«Караючий меч Арея»: чи потрібна Україні спецслужба на зразок ізраїльського «Моссаду»-2

ПРОДОВЖЕННЯ. Початок матеріалу Героя України Григорія Омельченка читайте за посиланням.

Наведу приклади перших успішних «операцій» (в тому числі і за кордоном) офіцерської організації «Антимафія».

«Олігархія»

5 березня 1993 року я і Анатолій Єрмак (як члени СОУ, а не як посадові особи СБУ) надрукували в газеті «Независимость» статтю під заголовком «Олігархія. Що таке українська «білокомірцева» мафія і чи можна з нею боротися?». Газета виходила понад мільйонним накладом.

Який резонанс викликала ця публікація, народні депутати першого скликання пам’ятають і досі. Це була інформаційна атомна бомба, окремі фрагменти якої передрукували зарубіжні газети!

Був сесійний день парламенту, п’ятниця. Майже кожен депутат, який виступав на сесії, тримав  у руках цей номер газети і вимагав створення слідчої комісії для розслідування фактів, наведених у нашій публікації.

У ній також було зазначено, що члени Спілки офіцерів України на чолі зі мною створили конспіративну організацію «Антимафія» для боротьби з мафією і корупцією у вищих ешелонах влади, що, мабуть, найбільше і злякало багатьох народних депутатів і можновладців.

Ознайомитися з публікацією можна в бібліотеці, замовивши газету «Независимость» або книгу відомого парламентського журналіста і письменника Анатолія Беня «Синдикат. Володимир Следнєв: Кучма, мафія і я» (Київ, 2004).

                                              Стаття в «Независимости» сколихнула всю Україну.

Коротко про суть публікації. Нами були добуті документи (в тому числі і за кордоном), які засвідчили, що таємно від народу, при покровитель¬стві прем’єр-міністра України Л. Кучми та сприянні віцепрем’єр-міністра В. Євтухова, міністра промисловості А. Голубченка, народного депутата, радника президента України Кравчука О. Ємельянова, голови Державного комітету України з хімічної, нафтохімічної промисловості і медичних препаратів Б. Коробка, при підтримці («оперативному супроводі») керівництва СБУ, за участю восьми генеральних директорів металургійних і хімічних підприємств південно-східного регіону України, троє з яких народні депутати (В. Следнєв, В. Сацький, Б. Лищина), в грудні 1992 року був створений міжнародний фінансово-економічний мафіозний спрут — закрита акціонерна група «Україна», співзасновником якої став також міжнародний аферист, президент швейцарсько-канадської фірми «СІАБЕКО груп» Борис Бирштейн, який мав право на отримання 35% прибутку у вигляді дивідендів за маркетингові послуги.

Українські ж підприємства, які були співзасновниками (акціонерами) і поставляли свою сировину і товари, отримували лише 8,13% прибутку.

Члени правління АГ «Україна», до якого ввійшли вісім генеральних директорів підприємств і державні мужі (Коробко, Горбатко, Ємельянов, Железняк, Левченко, Лищина, Носов, Райков, Сацький, Следнєв, Янковський, Голубченко і ще один «впливовий бізнесмен» — керівник апарату голови СБУ, полковник Олександр Нездоля (закінчив службу генералом), на правах  заступника голови правління АГ), згідно з договором і статутом, мали право на отримання акцій і найголовніше — отримання прибутків у валюті, яка зачислялася на їхні закордонні рахунки.

«Закордон» у правлінні АГ «Україна» представляли Бирштейн і його партнери Гут, Співак, Шнайдер.

Увага:«Антимафії» удалося добути у Цюріхі (Швейцарії) оригінали статуту і  договору (рукописні тексти з підписами!) про створення і діяльність фірм АГ «Україна» і «СІАБЕКО», фотокопії фінансово-банківської документації і договорів про обсяги отриманої з українських заводів сировини і товарів.

