Філарет допустив розділ ПЦУ, але обіцяє створити єдину церкву

"До мене дійшла інформація із засобів масової інформації, що Ви висловили незадоволення тим, що я не запросив Вас на святкування пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського", - написав Філарет у себе на Facebook.

Як відомо, Філарет далі наполягає на існуванні старої УПЦ Київського патріархату й називає себе її патріархом.

15 грудня, коли створювалась помісна Православна церва України, її новообраного предстоятеля митрополита Епіфанія називали ставлеником і людиною патріарха Філарета. І саме колишній предстоятель УПЦ КП Філарет доклав максимальних зусиль, щоб Епіфаній очолив новостворену церкву.

Проте за п'ять місяців, пише BBC, між колишнім наставником та молодим предстоятелем назрів конфлікт, що може похитнути автокефальну церкву.

в оточенні Філарета заперечують будь-які спроби похитнути позиції предстоятеля ПЦУ Епіфанія.

Як розповіли близькі до митрополита Епіфанія джерела ВВС, перші непорозуміння між ним та Філаретом мали місце одразу ж після отримання томосу 6 січня.

Відразу після отримання документу Епіфаній прибув до Києва та зустрівся з Філаретом. Останній нібито просив Епіфанія не поминати предстоятеля РПЦ Кирила у диптиху помісних церков (диптих - чітка послідовність поминання під час літургії).

Проте новообраний предстоятель отримав від Вселенського патріарха протилежні настанови, щоб не ускладнювати визнання церкви іншими помісними церквами, адже Константинополь не розривав церковного спілкування з Російською православною церквою.

7 січня під час першої служби у якості предстоятеля Епіфаній зробив саме так, як радив Вселенський патріарх.

Далі, як розповідають джерела ВВС, ситуація тільки ускладнювалась практично з усіх питань розбудови нової церкви.

Ще під час перемовин щодо створення ПЦУ Фанар (район Стамбула, де розташована резиденція Вселенського патріарха) дав чітко зрозуміти, що Філарет не може очолити помісну церкву.

І причин тому було дуже багато. Найперше, багаторічного керівника "розкольницької церкви", якою називали УПЦ КП, не сприйняли б на чолі нової церкви інші помісні церкви.

По-друге, Філарета не сприйняла би і більшість вірян, священиків та архієреїв УПЦ Московського патріархату, які, як планувалось, поступово мали перейти до ПЦУ.

Як розповідають джерела ВВС, саме Філарет запропонував кандидатуру Епіфанія як предстоятеля нової церкви, проте в обмін міг висунути низку вимог щодо своєї майбутньої ледь не провідної ролі в ПЦУ - щоб він керував усіма справами тут, а Епіфаній представляв церкву назовні.

"Тоді українська влада обіцяла все і всім, щоб відбувся собор", - згадує співрозмовник в ПЦУ.

Проте вимоги Філарета, на які нібито погодилися перед собором, так і не виконали. Через це ієрарх, за словами співрозмовника, може почуватись "обдуреним".

Ще одним показовим етапом у наростанні напруження між Філаретом та Епіфанієм могло стати скликання 5 лютого першого засідання синоду ПЦУ - головного керівного органу церкви.

За даними джерел ВВС, Філарет вимагав, щоб синод скликали не відповідно до процедури, яка передбачена томосом та ухваленим 15 грудня за підтримки Константинополя статутом, а фактично зібрати синод колишньої УПЦ Київського патріархату. Звичайно, головна роль у цій ситуація мала бути не в Епіфанія.

"До останнього не було зрозуміло, що синод відбудеться взагалі", - згадує співрозмовник.

Врешті синод скликали за принципом, який прописаний у статуті. Троє тимчасових постійних членів - Філарет та митрополити Макарій і Симеон як представники церков, що влились в ПЦУ. Решта членів - тимчасові й будуть змінюватись за принципом ротації.

Синод проходив у дуже напруженій атмосфері, а Філарет отримав надзвичайно прибуткову київську єпархію, йому також залишили Володимирський собор.

