що тільки можна було перерити. Перевірили навіть довоєнні закордонні відрядження Залужного і як він писав і захищав свою дисертацію. Проте нічого компрометуючого не знайшли.

Яка була реакція Зеленського на результати перевірки здогадатися не важко, враховуючи його риси характеру і психотип. Читайте тут.

 

Та повернемося назад у 1919 рік. Залишаючись під вартою без суду і слідства, Болбочан був переведений до Станіславова (нині Івано-Франківськ), де була тимчасова столиця Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), під нагляд місцевої влади.

 

Проте полковник замість того, щоб тихо пересидіти деякий час, постійно критикує головне командування армії УНР, уряд і самого Петлюру, говорячи про них як про дрібних авантюристів та інтриганів, в ультимативній формі вимагає прискорення розслідування, адже проти нього нема жодних доказів.

 

«Запорізький корпус» не раз звертався до командування УНР з проханням повернути їм колишнього командувача. На цьому наполягали командири Запорізької групи.

 

Тим часом, втративши Київ, Житомир, Вінницю на початку червня 1919 року, Армія УНР опинилася затиснута більшовицькими військами на незначній території Поділля. Директорія та Уряд перебували у містечку Чорний Острів, єдині боєздатні частини — Запорізький корпус у Проскурові, Січові Стрільці у Старокостянтинові.

 

Петра Болбочана викликають до Чорного Острова, де він зустрічається з Петлюрою. Йому ставиться завдання — формування частин з українських полонених в Італії. Болбочан погодився. Проте уряд УНР чомусь всіляко відтягував нове призначення.

 

6 червня 1919 року, очікуючи на нове призначення, Петро Болбочан приїхав до Проскурова.  Керівники групи звернулися до інспектора УНР при дивізії з проханням про повернення Петра Болбочана. На підставі цього звернення інспектор Микола Гавришко наказав полковнику Болбочану «негайно вступити в командування військами Запорізької групи». Гавришко зробив це відповідно до закону УНР про інспекторів. Мотиви — необхідність зміцнення армії і врахування настроїв найбільш дисциплінованого її підрозділу. Про свій наказ інспектор повідомив керівництву УНР.

 

Проте 9 червня 1919 року з'явився наказ, в якому Болбочана і Гавришка звинуватили у самовільному захопленні влади. Розпочалося нове слідство. Болбочан мав змогу втекти від слідства. Але не зробив цього. Він прагнув довести, що за ним немає жодної вини.

 

10 червня 1919 року Петра Болбочана заарештували без жодного опору. Він був звинувачений у намаганні призначити головою Директорії Євгена Петрушевича.

12 червня 1919 року над полковником Болбочаном відбувся військово-польовий суд. Його звинувачували у невиконанні наказу, незаконному захопленні командування корпусом та участі в широкомасштабній змові з метою державного перевороту в умовах воєнного часу. Вирок — смертна кара.

 

28 червня 1919 року о 22-й годині Петра Болбочана розстріляли на залізничній станції біля с. Балин (нині Дунаєвецький район Хмельницької області). Там же, за пів кілометра від станції, було поховано його тіло.

Розстріл відбувся в присутності військових, якими командував їх легендарний полковник Болбочан. Вони промовчали і не зробили нічого, щоб врятувати свого командира.

 

Панове генерали і офіцери, невже і ви промочите, коли Зеленський-Єрмак будуть публічно політично «розстрілювати» вашого легендарного Головнокомандувача генерала Валерія Залужного і не захистите його від звільнення, яке добивається  Московія (персонально Патрушев)?!

 

Закриті соціологічні дослідження показують, що якби вибори Президента України були в середині січня, то Залужний переміг би у першому турі. За нього проголосували б майже дві третини виборців (65%). Президентський рейтинг Зеленського лише 25%. 

 

Це основна причина, чому президент Зеленський хоче звільнити генерала Залужного. Всенародна любов і довіра українського народу до генерала — народного Гетьмана викликали у Зеленського неадекватну заздрість і роздратованість, які переросли у злість і нетерпимість до Залужного!

 

А може рішення про звільнення Залужного насправді прийнято в Кремлі секретарем РБ росії Патрушевим?

 

Згадайте про таємний візит Зеленського і Єрмака до Оману на початку січня 2020 року і зустріч з Патрушевим за дорученням президента росії путіна. Таємний візит готували Єрмак і кум путіна, зрадник Медведчук (агент КДБ-ФСБ, псевдонім «Соколовський»).

