Харківська міська комісія з питань топоніміки й охорони історико-культурного середовища вирішила встановити меморіальну дошку польському державному діячеві Юзефу Пілсудському, який наприкінці 1880-х рр. навчався в Харкові на лікаря. З такою ініціативою перед мерією виступили польські дипломати.
Про це повідомляє прес-служба Харківської міськради.
Дошку встановлять на будинку по вулиці Університетській, де наприкінці XIX століття була перша будівля Харківського імператорського університету (зараз там Українська державна інженерно-педагогічна академія).
«Ми продовжуємо розвивати міжнародні відносини і підтримали ініціативу Генерального консульства Республіки Польща і встановимо меморіальну дошку одному з перших європейських політиків, який заявив, що Україна повинна бути незалежною, Юзефу Пілсудському», – каже перший заступник міського голови Харкова Ігор Терехов.
Засідання комісії.
Щоправда харківські чиновники не згадують про те, що Пілсудського, який навчався на медичному факультеті, було виключено з Харківського університету за участь у студентських виступах.
Міська комісія також вирішила встановити меморіальні дошки видатним харків'янам. Так, на будівлі школи №102 встановлять меморіальну дошку колишньому учню, бійцю Андрію Новаку, який загинув на Донбасі захищаючи Україну.
Тоді як на будинку по вул. Волонтерській, 56 з'явиться меморіальна дошка заслуженій артистці України Вірі Харитоновій, яка виконувала провідні партії в Харківському академічному театрі музкомедії.
На думку пана Терехова, ці важливі рішення засвідують, що «Харків шанує героїв, які борються за незалежність своєї країни, пам'ятає вчених і діячів мистецтва, завдяки яким ми називаємо Харків культурною столицею, столицею освіти».
Зазначимо, що Юзеф Пілсудський (1867-1935) - перший голова відродженої польської держави, засновник польської армії, маршал Польщі відомий ще й своїм неоднозначним ставленням до «українського питання».
У Польщі Пілсудського вважають національним героєм. Водночас, з 1926 року він був фактичним диктатором Польщі, який мріяв про відновлення Речі Посполитої зразка 1772 року під гаслом «від моря до моря», тобто від Балтики до Причорномор’я.
Відтак, до складу нової держави Пілсудський бажав силою зброї включити Україну, Білорусь і Литву. Саме тому він воював із Західно-Українською народною респубілкою (ЗУНР), а пізніше, разом із військами Симона Петлюри протистояв Червоній Армії.
З метою юридичного прикриття свого походу в Україну Пілсудський змусив українську місію у Варшаві підписати декларацію про українсько-польський воєнний союз. Пілсудський і його штаб прагнули після вдалого походу на Київ і Одесу встановити свій повний військовий контроль над Правобережною Україною, а уряд УНР звести до становища безправного сателіта.
У 1920 війска Пілсудського увійшли у Вільно, Мінськ і Київ, але похід в Україну провалився.
В 30-ті роки ХХ ст. Пілсудський нічого не зробив для припинення антиукраїнської політики місцевої адміністрації у Західній Україні. У вересні-жовтні 1930 році за розпорядженням уряду Пілсудського на окупованих Польщею українських землях силами армії і поліції здійснювалися репресиї проти українського населення, розраховані на придушення українського національно-визвольного руху.