Хоча тут Епіфаній відійшов від букви статуту і призначив до першого синоду не чітко за старшинством висвячення в єпископи, а додав туди більше молоді.

"Якби синод був чисто по статуту по старшинству, то не зміг би запрацювати", - каже співрозмовник. Такий відхід від статуту був узгоджений Епіфанієм з Константинополем, підтверджують джерела на Фанарі.

Окрема історія, як стверджують в оточенні Епіфанія, - протистояння за контроль над Михайлівським монастирем, який став кафедральним храмом ПЦУ.

Фінанси церкви - не менш важливе питання і Філарет зберіг дуже вагомий вплив на грошові потоки у ній.

При чому сам Філарет продовжував називати себе патріархом Київським і Всієї Русі й навіть роздавав нагороди та розсилав документи на бланках УПЦ Київського патріархату.

Ще 15 грудня Філарет погодився і підписав документи про розпуск УПЦ КП, що було однією з умов створення помісної церкви та надання томосу.

Але в коментарі "ТСН" 9 травня Філарет стверджував, що наразі Київський патріархат все ж не ліквідований і це стало справжньою інформаційною бомбою.

Міністерство культури вже зробило заяву, що ця інформація не відповідає дійсності й діяльність УПЦ КП припинена після об'єднання в ПЦУ.

Джерело в оточенні Філарета наполягає, що ця його фраза нібито вирвана з контексту.

"Його позиція полягає у тому, що ПЦУ - це і є Київський патріархат. Рано чи пізно Київська митрополія буде київським патріархатом", - стверджує співрозмовник.

Подібну позицію ВВС висловлював і колишній екзарх Константинополя архієпископ Даниїл, який вказував, що надання патріархату - це справа майбутнього після об'єднання українських православних. Але він наголошував - самостійна спроба проголосити себе патріархатом порушуватиме томос.

До початку травня назовні церква намагалась посилати сигнали про єдність та примирення.

Зокрема, на початку березня в інтерв'ю ВВС митрополит Епіфаній на питання щодо можливої протидії Філарета у розбудові церкви відповів негативно.

"Як такої протидії немає", - відповів Епіфаній. Вказуючи, що дехто хоче його повністю усунути, щоб "патріарха Філарета не було взагалі, але це неправильно".

Тоді Епіфаній нагадав, що Філарет має власну єпархію в Києві з центром у Володимирському соборі, "але не буде загалом керувати всією церквою".

Епіфаній вказував, що для внутрішнього українського вжитку позначення "почесним патріархом" є нормальним.

Та й на Фанарі на таке іменування Філарета всередині України заплющували очі.

Хоча ще у квітні почали з'являтись перші публічні ознаки конфлікту, який незабаром мав вийти назовні.

Бєлгородський єпископ Іоасаф 2 квітня опублікував листа, в якому відкрито заявив, що молодь зневажає патріарха Філарета.

"Ворожа преса писала про те, що молоде оточення Патріарха має таємний план відсторонити його від керівництва, але виходить, дарма цьому не вірили!", - писав Іоасаф.

Він переконував, що у церкві відбувся переворот, а її направили по брехливому шляху на догоду грекам.

Сам Філарет публічно таких заяв не робив, але в інтерв'ю "Радіо Свободі" фактично підтвердив слова Іоасафа.

"Там багато з чим можна не погоджуватися. Але треба сказати, що митрополит Білгородський Іоасаф написав правду", - заявив Філарет.

І вже в травні конфліктна ситуація в ПЦУ виплеснулась у публічну площину.

Філарет запросив архієреїв церкви на 14 травня на традиційне для УПЦ КП молитовне святкування на честь священномученика Макарія до Києва у Володимирський собор.

Запрошення були на бланках УПЦ Київського патріархату і підписані патріархом Київським і Всієї Руси-України Філаретом.

Більше того, у запрошеннях написано, що 14 травня це свято відзначає саме УПЦ КП і складається таке враження, що ПЦУ просто не існує.

Митрополит Епіфаній одразу ж заявив журналістам, що такого запрошення він не отримав, а в цей день буде на Донбасі.

Нагадаємо, напередодні Міністерство культури спростувало існування Київського патріархату.