Помер кобзар Микола Литвин

12:02, 20.02.2020
Помер кобзар Микола Литвин

20 лютого, уночі, після важкої і тривалої хвороби помер композитор, письменник, журналіст Микола Литвин.

 

Про це у Фейсбук написав журналіст, музикознавець Михайло Маслій.

 

"Микола Литвин: "Була холодна зима 1964 року. Як нині пригадую перон залізничного вокзалу. Я сходжу з потяга, а мене болять вуха. Навколо чую українську мову!!! А вона мені така мила і така рідна. Це ж моя Мматеринська мова. А тут, у Тернополі говорять українською. Я наївний подумав: «А може то тільки на вокзалі селяни розмовляють рідною мовою?». Зайшов в аптеку, потім у кафе… Боже, як я помилявся! Довкола звучить моя рідна мова"", - написав він.

 

 

Микола Литвин - народився 4 червня 1941, с. Федорівка, нині Весняне, Добровеличківського району, Кіровоградської області.

 

Він - заслужений артист України, перший голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва, відмінник освіти України. Нагороджений почесним знаком "За подвижництво в українській культурі", орден "За заслуги" (Україна) ІІІ ступеня.

 

У його репертуарі понад 250 пісень, 170 з них - власні мелодії на слова українських класиків та сучасних поетів: «Дума про матір» на сл. Б. Олійника, «Народе мій» (Вступ до поеми «Мойсей» Івана Франка), «Чародійна кобзо» на сл. А. Литвина, «Посланіє» на сл. Т. Шевченка, «Рятуйте, люди пісню» "на сл. П. Перебийноса. Але переважали давні українські народні пісні, серед них: «Ой не пугай пугаченьку», «Про Супруна», «Про Морозенка», лемківська пісня «Будь здрава землице», «Гей браття, опришки»,уривок із Слова про Ігорів похід — «Стогін Русі» та багато інших.

 

Намагався створювати пісні, які на даний час найбільш актуальні за давньою традицією кобзарів: "Народе із Трипільських запорогів"[1] на сл. Б. Олійника, " Отут з Трипілля наш пречистий виток" на сл. Г. Іванченка, " Не ділім Україну", на сл. С. Борщевського, "П'ята колона" на сл. С. Цушко, " Я єсть народ" на сл. П. Тичини, "Українці, вчуймо голос крові" на сл. А. Литвин. Автор власних творів: «Вітер віє — поле мріє», «Вийшов місяць і зоря», "Ой у полі, полі", "Вітер виє, вітер віє", "О,Лель!О, Батьку!Ой світи" та ін.