Великому українському фолькльористу та музиканту Леопольду Ященку – 95 років

2 червня 1928 р. в Києві .народився Леопольд ЯЩЕНКО, музикант-фольклорист, композитор, диригент, поет, кандидат мистецтвознавства, член Спілки композиторів України, лауреат премії ім. П. Чубинського (1992), лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1993), художній керівник Етнографічного хору “Гомін”, друг Історичного клубу “Холодний Яр”.

Про це нагадує газета Україна молода.

У 1947–1949 навчався у Київському державному музичному училищі ім. Р. Глієра, у 1954 закінчив історико-теоретичний факультет Київської консерваторії, у 1957 — аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

З листопада 1957 по грудень 1962 обіймав посаду молодшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. У 1961 захистив кандидатську дисертацію на тему «Українське народне багатоголосся». У 1962 став старшим науковим співробітником відділу фольклористики.

1968 — був звільнений з посади через підписання колективного листа української громадськості до ЦК КПРС з приводу закритих судових процесів над інакодумцями. Перейшов на творчу роботу.

У 1969 організував етнографічний хор «Гомін», метою якого було відродження у Києві українського календарного фольклору, народних звичаїв і свят: колядок, щедрівок, веснянок, святкування Купала тощо. Проте 28 вересня 1971 Леопольда Ященко було виключено із Спілки композиторів України за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором», а хор ліквідовано як «націоналістичний». Того ж року Л.Ященка виключили зі Спілки композиторів СРСР за «націоналістичну діяльність».

Відтак Л. Ященко працював методистом-організатором, а в 1972–1973 — завідувачем дитячого сектору при Будинку композиторів України, у 1975–1976 керував фольклорним ансамблем при Київському інституті народного господарства. Перебуваючи в опалі, працював маляром 3-го розряду будівельної бригади на заводі «Молния» (Баришівка), теслярем у радгоспі «Рославичі».

У 1984 став керівником Клубу народної хорової пісні, того ж року організував етнографічний хор, який співав на алеях Гідропарку. У 1985 хор приписали до Будинку культури «Київметробуду», а в 1988 йому повернули назву «Гомін». У 1989 Леопольда Ященка поновили у Спілці композиторів України, а хор «Гомін» першим у Києві публічно виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна».

У 1992 вступив до Національної всеукраїнської музичної спілки.

У червні 1997 в Києві зареєстровано нове громадське об'єднання: Клуб шанувальників народної пісні «Гомін». У його складі під керівництвом Леопольда Івановича працюють: хор «Гомін», академічний ансамбль «Криниця» (при Будинку вчених), чоловічий гурт «Козаки» та гурт музик «Родина Вербовецьких».

Помер Леопольд Іванович у Києві на 87-му році життя 2 квітня 2016 року залишивши у спадок десятиліття невпинної роботи по відродженню та розповсюдженню української пісні та фольклору, українських народних звичаїв та свят в Україні.

Пригадую, як наприкінці 1980-х років побували з батьком і дружиною в гостях у Леопольда Івановича в його садибі (поблизу монумента батьківщини матер), яка більше нагадувала музей й справила колосальне враження, яке до сир пір викликає захоплення його сподвижнецькою роботою по збереженню й популяризації української народної старовини.

Як повідомляла УМ, 2 червня виповнилося 104 роки від дня народження відомого українського коміка, гумориста, народного артиста УРСР Юрія Трохимовича Тимошенка (сценічний псевдонім – Тарапунька).