 

Літак Bombardier Global Express 6000, бортовий номер 9H-VJN, на якому Патрушев прилетів з Москви в Оман, а Зеленський повернувся з Оману в Київ.

 

Встановлений незаперечний факт — секретар РБ РФ Микола Патрушев прилетів із Москви в Оман опівночі 8 січня чартерним літаком Bombardier Global Express 6000, бортовим номером 9H-VJN. А вже ввечері (о 21 годині) того ж дня цим же бортом скористався президент Зеленський для повернення в Київ.

 

З метою приховати переговори Зеленського і Патрушева посольство росії в Омані в пожежному порядку організувало для президента Зеленського зустрічі (в яких брав участь і Єрмак) з виконавчим президентом Державного генерального резервного фонду і міністром, відповідальним за закордонні справи Оману (на фото).

 

Зарубіжні і вітчизняні ЗМІ достатньо аргументовано називали і Єрмака агентом російських спецслужб під псевдонімом «Козир».

 

Аналіз наявної інформації і отриманої мною з конфіденційних джерел дає мені як начальнику відділу військової контррозвідки в минулому стверджувати, що ймовірність того, що Єрмак є агентом ГРУ ГШ ЗС РФ майже стовідсоткова. Те, що він є агентом політичного впливу Москви сумнівів у мене не має. Це підтверджує його багатовекторна діяльність як глави офісу президента Зеленського.

 

Зауважу, що в 2020 і 2021 роках я направляв голові СБУ Баканову інформацію про те, що Єрмак може бути агентом російських спецслужб для перевірки. Через деякий час Зеленський заявив, що СБУ перевірила Єрмака і претензій до нього немає. Згодом виявилося, що окремі керівники СБУ було агентами ФСБ і працювали на росію.

 

Сценарій «повернення» України Московії

 

В посольстві російської федерації в Омані, де 8 січня 2020 року відбувалися переговори Патрушева і Зеленського, був схвалений сценарій «повернення» України в лоно росії. Він, зокрема, передбачав, що Україна:

 

- офіційно відмовляється від вступу в НАТО і закріплює в Конституції, що вона є постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках;

- скорочує чисельність ЗС і номенклатуру озброєння до параметрів погоджених з росією;

- визнає анексований Крим російським;

- надає ДНР і ЛНР статус автономії з широкими повноваженнями і функціонуванням двох офіційних мов (російської і української) у східних і південних областях України. Представники ДНР і ЛНР повинні бути офіційно представлені у Трьохсторонній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України на переговорах;

- розміновує південні території для забезпечення вільного і безпечного пересування громадян обох країн;

- відновлює подачу води і електроенергії в Крим на договірних умовах;

- забороняє націоналістичні політичні партії «Свобода», «Правий Сектор» і героїзацію УПА та її героїв.

 

В Омані було вирішення питання і про призначення Єрмака главою офісу президента Зеленського та включення його до складу РНБО. Через місяць після повернення з Оману Зеленський звільнив Андрія Богдана з посади глави ОП і замість нього призначив Єрмака, ввів його до складу РНБО і призначив політичним радником керівника України в Нормандському форматі.

Про таємний візит Зеленського і Єрмака читайте у статті «Домашні завдання» Зеленського: «Вагнергейт» та «токсичні» Коломойський і Єрмак». 

 

Залужний поламав сценарій здачі України

 

Та, як кажуть в народі: не все збувається, що бажається. Сценарій «повернення»  України в лоно Московії поламав головнокомандуючий ЗСУ Залужний, який приховав від Зеленського і США свій план підготовки до великої війни з росією.

 

Генерал Залужний знав про «московських кротів» в офісі президента і в Центральному апараті СБУ, яку очолював «друг Зеленського з дитинства» Баканов. Це врятувало Україну від блискавичної поразки. Захід відвів українцям  три дні на супротив і капітуляцію, а Зеленському запропонував покинути країну.

 

У минулому році ЗСУ на чолі з Залужним зробили неймовірне — вони утримали весь фронт, не дали його прорвати переважаючому в рази у живій силі і техніці ворогу і нанесли йому колосальні втрати.

