Звернення до Президента України, українського суспільства та світового товариства!

Українські та міжнародні громадські організації, вчені, дослідники, дисиденти, політв’язні, правозахисники, українська діаспора  звертаються до Президента України Володимира Зеленського, українського суспільства та світового товариства у зв’язку з антиукраїнською діяльністю Міністра культури та інформаційної політики  Олександра Ткаченка.

18 листопада, напередодні 90-х роковин Дня  пам’яті жертв Голодоморів, за ініціативою пана Ткаченка по всій Україні розпочато знищення  біл-бордів, розроблених низкою громадських організацій,  до вшанування пам’яті  10 млн 500 тис. українців, винищених комуністичним  тоталітарним режимом в 1932-1933 роках.

Організатором цієї протиправної, антиукраїнської акції є  саме Ткаченко, який з перших днів на посаді міністра продовжив проросійську політику Табачника та здійснює  політичні переслідування науковців, які займаються дослідженнями геноциду українців. Звертаємо увагу громадськості та світового товариства, що навіть в часи Януковича, який публічно заперечував Голодомор як злочин геноциду, не переслідували науковців та не знищували  соціальну рекламу, яка інформувала про злочини комуністичного тоталітарного режиму.

Свідки та очевидці Голодомору, дисиденти, політв’язні, жертвуючи своїм життям, боролися проти комуністичного тоталітарного режиму, намагаючись довести до суспільства історичну правду про Голодомор,  щоб українці були вільними людьми та жили у вільній країні. 

Так, Олександра Радченко, сільська вчителька з Харківської області, була засуджена у 1945 році на 10 років концтаборів лише за згадку про Голодомор у своєму щоденнику, який вела у 1933 р.: «… цілі села вимерли. Поля в 32 і 33 рок. залишились незасіяними і незібраними. Збирати було нікому на Україні померло 16 млн чол., тобто 30%  населення».

Розсекречені документи іноземних  дипломатів є також доказами масового знищення   українців  в  УСРР.   19 вересня 1933 р. Отто Шиллер, аташе з питань сільського господарства при посольстві Німеччини в Москві доповідав про знищення  10 млн українців.

Королівський консул Італії в Харкові Серджіо Ґраденіґо  у донесенні «Голод» від 22 червня 1933 р. вказував: «Представники уряду визнали, що людські втрати лише в Україні становлять 9 мільйонів душ». В університетському середовищі говорять про 40–50 відсотків від усього населення України, і я вважаю цю цифру (15–16 мільйонів) точнішою».

У  1936   році   американський   психолог   Вільям   Гантт    з   університету Джонса  Гопкінса  опублікував епідеміологічне дослідження  з  результатами 1-ої п’ятирічки:

15 мільйонів смертей на основі оцінок радянських службовців комісаріату охорони здоров’я. Доктор Гантт очолював медичний відділ Американської адміністрації допомоги і неодноразово відвідував СРСР, у тому числі влітку 1933 року. У листі до економіста Департаменту сільського господарства  США  Дани Далрімпл  від 6 березня 1964 року доктор Гантт підтвердив, що він «отримав максимальну цифру в п’ятнадцять мільйонів» померлих під час голоду 1932–1933 років.

7 листопада 2003 року з трибуни  ООН двадцять п’ять країн світу озвучили Спільну заяву про знищення 7-10 мільйонів українців в 1932-1933 роках, яку підтримали десятки країн, в тому числі і російська федерація.

Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко повідомляли про виморення Голодомором 10 мільйонів українців. 28 листопада 2020 року у День пам’яті жертв Голодоморів Президент України Володимир Зеленський заявив:

«Наслідком Голодомору, що визнаний геноцидом проти нашого народу з боку тоталітарного сталінського режиму, стали мільйони жертв серед українців. Це втрати, зіставні з тими, яких зазнала Україна у Другій світовій війні». За   офіційними   підрахунками   у   Другій   світовій  війні  загинуло   9–10,4 млн українців.

