Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Український народ продовжує свою боротьбу за справедливість, свободу, незалежність та соборність. (Фото з відкритих джерел)
Понад сто років тому на Софійському майдані сталася одна з найбільших подій в історії України. Тут відбулося проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР в єдину державу.
З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.
Напередодні цього дня, 10 років тому, в центрі Києва на очах тисяч людей пролилася невинна кров.
Закрутивши гайки диктаторськими законами 16 січня, банда януковича сліпо хапалася за владу, нехтуючи життями людей.
Сховалися в урядовому кварталі, закрилися беркутнею і тітушками, перегородили всі під’їзди автобусами та вантажівками. Боялися справедливості та народного гніву.
Попри перемир’я беркут пішов у наступ, розбивав барикади та затримував людей. По-звірячому знущалися над майданівцями, роздягали та обливали водою на морозі. Попри страшенний холод, постійно застосовували водомет, кийки, сльозоточивий газ.
У хід йшли й металеві кулі. Від таких загинули перші герої Небесної сотні.

Памʼятаю, який біль викликала тоді ця звістка. Чесно кажучи, звикнути до таких новин неможливо — і десять років потому кожен загиблий відкликається в серці глухим болем. Ми вже були готові йти до переможного кінця. Але тільки цей день показав, яким кривавим може бути цей шлях, скільки живої людської крові готові випити наші вороги.
Тоді ще ніхто не знав, що всього через місяць вбитих владою будуть десятки. Що від оскаженілих бандитів своїми тілами та душами нас закриє Небесна сотня.
Вже за кілька днів у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася панахида за Михайлом Жизневським.
Він став першим, з ким прощалися на Майдані. Тоді ж вперше прозвучала «Плине кача». І по сьогоднішній день, 10 років потому, загиблі герої продовжують збирати нас на Майдані під «Плине кача».
А український народ продовжує свою боротьбу за справедливість, свободу, незалежність та соборність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський нагадав про історичні українські землі - Кубань, Стародубщину та Слобожанщину
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>
Фактично Путін намагається продовжити місію одного зі своїх натхненників — Сталіна. Той також чітко усвідомлював, що існування українців як нації є загрозою для імперії. >>
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>