Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
А я все страждаю думкою дивною
17:24,
14.03.2022
Фронтові вулиці блокадного Маріуполя. (facebook.com/mariupolrada.gov.ua)
Український поет Олександр Ірванець, який днями вирвався з охопленого вогнем Ірпеня, ексклюзивно надав «Україні молодій» для публікації свій новий пронизливий вірш про жахіття війни.
*****************
А я все страждаю думкою дивною,
Або мною страждає ця думка дивна:
Чи закрите небо над Україною
Для лелек, що летять зі сходу і півдня?
В голові качаю цю химерну думу,
І вона кутуляє під черепа куполом:
Як же вони долетять додому?
Над Волновахою? Над Маріуполем?
Пронизала мене ця турбота наскрізна
І чи із вас усіх пояснить хоч хто мені:
Як же вони моститимуть гнізда
У Ірпені, у Бучі, в Гостомелі?
Як вони будуть сидіти у гніздах
На стовпах і деревах, на стріхах похилих?
Й чи вони принесуть немовлят залізних
Нам сюди, крізь війну на прострелених крилах?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Попередній вірш Олександра Ірванця про вихід з Ірпеня.
