Спільнота Національного університету «Острозька академія» долучилася до ініціативи Ольги та Наталії Пасічник, Юрія Плиски та інших українських митців щодо протидії культурному колабораціонізму у період повномасштабної війни росії в Україні на сценах закордоном і в країні, де продовжують кровоточити від ворожих снарядів і звірств Маріуполь, Харків, Чернігів, Одеса, Миколаїв, прикиївські Буча, Гостомель, Ірпінь та багато інших населених пунктів.
Коли світ здригається від жорстокості розстрілів, убивств, зґвалтувань, руйнувань, вчинених російськими військовими в Україні за 40 днів ХХІ століття, - риторичним є для більшості українських культурних діячів питання про те, чи припустимо виступати українцям на сценах поряд із російськими артистами або виконувати твори російських класиків?!
Упродовж останнього тижня у спільноті академічних музикантів та прихильників класичної музики активно дискутуються дві прем’єри. Киянин Кирило Карабиць днями диригував Orchestre philharmonique de Strasbourg -OPS- із творами Сергія Рахманінова та Ігоря Стравінського у програмі концерту.
А 7 та 9 квітня в Teatro Comunale Bologna його музична директорка Оксана Линів – уродженка Бродів Львівської області, випускає прем’єру опери російською мовою Петра Чайковського «Іоланта», в якій російські виконавці заявлені поряд із українськими.
«Поміж цими двома, далеко не однозначними імпрезами на чолі із нашими видатними музикантами, культурними дипломатами і рупорами саме українського мистецтва в Європі – прізвище диригента Івана Чередниченка, головного диригента Львівської Національної опери. Йому наразі не до прем’єр і не до філігранно виважених толерантних коментів: його безвинних батьків в Ірпені безжально вбили російські мерзотники просто біля їхнього будинку. Цій жахливій новині передували розпачливі пости Івана та його дружини співачки Дар’ї Литовченко про пошуки мами з надією, що вона все ж вижила…», - пише в газеті «День» театральна та музична критикиня Ольга Стельмашевська.
І продовжує: «Кожного разу, коли ви обговорюватимете з керівництвами каст, програму, – згадуйте вашого колегу Івана Чередниченка і його невинно убієнних батьків і заразом своїх, які у будь-яку хвилину, не дай Боже, можуть опинитися на їх місці.
Адже, де гарантія, що серед тих, тепер вже 83% відсотків росіян, що підтримують путіна і геноцид українців, нема батьків саме цих музикантів? Де гарантія, що саме ті, що прописані в касті «Іоланти» колись між репетиціями інших опер в інші роки не бігали в консульства голосувати за путіна? Де гарантія, що їхні родичі, друзі чи колишні однокласники наразі не натискають на спусковий гачок бомбардувальника над Бродами чи Києвом?».
Солістка Львівської Національної опери Людмила Корсун відмовилася співати у виставі головну партію Іоланти.
«Закликаю, дорогі українці – давайте не будемо свідомо чи несвідомо лити воду на млин окупантів та на противагу їх наративам й надалі максимально пропагувати українське в світі! А час на інше прийде згодом, після перемоги. Тримаймо культурний фронт! Україна понад усе!» - так відреагував український композитор Михайло Швед, заступник директора-художнього керівника з міжнародних зв’язків та творчих питань Львівської опери.
