Вона також зазначила, що коли у неї виникла задумка про зйомки фільму, початковою ідеєю у неї було зібрати думки людей, які робили Революцію гідності, та показати, як змінилися (чи не змінилися) їхні погляди з того часу.
Режисерка, в першу чергу, хоче показати цей фільм так званому поколінню «альфа», якому під час Революції гідності було 9-10 років і яке погано пам’ятає ці події.
Пані Солодовнікова також розповіла, що під час роботи виникла ідея записати не тільки тих, хто був на боці Революції, а й так званих опонентів, та коли команда почала шукати людей, які би погодилися на інтерв’ю, єдиний, хто погодився поспілкуватися, - це колишній командир роти «Беркут» Михайло Добровольський.
«Фільм вийшов про протистояння майданівців і силовиків, ніхто з яких на сьогодні не покаявся», - розповіла режисерка фільму Солодовнікова.
Вона також додала, що Добровольський, після того як вийшов на пенсію, продовжує судитися, але не переховується, а перебуває у Києві.
Прессекретар "Правого сектору" Артем Скоропадськийзазначає, що такий фільм дуже потрібний, аби люди пам’ятали, що відбувалося.
«Ми бачимо, що стільки років уже минуло, і, по суті, революція наша не закінчена і тому, що структурні зміни у державі не відбулися», - сказав він.
Голова ГО "Центр гуманітарних місійЄгор Воробйов, яка займалась постпродакшеном фільму зазначив, що представляє ветеранську організацію, більшість членів якої після Майдану вирушили на схід, тому й допомагали у створенні цього проєкту.
«Це нестандартний фільм. Тут розповідається не стільки історія, скільки трансформація цієї історії у кожного з героїв», - сказав Воробйов.
У фільмі також узяли участь Валерій «Індєєц», який втратив око в результаті пострілу снайпера на вулиці Грушевського;
Володимир Парасюк, що поставив Януковичу ультиматум про відмову від влади;
Ігор Луценко, який був викрадений та побитий в лісі;
Артем Скоропадський – свідок пожежі в Будинку профспілок;
Інна Плеханова – мати загиблого героя Небесної сотні;
Олег Магалецький, що вів перемовини з «беркутівцями» про припинення насильства; Микола Кузнєцов – викладач, якого разом із сином жорстоко побили силовики.
Як раніше інформувала УМ, президент Зеленський змушений був закривати вуха під захистом бодігардів і в присутності глави свого Офісу Андрія Єрмака, коли почув вигуки «Ганьба!» від людей на свою адресу в центрі Києва в неділю.
У насиченому політико-драматичному сьогоденні напрошуються на згадку події минулих часів, хоча й вони не мають всеукраїнського масштабного розголосу на тлі оскаженілої москальської агресії, і все ж про них теж треба не тільки пам’ятати, а й оприлюднювати суспільному загалові. >>
У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). >>
У Києві в парку Слави комунальники здійснили демонтаж погруддя радянських військових діячів – Сидора Ковпака, Івана Черняховського, Павла Рибалка, Олексія Федорова. >>