Якби не ці документи, важко було б повірити в яких масштабах грабують Україну державні можновладці з депутатськими, урядовими мандатами і з  великими зірками на погонах СБУ і ділять мільйонні «бариші», а в цей час гірники, металурги, робітники хімічної промисловості місяцями не отримують зарплату, а їх сім’ї голодують…

Країна перебувала у глибокій економічний депресії: відсутність повноцінної національної грошової одиниці (були сурогатні гроші — купоно-карбованці), крах економіки і гіперінфляція (понад 10 000%) призвели до катастрофічного скорочення ВВП, високого рівня безробіття, масової заборгованості з заробітної плати, щоденного зростання цін більш як на 30%.

У статті ми попереджали: якщо на державному рівні не будуть вжиті необхідні жорсткі заходи економічного і юридичного характеру (і пропонували, які саме, — див. статтю), то владу в Україні захопить олігархія і політична мафія, що і сталося під час президентства Кучми (1994 — 2005 рр.).

Батьками олігархії, політичної мафії і корупції в Україні стали члени «Дніпропетровської сім’ї-2» — глава держави Леонід Кучма, прем’єр-міністр Павло Лазаренко і президент промислово-фінансової корпорації ЄЕСУ Юлія Тимошенко (до «першої дніпропетровської сім’ї» входила компартійна еліта часів СРСР — Брежнєв, Кириленко, Тихонов, Чебриков, Щолоков, Щербицький, Ватченко, Шевченко та інші).

Обговорення статті «Олігархія» у Верховній Раді завершилося тим, що головуючий Іван Плющ дав протокольне доручення генеральному прокурору перевірити викладенні в ній факти. На тому все і закінчилося, Генпрокуратура виявилася безсилою проти міжнародного мафіозного спруту, який був під «політичним дахом» прем’єр-міністра Кучми і так званим «оперативним супроводом» і «контролем» керівництва СБУ...

Лише згодом, ставши народними депутатами, я й Анатолій Єрмак, працюючи в парламентській тимчасовій ТСК (тимчасовій слідчій комісії), виявимо закордонні рахунки і які суми валюти були перераховані їхнім власникам — членам правління АГ «Україна» і змусимо деяких з них купити ліки та інвалідні візки для чорнобильців.

                                                    Книжка А. Беня «Синдикат».

Через одинадцять років після публікації «Олігархія» Анатолій Бень у зазначеній книзі «Синдикат» напише: «Нагадаємо, це був початок 1993 року, коли такі слова, як «акція», «дивіденди», «офшори», «олігархія» і «білокомірцева» мафія», ще мало хто чув і дуже не хотілося вірити, що через кілька років усе це ввійде до нашого лексикону так впевнено, що дехто з нинішніх політиків і державних мужів з удаваною гордістю битиме себе в груди: так, я олігарх, і що ви мені зробите?..»

«Урядова мафія» Кучми

Восени 1995 року «Антимафія» добула копії документів, які вказували, що весною 1993 року прем’єр-міністр України Леонід Кучма за попередньою змовою з міністром Кабінету міністрів Анатолієм Лобовим, головою Донецького міськвиконкому, народним депутатом Юхимом Звягільським, в. о. генерального директора СП «Донкавамет» Валерієм Гольдіним (бізнес-партнер Звягільського), генеральним директором Київського НВО «Реле і автоматики» В. Пономарьовим, його заступником І. Хелемським  та іншими особами (їх прізвища і посади встановлені) шляхом зловживання службовим  становищем у складі організованої злочинної групи під виглядом викупу частки статутного капіталу в німецької фірми «VAREX» на користь Донецької міськради викрали і привласнили 12 млн нім. марок з Державного валютного фонду. Кошти спочатку були перераховані на рахунок фірми, а потім – на їхні  закордонні рахунки.

За висновками ТСК, яку я очолював, Кучма, Звягільський, Лобов та їх співучасники вчинили злочин, передбачений ч.5 ст. 191 КК України.