 

Своєю тактикою і стратегією ведення війни генерал Залужний зберіг життя тисячам захисникам України. На думку військових експертів, якби Зеленський не втручався у планування ГШ ЗСУ, втрати при обороні Бахмуту і Авдіївки були б у рази менші.

 

Роби те, що навчився — записуй відосики і чемно проси у західних партнерів зброю, необхідну для перемоги. Як сказано у Святому писанні «Кесарево — кесарю, а Богу — Боже» (кому — воювати, а кому — відосики писати). 

 

ЗСУ на чолі з Залужним доводиться звільняти великою кров’ю південь України, який Зеленський і Єрмак добровільно здали путіну на поталу і пограбування у лютому 2022 року.  Детально про це тут: «Здача півдня України: злочинна недбалість чи державна зрада?»

 

На лівому березі Дніпра ЗСУ прорвали дві сильно укріплені інженерні лінії оборони, захопили і закріпили плацдарми. За два роки великої війни ЗСУ звільнили понад 50% територій, які захопила росія від 24 лютого 2022 року. Це стратегічний успіх і фундамент майбутньої Перемоги України.

 

Те, як ЗСУ, очолювані генералом Залужним, впродовж двох років ВИСТОЯЛИ у великій війні з ядерною росією без належної військової допомоги, обіцяної Заходом, викликає подив у світі. Це дійсно диво! Адже нам відвели лише три доби. Але Україна вистояла! Московія обламала свої криваві клики. Українці уже  здобули духовну і ментальну Перемогу над ідеологією «руZкого міра»!

 

Військова перемога ще по-переду. І вона обов’язково буде! В цьому в українців немає ні найменших сумнівів. Віримо у ЗСУ, очолювані генералом Залужним! Боримося кожен на своєму фронті і перемагаємо! Кожен день! 

Пропоную прочитати статтю «Вселенський дух українців — воїнів світла. Роздуми щодо майбутнього нашої країни»

 

На сьогодні українська армія є найсильнішою армією в Європі. Це доконаний факт! Досвід ЗСУ (якого не мають інші країни світу) вивчають у воєнних академіях країн-членів НАТО і Пентагоні США.

 

Це головна причина, чому Патрушев скаженіло прагне  звільнити  Головнокомандуючого ЗСУ Залужного, його заступника, Героя України (23.08. 2014), генерал-лейтенанта Михайла  Забродського, начальника ГШ ЗСУ, Героя України (18.02.2015), генерал-лейтенанта Сергія Шапталу. І пару-трійку інших генералів,  наближених до Залужного. Мета Кремля — обезголовити ЗСУ!

 

Московії перед так званими президентськими виборами (17 березня) як повітря потрібне припинення вогню і перемир’я. Кремль добивається, щоб США змусили Зеленського сісти за стіл переговорів на умовах воєнного злочинця путіна, який знаходиться під міжнародними санкціями і ордером на арешт.

 

Масове вкидання у вітчизняні і зарубіжні ЗМІ різноманітних повідомлень про звільнення генерала Залужного є також ІПСО ФСБ росії, щоб перевірити реакцію українського суспільства і ЗСУ на звільнення головнокомандувача.

Події показали, що народ і ЗСУ, очолювані Залужним ЄДИНІ. Вони захистили свого генерала. Цей моноліт розбити не під силу нікому, якщо українці будуть об’єднані навколо ЗСУ і Залужного і підтримувати його.

Проте спроба звільнити Залужного і генералів з його найближчого оточення відкладена лише в часі.

 

У своїх відео зверненнях президент Зеленський відбувся мовчанням на повідомлення про звільнення Залужного. Та, якби й заявив, що не буде звільняти його, президенту ніхто б не повірив. Зеленський неодноразово говорив українському народу і світу неправду.

Нагадаю, що у червні 2021 року «Європейська солідарність» зробили заяву: «Як путін х*йло, так Зеленський брехло. На цинічній брехні йшов на президентство. На такій же брехні намагається утримуватися при владі».

 

У коментарі Українському Радіо 2 лютого секретар РНБО Олексій  Данілов заявив: «Документа про відставку головнокомандувача на сьогоднішній день немає. Якщо з’явиться документ, тоді можна питати думку і про щось говорити. Доти, доки його немає, я б нікому не радив піднімати ці хвилі, починати розповідати, що щось відбулося. Ви знаєте, що це дуже дестабілізує ситуацію безпосередньо в армії і це не на користь. Якщо будуть ті чи інші документи, тоді ми можемо про це говорити».