Намагання «п’ятої колони», протягом існування незалежної Української держави,  дискредитувати дослідження чисельності жертв Голодомору –  є спецоперацією росії, з метою приховати масштаби злочину, вчиненого Сталіним. Кремль продовжує контролювати минуле та фальсифікувати історію.

За результатами сучасних наукових досліджень та проведених судових експертиз встановлено, що у 1932-1933 роках комуністичний тоталітарний режим, з метою ліквідації українського національно-визвольного руху, знищення української нації та недопущення  відновлення Української держави, винищив 10 500 000 українців, з них 4 млн дітей.

Одним із організаторів антиукраїнської кампанії є виконуюча обов’язки директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак, яка  офіційно заперечує наслідки злочину геноциду українців.

Така діяльність О. Ткаченка та  Л. Гасиджак є  грубим порушенням ст. ст.  6, 34  Конституції України, вимог Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»,  Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних  режимів   в  Україні  та  заборону  пропаганди  їхньої  символіки», а також протиправним втручанням в діяльність працівників правоохоронних органів та судових експертів, що є кримінальним правопорушенням та загрожує національній безпеці України.

Крім того, Ткаченко та Гасиджак  порушили Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН.

Також, діяльність Ткаченка направлена на знищення української ідентичності та культури, він фактично відкрив «другий фронт» проти Української держави та української нації, в той час коли Збройні сили України захищають незалежність держави. 

На підставі викладеного, звертаємося:

до Президента України Володимира Зеленського з вимогою негайно звільнити з посади Міністра культури та інформаційної політики О. Ткаченка та притягнути його до відповідальності згідно  Законів України;

до  громадськості України та світу щодо приховування правди «п’ятою колоною» в Україні про вчинені злочини комуністичного  тоталітарного  режиму під час російсько-української війни, що є загрозою національній безпеці України. 

Звернення підписали:

Степан Хмара, Герой України, правозахисник, політв'язень,

Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України,

Богдан Футей, доктор права, суддя Федерального претензійного суду США,

Семен Глузман, політв'язень, Президент Асоціації психіатрів України,

Віктор Шишкін, суддя Конституційного суду України,

Володимир Сергійчук, Голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду,

Павло Мовчан, Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка,

Василь Марочко, почесний голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців,

Олеся Стасюк, Голова  Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців,

Олександр Ушинський, член  Президії Української всесвітньої координаційної ради; Голова Асоціації ветеранів війни, учасників АТО, сімей загиблих (померлих) та інвалідів,

Ігор Мазур, Голова Громадської організації «Межимор’є»,

Михайло Сидоржевський, Голова Національної спілки письменників України,

Євген Шевченко, голова Спілки народних майстрів України,

Георгій Філіпчук, голова Конгресу української інтелігенції,

Миколи Жулинський, академік,  голова товариства «Україна-світ»,

Кирило Стеценко, народний артист України, голова Київського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка

Леонід Мужук, лауреат Шевченківської премії,

Валерій Франчук, народний художник України,

Олександр Яковчук, лауреат Національної премії імені Шевченка,

Богдан Томенчук,  лауреат Національної премії імені Шевченка,

Ігор Калинець, політв’язень, лауреат Національної премії імені Шевченка,

Василь Костицький — доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, дійсний член (академік) Національної Академії правових наук України, Президент Асоціації правників України,

Павло Маковскі, Голова Асоціації вихідців з України (США),

Ірина Ястреб, Президент Міжнародної організації «Четверта хвиля» (Німеччина),

Роберт ван Ворен, Генеральний секретар Міжнародної асоціації «Глобальна ініціатива в психіатрії» (Нідерланди); Дослідницький центр демократичного розвитку імені Андрія Сахарова при Університеті Вітаутаса Великого (Каунас, Литва),

Микола Кочерга, Президент Фундації Українського Голодомору-геноциду (США),

Вікторія Малько, керівник Центру дослідження Голодомору при Каліфорнійському державному університеті (Фресно, США),

Віктор Рудь, юрист, екс-голова Товариства Українських правників Америки, Голова Комітету Закордонних справ.