На фото: Доручення про перерахування фірмі «VAREX» 12 млн. нім. марок і платіжки про їх перерахування двома траншами (із книги письменника О. Михайлюти «Воїни «АНТИМАФІЇ»)

З цих коштів директор фірми «VAREX» Норберт Петерс перерахував:

Олександру Кравчуку (сину президента Леоніда Кравчука) 600 тис. марок на  його банківський рахунок «457 Марія» у Швейцарському бану;

офшорній компанії «OlimpiaLtd», яка належала Юхиму Звягільському, 1 млн. нім. марок;

В. Пономарьову – 670 тис. нім. марок, І. Хелемському – 2 млн. 790 тис. нім. марок, В. Капустіну – 2 млн. 160 тис. нім. марок;

Ользі Лобовій (дружині міністра Кабінету міністрів Лобова при прем’єрі Кучмі)  у різній валюті: 1 млн. 300  тис. нім. марок (банк Мюнхена), 541 250  французьких  франків на рахунок у французькому банку (еквівалент 160 480 нім марок на той час), 2 млн. доларах США (еквів. – 3 млн. 300 тис. нім. марок) у Женевський банк (Швейцарія).

Всього на рахунки Лобової (було перераховано іноземної валюти на загальну суму 7 345 000 нім. марок.

На фото: банківська платіжка про перерахування фірмою «VAREX» 600 000 марок ФРН на рахунок Олександра Кравчука (сина президента Л. Кравчука) «457 Марія» (із книги письменника О. Михайлюти «Воїни «АНТИМАФІЇ»)

Згідно з оперативною інформацією «Антимафії», з суми отриманої Ольгою  Лобовою, її чоловік Лобов 3 млн. передав Кучмі готівкою чи перерахував на контрольовані ним закордонні рахунки, які належали раніше судимому, подвійному агенту  КДБ і МВС Олександру Волкову, який на той час був членом Ради промисловців і підприємців при прем’єр-міністрі Кучмі.

В одній із розмов, записаних в кабінеті президента його охоронцем майором Миколою Мельниченком (загальновідомі як «плівки Мельниченка»), голова СБУ Деркач доповів Кучмі що Волков був агентом КДБ і міліції одночасно. Особова справа агента міліції Волкова знаходиться на зберіганні у міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.  

Ці кошти Кучмою були використані на президентських виборах 1994 року. Ставши президентом, Кучма відразу призначив Волкова своїм помічником.

«Антимафія» змогла отримати номера банківських рахунків, назви банків, фотокопії копії платіжок про перерахування валюти, листів Звягільського, письмових  розпоряджень Кучми, банківських платіжок про перерахування 12 млн. нім. марок на рахунок фірми «VAREX» (на фото).

На фото: Лист Звягільського про перерахування фірмі «VAREX» 12 млн. нім. марок і доручення Кучми «знайти можливість» виділити 35 млн. нім. марок (із книги письменника О. Михайлюти «Воїни «АНТИМАФІЇ»)

Ми, навіть, добули фотокопію бланку мюнхенського готелю, де проживав Лобов, на якому  він власноручно написав номери валютних  рахунків своєї дружини Ольги Лобової в іноземних банках та суми коштів, які фірма «VAREX» повинна їй перерахувати з отриманих 12 млн. нім. марок і поставив свій підпис (копію бланку з текстом я надіслав в Генпрокуратуру).

Спільними зусиллями з членами нашого європейського осередку «Антимафії» я добув копії документів, які свідчили, що Олександр Волков впродовж 1993-1995 років зареєстрував за кордоном понад десять різних фірм, в тому числі п’ять в офшорах (дві із яких на ім’я своєї дружини), відкрив близько сорока рахунків в банках Бельгії, Швейцарії, Великої Британії, США на інших країнах. На рахунках були акумульовані десятки мільйонів доларів. Для відкриття цих рахунків Волков використав п’ять закордонних паспортів, два з яких були службові і два дипломатичні.

На фото: реєстраційні документи офшорних компаній О. Волкова (із книги письменника О. Михайлюти «Воїни «АНТИМАФІЇ»)

З 1993 по 1997 рік на особисті рахунки Волкова і рахунки його фірм лише у бельгійських банках надійшли кошти на загальну суму 15 млн. 831 тис. доларів  США і 7 млн. 994 тис. бельгійських франків. За цей період Волков зняв готівкою майже півтора мільйони доларів і оплатив кредитними картками різноманітні покупки (ювелірні вироби, одяг, взуття та ін.) на загальну суму 1 млн. 77 тис. доларів.