 

Запитання до Данілова: чому він не зробив цієї заяви ввечері 29 січня, щоб «сильно не дестабілізувати ситуацію безпосередньо в армії», а чекав чотири дні, до обіду 2 лютого? 

 

Чому президент Зеленський не прокоментував інформацію про звільнення Залужного, щоб не допустити дестабілізації у ЗСУ?

Як Зеленський пояснить, чому на його офіційному сайті після указу  № 32/2024 від 26 січня «Про відзначення державними нагородами України» відсутні укази від 27 і 28 січня за номерами 33 і 34?

Наступний указ датований 29 січня за № 35/2024 також «Про відзначення державними нагородами України». Далі йдуть укази без пропуску дат і номерів.

 

Запитання: про що йде мова в указах за № 33/2024 від 27 січня і за № 34/2024 від 28 січня?

 

Чиновник, який раніше працював в офісі президента і мав відношення до підготовки указів президентів (зараз на пенсії), пояснив мені, що швидше за все указом № 33/2024 від 27 січня Зеленський звільнив генерала Залужного, а указом № 34/2024 від 28 січня на його місце призначив нового Головнокомандувач ЗСУ.

За моєю інформацією, це генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ, Герой України (05.04.2022).  

 

Укази навмисно притримали за вказівкою або Зеленського, або Єрмака з якихось їхніх міркувань і не опублікували їх на офіційному сайті глави держави. Таке не раз було за час його роботи в Адміністрації президента, заявив пенсіонер.

Переконаний, що інформацію про звільнення Залужного офіс президента спеціально «злив» у публічний простір, щоб перевірити реакцію суспільства і як ця вона «дестабілізує армію». За словами Данілова, — «дуже».  

Коли ситуація в суспільстві досягла майже кипіння, з’явилися офіційні повідомлення про те, що генерала Залужного президент «не звільняв».

 

Першим туманний допис в телеграмі зробило Міноборони: «Шановні журналісти, одразу відповідаємо всім: Ні, це не правда».

З цієї фрази не зрозуміло, що саме міністерство спростовує. Адже паралельно була запущена інформація про відставку міністра Умєрова. На запитання журналістів, що є «не правда» в МО не уточнили.

 

Ситуація в суспільстві продовжувала загострюватися. В соціальних мережах з’явилися  масові заклики йти до офісу президента на захист генерала Залужного і погрози на адресу Зеленського.

Нагадаю, що за оцінками спеціалістів у сфері психології і психіатрії, Зеленським керує СТРАХ. Як кажуть в народі: «Боїться власної тіні».

 

Це примусило офіс президента заявити, що президент Зеленський «не звільняв» генерала  Залужного. Так, прессекретар президента Сергій Никифоров (зверніть увагу, не Зеленський і не Єрмак) змушений був повідомити в коментарі «Української правди»: «Точно ні. Президент не звільняв головкома Залужного». 

 

Паралельно провладні канали запустили фейк, що генерал Залужний написав рапорт про відставку, а президент її не прийняв. В оточенні головнокомандувача спростували цю інформацію.

 

Щоб заспокоїти суспільство у зв’язку з поїздками Зеленського по України, Данілов, на мою думку, 2 лютого зробив вищезазначену заяву.

 

Лише 4 лютого в інтерв'ю італійському телеканалу Rai1 Зеленський заявив: «Я розмірковую над цією заміною Залужного, але не можна сказати, що тут ми замінили одну людину…».

Це означає, що разом із Залужним президент Зеленський, швидше за все,  відправить у відставку Забродського, Шапталу і генералів, які близькі до Головнокомандувача ЗСУ.

 

Панове генерали і офіцери, рішення за вами!

Інформаційне цунамі про звільнення Залужного дійсно завдало суспільству моральної і психологічної шкоди. У соціальних мережах розганяється інформація, що звільнення Залужного — це виключне конституційне право президента Зеленського і він може звільнити головнокомандуючого не питаючи в нікого згоди.

 

Це уже дало тріщину серед військових і цивільних. Почалися негативні коментарі на адресу Залужного. Ставлять гнівні запитання:  чому Залужний добровільно не подає у відставку (як міністр оборони Резніков), якщо його відставки вимагає (просить) президент Зеленський?