Свою заяву стосовно ситуації опублікували представники культурної платформи Ковчег «Україна». У ній, зокрема, сказано про неприпустимість художній керівниці з України навіть в Італії випускати прем’єрний спектакль із українськими і російськими виконавцями:
«У той час, як Міністерство культури та інформаційної політики України та Ukrainian Institute – Український інститут разом із усією українською культурною спільнотою шле відозви у всі культурні інституції світу з роз'ясненням чому потрібно припинити будь-яку співпрацю з росіянами, чому не існує «хороших рускіх», в той час, як долаючи шалений спротив і нерозуміння західного світу щодо руху Cancel Russia, неймовірними зусиллями нам вдалось переконати близько ста різних інституцій задекларувати публічну відмову від співпраці з Росією – це зробила Мюнхенська філармонія, Карнеґі-холл, Каннський фестиваль, що відмовився брати у свою програму російські фільми й делегацію, в той час, як безпрецедентну реакцію на заклик скасувати російську культуру виказали десятки інституцій, що роками співпрацювали з Росією, і ми щиро захоплюємось їхньою принциповістю і висловлюємо глибоку вдячність більшості польських оркестрів, філармоній, литовським інституціям, які видалили з усіх програм російську класичну музику і відмовилися від співпраці з російськими артистами. Самі українці ідуть на відверту співпрацю з ворогом і тим самим реабілітують росіян в очах і так дуже лояльного до них Західного світу».
Ті, хто добре знає українську історію, упевнені, що культура є так само зброєю у війні росії проти України. Росія впродовж століть використовувала саме культуру для прикриття своїх імперських злочинів. Тож «допоки Росія цілеспрямовано влаштовує геноцид української нації і її культури, допоки вбиває мирних людей, бомбить дитячі лікарні, школи, музеї, церкви, бібліотеки, будь-яка співпраця з представниками країни-агресора у будь-яких ініціативах та заходах нормалізує терористичні дії Росії і є неприпустимими». Це цитата з відозви українських культурних інституцій до світу.
Щоправда, профільне відомство 4 жовтня офіційно видало «Позицію Міністерства культури та інформаційної політики України щодо припинення культурного діалогу з агресором».
І в ньому є позиція і вашим, і нашим: «ми не закликаємо до ізолювання тих представників російської культурної спільноти, які поділяють демократичні цінності, виступають із публічним засудженням війни в Україні, називаючи речі своїми іменами та зазначають, що політична відповідальність за агресію в Україні лежить на російській федерації, адже Україна толерантна європейська держава, яка базується на демократичних цінностях. Проте не можна допускати зміщення фокусу з реальності: тяжкої боротьби, яку український народ веде багато років за свою незалежність й ідентичність, та зі злочинів, що їх прямо зараз здійснює росія проти українців».
Тим часом свою чітку позицію оприлюднила українська композиторка Вікторія Польова: «Я повідомляю, що маю честь відмовитись від концертів, де поруч зі мною буде виконуватись російська музика. По-перше, це стосується двох концертів пані Линів у Німеччині, та інших концертів, які мені пропонують. Я відмовляюсь!
Я переконана, що зараз у кожної людини має бути тверда позиція у таких питаннях. Війна точиться скрізь, всі духовні дії (а музика і є духовною дією) є зброя.
Кожний виступ українського композитора зараз є політичним висловом. І якщо моя музика буде зливатися в одному концерті з російською, то це все одно, що обійматися з вбивцями. Мені дуже дивно, як деякі мистці не розуміють, що музика Чайковського стала наповненням ідеї «російської величі», що це надзвичайно сильне духовне поле, яке підігріває ворожі амбіції.
Війна є війна. Зараз все розділилось на чорне та біле. Може, для когось ще є півтони та напівміри. Для мене немає. І для мене честь навіть не виконувати мою музику, ніж іти на такі змовини».
«На цій війні, окрім болю від плюндрування твоєї країни і її людей, другий найбільший біль від розчарування у тих, кого вважав своїми», - констатувала співачка Ольга Пасічник.
Спільнота Острозької академії підтримує заяви українських митців щодо унеможливлення культурного колабораціонізму і закликає популяризувати національні мистецькі надбання. Лише об’єднавшись спільними зусиллями у єдиний національний фронт, ми зможемо дати гідну відсіч московському агресору.
Нагадаємо, що за кілька днів до війни Чернігівський академічний камерний хор імені Дмитра Бортнянського відмовився виконувати твори російських композиторів.