На фото: один із закордонних рахунків О. Волкова (вверху) і Постанова Верховної Ради України від 24 вересня 1999 р. № 1114-ХІV (із книги письменника О. Михайлюти «Воїни «АНТИМАФІЇ»)

Ми з Анатолієм Єрмаком встановили, що Олександр Волков здійснював великі фінансові оборудки через (уже згадувану) фірму «СІАБЕКО груп» Бориса Бирштейна, який був засновником АГ «Україна». Цей міжнародний мафіозний спрут фінансував президентську виборчу компанію Кучми в 1994 році.

На початку 1997 році фінансова поліція Бельгії порушила кримінальну справу проти помічника президента України Волкова за підозрою у відмиванні грошей. В бельгійським колегам допомогла наша філія «Антимафії» в  Європі.

18 березня 1997 року суд Бельгії арештував кошти Волкова на загальну суму 3,5 млн. дол. США і 3,6 млн. бельгійських франків.

9 жовтня того року бельгійська газета «De Standard» повідомила про порушення справи проти Волкова у статті під заголовком «Особистий помічник президента України підозрюється у відмиванні грошей».

Добуті документи (а це – десятки аркушів!) разом з моїм депутатським запитом, який був оголошений на сесії Верховної Ради, був  направлений Генеральному прокуратуру для порушення кримінальної справи проти  помічника президента Волкова і взяття його під варту. Але хто ж міг його  «посадити», він же майже як «пам’ятник» – помічник і «гаманець» «хрещеного батька» української  «кримінально-політичної мафії», президента Кучми, який удостоїв Волкова двома орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів у 1998 і 2000 роках (орденом «За заслуги» І ст. Волкова удостоїв президент-зрадник Янукович в 2013 році).

Про ці фінансові афери щодо розкрадання коштів валютного фонду України  мафіозною організацією на чолі з Кучмою і Кравчуком, знайдені закордонні валютні рахунки, офшорні компанії я доповів на одному з пленарних засідань Верховної Ради, яка дала доручення Генпрокуратурі провести розслідування наведених мною фактів і проінформувати парламент. В процесі досудового слідства прокуратура у своїй письмовій відповіді підтвердила наведені мною факти злочинної діяльності Звягільського, Кучми, Кравчука, Волкова та інших,  але до кримінальної відповідальності вони так і не були притягнуті...

Ліквідація співучасників і свідків злочинів Кучми і Кравчука

Декілька учасників мафіозно-олігархічних бізнесових структур Кравчука і Кучми, які були виконавцями зазначених фінансових афер або їх свідками –  були вбити.

У Донецьку трьома пострілами із пістолета був застрелений в. о. генерального директора СП «Донкавамет» Валерій Гольдін (бізнес-партнер Звягільського),  якому фірма «VAREX»  перерахувала 9 950 000 нім. марок, а його дружині – 150 000 марок.

Були вбиті головний бухгалтер цієї фірми Беата Шмальцль, яка перераховувала  валютні кошти «українським мафіозі» (її знайшли в Туреччині, де вона була на відпочинку, з відрізаною головою як журналіста Георгія Гонгадзе), перекладач на переговорах з фірмою «VAREX» Євген Гомелько,  Олександр Лазебний (трьома пострілами з пістолета, як і Гольдін), який допоміг сину президента  Кравчука Олександру відкрити рахунок «457 Марія» і потім перерахував на нього 790 000 нім. марок, а фірма «VAREX» – 600 000 нім. марок.

Ще один свідок цієї фінансової афери Едуард Кармелицький «раптово помер».      

Київська «чудова сімка»

Приблизно через два місяці після опублікування статті «Олігархія» мені і Єрмаку вдалося отримати оперативні довідки МВС, ксерокопії  бухгалтерських і фінансових документів, копії статутних документів про створення СП «Динамо-Атлантик» при футбольному клубі «Динамо» (Київ), співзасновниками якого були брати Ігор і Григорій Суркіси, Віктор Медведчук, Юхим Островський, який проживав у США, та інші особи.

