До 100 тисяч осіб загинули від підриву «Дніпрогесу» у 1941 році

18 серпня 1941 року, в Запоріжжі, радянські війська, відступаючи під натиском гітлерівських військ – танків і мотопіхоти, підірвали греблю Дніпрогесу – найбільшої гідроелектростанції в Європі.

Потужний вибух пролунав близько 20-ї години вечора. Величезна тридцятиметрова хвиля накрила нижню частину Хортиці та південні райони міста.

Тоді у дніпровських водах, за різними оцінками, загинуло від 20 до 100 тисяч людей – переважно мирні жителі та радянські солдати, котрі переправлялися на лівий берег Дніпра.

Це була спецоперація НКВС, здійснена за наказом Сталіна. Про неї не знали ні мешканці Запоріжжя, ні військове командування, пише Укрінформ.  

Для підриву греблі було закладено 20 тонн вибухівки, яку доставили з Москви двома літаками. Також були спалені генератори станції та затоплено машинний зал. Згодом німці полагодили дамбу, встановили нові турбіни, й станція виробляла струм.

У грудні 1943-го, відступаючи, вони намагалися теж підірвати Дніпрогес (заклали понад 60 тонн вибухівки), але не встигли – надто стрімко наступала радянська армія.

На Нюрнберзькому процесі представники СРСР намагалися переконати світову спільноту в тому, що підрив Дніпрогесу 1941 року здійснили нацисти й «повісити» на них цей злочин. Але ввести в оману прискіпливих у судових справах британців і американців їм не вдалося. Упродовж років комуністична влада про наслідки тієї трагедії воліла мовчати.

Лише 18 серпня 2013 року у Запоріжжі встановлено пам’ятний хрест на честь потонулих.