 

Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України Зеленський як Верховний Головнокомандуючий ЗСУ призначає та звільняє з посад вище командування ЗСУ. Згоди парламенту, уряду чи міністра оборони на призначення або звільнення Головнокомандуючого ЗСУ Конституція не передбачає.

 

Зауважу, що п.10 ст. 13 Закону «Про національну оборону України» встановлено, що президент України призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ за поданням міністра оборони України.

Проте Основний Закон чітко встановив, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої  дії (ст.8 Конституції).

Такі вимоги Основного Закону нашої країни, за якими ми повинні жити.

 

ВИСНОВОК: п.10 ст.13 Закону «Про національну оборону України» не відповідає Конституції України.

Президент України як Верховний Головнокомандуючий ЗСУ має повне конституційне право звільнити Головнокомандуючого ЗСУ генерала Залужного без подання міністра оборони України. Це виключно його особисте право як  Верховного Головнокомандувача ЗСУ.

 

З юридичної точки зору звільнення Залужного (за згодою чи без згоди міністра оборони) буде законним. Проте, враховуючи міжнародно-політичну і внутрішню ситуацію, яка на сьогодні склалася, звільнення генерала Залужного буде катастрофічною помилкою з непередбачуваними наслідками для України і наших міжнародних партнерів. Це добре розуміють в Москві і тому тиснуть на Зеленського-Єрмака негайно звільнити Залужного.

Зеленський вичікує зручний момент, щоб виконати вказівку Патрушева і   звільнити Залужного, Забродського, Шапталу та інших бойових генералів. Таким моментом може стати черговий гучний скандал в оборонній сфері, або штучно спровокований.

 

                                       «Батько наш Залужний! ЗСУ сім’я!»

 

Панове генерали і офіцери, своїм мовчанням, ви зрадите Бога і Україну, якщо допустите звільнення свого Головнокомандувача генерала Валерія Залужного!

 

Порівнювати освіту і бойовий досвід Залужного в оборонній, військовій і безпековій сферах з актором-клоуном  Зеленським — це принижувати свою професійну честь.

Думайте, панове генерали і офіцери. Думайте, що потрібно робити в подібних ситуаціях. Істрія має безліч прикладів, коли військові рятували свою державу. Вибір за вами! 

 

Урок історії

 

Чим завершилася історія УНР, думаю, пояснювати довго не треба. Втрата  української державності і колонізація України більшовицькою росією на 70 років (до 1991р.). Страшні масові репресії, колективізація, депортації і Голодомор-геноцид українців (1932-1933), які забрали десятки мільйонів життів. Знищення всього українського: культури, історії, пам’яті, мови…

 

Доля Володимира Винниченка. У вересні 1920 року, щоб не бути репресованим більшовиками, змушений був покинути Москву і виїхати за кордон. Помер 6 березня 1951 року, похований у французькому Мужені…

 

Доля Симона Петлюри. У листопаді покинув Україну і виїхав до Польщі. Потім до Австрії, згодом — до Угорщини, Швейцарії. У жовтні 2024 року посилився в Парижі.

 

Керівництво більшовицької радянської росії на чолі з Леніним особливо непокоїла діяльність провідника українського визвольного руху Симона Петлюри, змушеного перебувати в еміграції.

 

За свідченням Султан-Галієва на засіданні ЦК РКП(б) у 1922 році Ленін, зокрема, сказав: «Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише один лідер — Петлюра, програма якого небезпечна для нас. І до того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Тому Петлюру необхідно вбити. Доручаю Сталінові як представникові партії, а Дзержинському й Триліссеру по лінії ЧК виконати це завдання».

 

25 травня 1926 року агент ОДПУ (НКВС) Самуїл Шварцбард застрелив Петлюру у Парижі. Про те, що знищення Петлюри було саме операцією радянських спецслужб, свідчив у Конгресі США кадровий офіцер КДБ СРСР Петро Дерябін, який 1954 року перейшов на бік американців. Похований Петлюра у Парижі на цвинтарі Монпарнас…

 

Трагічна доля спіткала і командувача Революційної повстанської армії України Нестора Махна, який повірив більшовикам і допоміг їм звільнити Крим від білогвардійців, за що був нагороджений орденом «Червоного прапора».

