Для контрнаступу ЗСУ на Луганщині Україні потрібна далекобійна зброя

Захоплення Лисичанська стало результатом зміни тактики окупантів: вони зробили ставку на флангові оточення й невибіркові обстріли; для контрнаступу Україні потрібна далекобійна зброя.

Окупанти просуваються до адмінкордонів Луганщини. Українцям декілька тижнів пояснювали, що відхід від Сєвєродонецька у Лисичанськ – це правильний крок і там укріплені позиції. Однак за кілька днів тиші російські медіа оголосили про взяття Лисичанська. Утім захоплення міста стало можливим через те, що окупанти з чергової спроби форсували Сіверський Донець.

 Примітно, що такі дії росіян не були несподіванкою.

Коли говорять, що захоплення Лисичанська було результатом несподіваної операції російських військ, ця інформація не відповідає дійсності. Місцевим рухом спротиву, зокрема ГІ "Права Справа", була зафіксована передислокація понтонно-мостової техніки ворога в напрямок Сєвєродонецька.

29 червня мною була оприлюднена інформація місцевих джерел аналітичного відділу ГІ "Права Справа", що для розвитку наступальних дій противник прагне форсувати Сіверський Донець. Про наміри окупантів свідчить передислокація техніки понтонно-мостового підрозділу у напрямку міста Сєвєродонецьк, що було зафіксовано місцевими джерелами ГІ "Права Справа". Ба більше, називалися можливі зони прориву росіян.

На жаль, змушений констатувати той факт, що ГУР МОУ була проігнорована інформація "Права Справа" про можливі плани противника.

2 липня радник глави Офісу президента України Олексій Арестович повідомив, що противнику  вдалося форсувати річку Сіверський Донець з півночі й опинитися в місті Привілля, що за 15 кілометрів на північний захід від Лисичанська.

"Таким чином ситуація стала дійсно загрозливою, вирішиться вона протягом доби-двох, стане зрозуміло, що там і до чого", — вважає Арестович.

4 липня Генштаб ЗСУ повідомив, що на Краматорському напрямку після проведення артилерійської підготовки ворог форсував річку Сіверський Донець, закріплюється в районах населених пунктів Лисичанськ та Білогорівка.

Варто зазначити, що свого часу завдяки наданій силами спротиву Луганщини інформації, ЗСУ розбили війська Росії поблизу Білогорівки. Тоді вдалося ліквідувати пів тисячі окупантів та 80 одиниць ворожої техніки.

Звертаю увагу, що ЗСУ тимчасово втратила контроль над кількома населеними пунктами на Луганщині через те, що росіяни буквально закидали передову живою силою: на одного українського військового – десять окупантів. Таке співвідношення було щонайменше на 10-12-кілометровій лінії фронту.

Крім того, російська військова машина змінила тактику протистоянь.

Якщо раніше вони штурмували міста "в лоб", тобто входили у місто й вступали у затяжні вуличні бої, як це було у Рубіжному, Попасній, які штурмували два місяці, і навіть у тому ж Сєвєродонецьку, який брали місяць, то тут ішлося про флангові охоплення.

Понад те, росіяни завезли на Луганщину величезну кількість боєкомплектів і крили усе навколо ствольною і реактивною артилерією.

Варто зазначити, що окрім реактивної та ствольної артилерії, окупанти застосовували й термобаричну зброю. Тому, аби зберегти людські життя та накопичити ресурс, українське командування і вирішило тимчасово відвести війська. Адже для контрнаступу нашим бійцям потрібно більше далекобійної зброї, на яку ми чекаємо від партнерів.

Наразі під контролем росіян перебуває не вся територія Луганщини, хоча сценарій тимчасової окупації всієї області – ймовірний у найближчій перспективі.

Нагадаю, Збройні сили України стримують навалу російських окупантів на межі Донецької та Луганської областей та успішно відбивають їхні атаки. Окупанти намагаються перерізати трасу Бахмут-Лисичанськ.