Організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила новий перелік «ворогів свободи преси».
До списоку увійшли Путін, Лукашенко і вперше прем'єр однієї з країн ЄС - глава уряду Угорщини Віктор Орбан.
Як інформує УМ, про це йдеться на сайті RSF.
Всього в реєстрі, оприлюдненому в понеділок, 5 липня, налічуються 37 глав держав і урядів, які, на думку укладачів, найбільш жорстко тиснуть на журналістів в своїх країнах.
«Нові фігуранти з'явилися в усіх регіонах світу. Їхні методи репресій різні, але служать одній меті - за всяку ціну запобігти критичному висвітленню подій», - заявив в зв'язку з опублікуванням нового переліку глава відділення «Репортерів без кордонів»у Німеччині Крістіан Мір (Christian Mihr) . - Від цього страждають журналісти, які, тим не менш, мужньо продовжують розслідування, але також і населення, яке таким чином позбавляється доступу до незалежної інформації, такої важливої, особливо в періодглобальної пандемії. Лякає і те, що винні часто залишаються безкарними, попри вчинення жорстоких злочинів», - вказав Мір.
Як нагадує RSF щодо ситуації у Східній Європі, Путін і Лукашенко потрапляли в попередні редакції переліку протягом близько 20 років.
З моменту вступу Володимира Путіна на посаду президента РФ, «щонайменше 37 репортерів було вбито за свою роботу, і майже жоден з цих злочинів не було розкрито», - відзначають автори списку.
Ситуація для незалежних співробітників ЗМІ в Росії цього року значно погіршилася після протестів на підтримку опозиціонера Олексія Навального і за кілька місяців до виборів до російської Державної думи, запланованих на 19 вересня.
Вони піддаються ризику бути оголошеними "іноземними агентами", пише RSF.
Експерти нагадують, що кілька новинних порталів, які критикують Кремль, упродовж останніх тижнів були змушені призупинити роботу або боротися за фінансове виживання.
Ще більш похмура ситуація склалася в Чечні, глава якої Рамзан Кадиров «жорстоко придушує будь-яке інакомислення і з 2016 року є одним з провідних в світі "ворогів свободи преси», вказують автори переліку.
Говорячи про Білорусь, в RSF констатують, що Олександр Лукашенко жорстоко придушує там будь-яке «вільне поширення інформації».
Від початку протестів проти його правління минулого літа було затримано «більше 500 журналістів», деякі з них зазнали жорстокого поводження у в'язниці», підкреслюють співробітники «Репортерів без кордонів».
При цьому 25 співробітників білоруських ЗМІ досі залишаються під вартою.
У працівників іноземних засобів масової інформації практично немає можливості легально працювати в Білорусі, нагадують експерти.
Так, «у найважливішого незалежногобілоруського порталу Tut.by відкликана ліцензія, його головний редактор Марина Золотова перебуває у в'язниці, а доступ до сайту заблокований», - відзначають далі в організації. Крім того, 23 травня Лукашенко викликав «міжнародне обурення», коли «спрямував пасажирський літак до Мінська і змусив його зробити посадку», аби заарештувати блогера-дисидента Романа Протасевича, пишуть «Репортери без кордонів».
Аналізуючи ситуацію в Європі, в організації відзначають, що «ворог свободи преси»перебуває при владі в одній з країн Євросоюзу.
З моменту вступу на посаду прем'єра Угорщини Віктор Орбан і правляча партія «Фідес» поступово взяли під контроль національні ЗМІ.
Після закриття низки видань матеріали з критикою уряду і розслідування тепер публікуються лише в обмеженому обсязі і в невеликих онлайн-ЗМІ.
Крім того, проурядові засоби масової інформації неодноразово оприлюднювали «чорні списки»небажаних для влади журналістів, нагадують в RSF.
Проаналізувавши ситуацію в інших регіонах світу, «Репортери без кордонів»додали до переліку також президента Бразилії Жаіра Болсонару, саудівського принца-наступника Мухаммеда бін Салмана, голову КНР Сі Цзіньпіна, сирійського лідера Башара Асада. Крім того, до реєстру вперше потрапила глава адміністрації Гонконгу Керрі Лам.
Укладачі списку «ворогів свободи преси»констатують, що він не претендує на вичерпну повноту, але є реакцією на «особливо серйозні приклади обмеження журналістської діяльності»в світі.
Звіт публікується з 2001 року - з нерегулярною періодичністю.
До цього він виходив, зокрема, 2 листопада 2016 року і був присвячений заснованому ООН Міжнародному дню припинення безкарності за злочини проти журналістів.