«Антимафія» добула також  документи про заволодіння Григорієм Суркісом страховою компанію «Омета-Інстер».

Юридичний «дах» братам Суркісам надавав їхній бізнес-партнер адвокат Медведчук, а політичний «дах» прикриття – президент України Леонід Кравчук.

Отримані матеріали засвідчували про «плачевний» фінансовий стан клубу «Динамо», невиплату футболістам зарплати за декілька місяців, привласнення керівниками клубу коштів, у тому числі і валюти, борги, які виникли у «Динамо» перед банками, на суму понад мільярд карбованців і декілька мільйонів доларів.

Наприклад, у червні 1992 року отримані клубом «Динамо» у банку «Україна» 500 тис. доларів на буцімто закупівлю медичного обладнання, були перераховані на рахунок «Динамо-Атлантик» у берлінському відділені Deutsche Bank.

У серпні того ж року клуб «Динамо» знову звернувся по кредит у банк для купівлі обладнання, але уже для іншого, створеного Суркісами і Медведчуком при «Динамо» спільного підприємства, і отримує 1,2 млн доларів, з яких 1 170 000 доларів тут же перераховують на той самий рахунок «Динамо-Атлантик» у німецькому банку.

В оперативній довідці зазначалося, що за створенням інтриг і фінансових проблем у «Динамо» стоїть «адвокат Віктор Медведчук, агент КДБ, якого покриває керівництво СБУ і президент Кравчук». 

Вказувалося також, що він фальшує з клубною документацією, щоб приватизувати клуб «Динамо» шляхом доведення його до банкрутства і перетворення на ЗАТ «Футбольний клуб Динамо-Київ». Для цього Медведчук використовує створену ним міжнародну адвокатську компанію «Бі.Ай.Ем.», співзасновниками якої є він (президент компанії), брати Суркіси, Юрій Лях, Валентин Згурський, Богдан Губський, Юрій Карпенко («ми — чудова сімка», за висловлюванням Григорія Суркіса) та ізраїльська адвокатська контора «Бен-Ісраель і К°».

«Чудова сімка» створила концерн АТ «Національний інвестиційний фонд «Омета ХХІ вік», в який увійшли раніше створені нею «Омета-траст», «Омета-інвест», «Омета-інстер» та декілька фірм, зареєстрованих за кордоном, незадовго до заснування фонду «Омета ХХІ вік».

На практиці відбулось злиття вищого політичного керівництва держави на чолі з президентом Кравчуком та мафіозних бізнесових  угрупувань «чудової сімки», для яких не існувало ніяких норм моралі та права. 

Як тут не згадати покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який, доповідаючи президенту Кучмі про Медведчука, так охарактеризував його: «Я думаю, що небезпечно допускати Медведчука до влади. Він характеризується як найжорстокіший. Особа, яка не має абсолютно ніяких перешкод, абсолютно безжалісний у проявах до життя і смерті. В кримінальному світі таких називають «відморозками». Це вбивства, кров на руках...».

У довідці зазначалося, що адвокатська компанія «Бі.Ай.Ем.» відкрила за кордоном офшорні підприємства, на рахунки яких перераховували валютні кошти київського «Динамо». У відмиванні коштів і конвертації їх у валюту брав участь «Український кредитний банк», співзасновниками і співвласниками якого були Г. Суркіс і В. Медведчук, а головою правління банку — їхній бізнес-партнер Юрій Лях, який входив до складу біржового комітету Української міжбанківської біржі, через яку вони контролювали операції з купівлі-продажу валюти і мали доступ до фінансових потоків державного бюджету.

Приватизації футбольного клубу «Динамо» Медведчуком і братами Суркісами та розвитку їхній фінансово-бізнесовій імперії сприяв сам президент України Леонід Кравчук, у якого Григорій Суркіс був радником з економічних питань.

До афер з приватизацією і фінансами «Динамо» були причетні окремі керівники МВС, прізвища декількох генералів міліції були вказані в оперативній довідці, яку змогла добути «Антимафія».

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, кавалер ордену ООН «Діяння на благо народів», генерал-лейтенант, народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010)

ЗАВЕРШЕННЯ читайте за посиланням