Видатному українському науковцю Володимиру Симиренку – 130

У цей день, 29 грудня, 130 років тому народився  розбудовник національного садівництва та однин із перших агроекологів Володимир Симиренко, який назавжди вкарбував своє ім'я до переліку видатних діячів науки України.

Про це у середу нагадує Україна молода.

Володимир Симиренко – український науковець, директор першої в Україні науково-дослідної сад-станції та Центрального державного плодового розсадника України.

Рід Симиренків — унікальний, талановитий, великий і славетний. Рід козаків і чумаків, цукроварів-меценатів, піонерів-судноплавців, конструкторів і власників заводів, науковців і садівників-практиків. Рід, який радянська влада намагалася знищити, а пам’ять про нього – викорчувати, як сади, що ними Симиренки огортали рідну землю.

Постать видатного українського ученого-садівника, помолога та організатора вітчизняної садівничої науки професора Володимира Симиренка – одна з найбільш яскравих та найбільш трагічних в історії світової науки ХХ століття.

У 1918 році Володимир закінчив сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту. Працював у відділі садівництва міністерства земельних справ, потім у Всеукраїнському сільськогосподарському науковому комітеті, але головна справа його життя розпочалася у рідному Млієві, коли на терені колишнього маєтку Симиренків 1920 року було засновано Садово-городню дослідну станцію і Центральний державний плодовий розплідник України.

Симиренко був призначений першим директором цих установ. Завдяки подвижницькій праці Володимира Левковича та його однодумців очолювана ним станція, за науковим рівнем своєї діяльності стає однією із кращих у світовому масштабі. Наукові праці мліївців нотувалися англійською мовою, були засновані перші україномовні журнали з садівництва, виноградарства та городництва.

У 20-30 роки Симиренко заклав підвалини наукового, виробничого та промислового вирощування плодових та ягідних культур. Органічним продовженням діяльності вченого стала організація ним Всесоюзного наукового-дослідного інституту плодового та ягідного господарства у Китаєві на півдні Києва. Він заклав та організаційно завершив «Помологічну книгу України», вів велику педагогічну роботу у вишах, виховав сотні фахівців.

У грудні 1931р., під час Всесоюзної профільної наради в Києві, Володимир Симиренко вельми критично відгукнувся про «мічурінців», які розгорнули боротьбу проти генетичного напрямку в науці, мало того, свої критичні зауваження висловив у листі до академіка М.Вавілова.

Однак, безперечно, справа була далеко не лише в розбіжності поглядів Симиренка і Мічуріна на радянську помологію. Це був час сталінського кривавого наступу на Україну та її волелюбний народ. 1933-й рік — одна з найтрагічніших сторінок історії України. Заборонено «українізацію», більшовики фізично винищують українців Голодомором, тривають тотальні репресії проти носіїв ідеї українського національного відродження, до яких належав і Володимир Симиренко. Йому інкримінують участь у антирадянській «шкідницькій» організації й засуджують до страти. За цією справою 1933р. були засуджені до страти та великих термінів ув’язнення десятки тисяч українців – науковці, агрономи, ветеринари, інженери, прості колгоспники. Завдаючи нищівного удару по сільськогосподарській науці, Сталін з поплічниками цілеспрямовано знищували Україну — європейську житницю.

Володимир Симиренко провів майже рік у камері смертників Лук’янівської в’язниці. Потім страту замінили на 10 років позбавлення волі в таборі суворого режиму.

Навесні 1938р. Володимира Симиренка знову заарештовано. Його обвинувачено у «контрреволюційній діяльності» й засуджено до розстрілу. Вирок було виконано в ніч із 17 на 18 серпня 1938р. Вважається, що В.Л.Симиренка було таємно поховано в урочищі Солянка на території м. Курська, однак достеменно місце поховання невідоме.

В лютій ненависті до Симиренків та їхнього величного творчого спадку репресували навіть славетний симиренківський сорт яблуні, національну перлину України – Ренет Симиренка, назвавши сорт Зеленкою Вуда.

Володимира Левковича Симиренка реабілітовано посмертно у грудні 1957 р., під час хрущовської «відлиги». Поволі почалося бодай часткове повернення доброго імені славетної родини. Але навіть сторічний ювілей Володимира Симиренка – уже в незалежній Україні – не відзначався. Лише 2002р. Верховна Рада вперше ухвалила Постанову про вшанування пам'яті Левка Платоновича та Володимира Левковича Симиренків, однак відзначення було «спущене на гальмах».

Як повідомляла УМ,  28 грудня, виповнюється 155 років від дня народження видатного українського вченого мікробіолога, епідеміолога, дійсного члена Академії наук СРСР, першого президента Всеукраїнської Академії наук, неймовірно чудової людини і відомого – Данила Кириловича Заболотного!