Тяжко поранений, вимушений був втекти за кордон. Помер у 45 років у злиднях від туберкульозу 25 липня 1934 року в Парижі. Урну з прахом Махна замуровано в стіні комунарів цвинтаря Пер-Лашез…

 

Буваючи у відрядженні в Парижі, відвідую цвинтарі, де поховані Володимир Винниченко, Симон Петлюра і Нестор Махно. Покладаю жовто-блакитні квіти і згадую легендарного полководця армії УНР полковника Петра Федоровича Болбочана.

 

На фото: народні депутати України Григорій Омельченко і Анатолій Єрмак. Париж. Цвинтар Пер-Лашез. Квіти до урни з прахом Нестора Махна (земляк Анатолія). 1998 рік.

 

Не раз ловив себе на думці: а яка могла б бути доля УНР, якби  її політичне керівництво дослухалося Болбочана? І тут же згадую свого Учителя, тибетського  монаха Церіна, у якого я понад 50 років потому проходив духовні практики і тренування зі східних бойових мистецтв. Він говорив: «Історія не знає (не терпить) умовного способу. Дивлячись з вершини свого часу на історичні події і тих, хто за ними стояв, даючи їм оцінку, ми нерідко використовуємо умовні конструкції, а що було б, якби він зробив так або інакше… Проте, пам’ятай: сьогоденням, яке завтра уже буде минулим, можна відкривати майбутнє. Яке воно буде — залежить від тебе. Не становись лише рабом обставин. Самий небезпечний ворог людини — її внутрішній СТРАХ. Подолай його і станеш НЕПЕРЕМОЖНИМ! Роби все, що від тебе залежить без СТРАХУ і світ зміниться на краще, стане добрішим», - вчив мене Учитель.

 

Українці подолали свій страх, відродилися та ідентифікували себе як НАЦІЯ.

Мій духовний побратим Афонський старець Грегоріос не раз мені повторював: «Сьогоденням можна змінювати майбутнє. Воно потім стане минулим і його уже не зміниш на свій лад…».

 

Ось такі вони історичні паралелі і уроки. Невже вони нічого не навчать сучасних українців і військових, які захищають Україну?

 

Незалежна Україна гідно вшанувала пам’ять легендарного полковника Петра Болбочана. В багатьох містах названі його ім’ям вулиці. У Івано-Франківську відкрито меморіальну дошку на його честь. 

Рішенням Київської міської ради від 21 листопада 2017 сквер імені Косіора (Шевченківський район) перейменовано на сквер імені Петра Болбочана.

4 жовтня 2020 року в цьому сквері на вулиці Січових Стрільців, 86 (на місці демонтованого в 2008 році пам'ятника кату українського народу Косіору) урочисто відкрили пам'ятник Петрові Болбочану (на фото).

 

 Пам'ятник легендарному полковнику Петру Болбочану у сквері навпроти кінотеатру «Київська Русь» у Києві.

 

5 листопада 2020 року погруддя було відкрито у Харкові на території військової частини 3017 Східного оперативного територіального об'єднання НГУ. 

Переконаний, що дострокове припинення повноважень Президента України Зеленського,  передача всієї повноти влади військовим і створення воєнного уряду національного спасіння (народної довіри) — це порятунок України.

Боже, дай розуму Зеленському набратися мужності НЕ звільняти Залужного і подати у відставку за ради спасіння України!

 

Мені байдужа доля коміка Зеленського!

 

«Та не однаково мені,Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять...Ох, не однаково мені (Тарас Шевченко).

 

Українці, ми отримали унікальний шанс — стати ПРОВІДНИКОМ нового Космічного циклу, ДУХОВНОЮ колискою народження нової БІЛОЇ РАСИ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ центром об’єднаної Європи від Ла Маншу до Уралу.

Знайте про це і не забувайте! Наша доля в наших руках!

 

Р.S. Тих, хто поділяє висловлені мною думки і пропозиції, ПРОШУ поширити  статтю серед своїх друзів і знайомих, щоб її прочитала вся Україна. Нашій організації «СМЕРТЬ РАШИСТАМ» («Караючий Меч Арея») важлива ваша думка.

 

Від імені організації ДЯКУЮ всім не байдужим, хто допомагає ЗСУ, ГУР МО, СБУ і нашій організації у боротьбі з російськими загарбниками, всім тим, хто наближає нашу спільну українську ПЕРЕМОГУ над російською імперією — центром планетарного зла!

Слава Україні і героїчним ЗСУ!

Смерть путіну і Московії!

 

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант