Держзрада і Голодомор

Історія України – це тисячолітня боротьба українців за право мати свою незалежну державу та право бути вільним народом. Впродовж всієї своєї історії Україна була об’єктом агресивної політики московії, сутність якої полягала у знищенні української нації.

На початку ХХ століття кремль знищив Українську народну республіку, національно-визвольний рух, вчинив масові штучні голоди та геноцид українців. Ідеологами  та організаторами  ліквідації Української держави були диктатори лєнін та сталін. На сьогодні встановлено, що трьома голодоморами знищено 15,5 мільйонів українців.

Як зазначив на безпековому форумі «Нова стратегія миру та безпеки» Надзвичайний та Повноважний Посол України, суддя Гаазького трибуналу, професор Володимир Василенко: «Якщо ми уважно проаналізуємо історію і нинішній етап українсько-російських відносин, то ми можемо прийти до висновку, що росія, російська владна еліта, російська еліта в широкому сенсі, російське суспільство вважають Україну своїм екзистенційним ворогом, не просто ворогом, а екзистенційним ворогом, і це повинні усвідомити всі – керівництво держави, провідна українська еліта.Остаточна мета поточної російської політики – знищення України, як суб'єкта міжнародного права.

Реалізувати цю свою мету росія прагне шляхом війни, і ця війна розпочалася не 20 лютого 2014 року, вона розпочалась більше 300 років, триває зараз, і триватиме доти, доки перемогу у цій війні не одержать одна зі сторін… історична місія України – зруйнувати цю імперію…Висновок: У протиборстві з росією Україна може вистояти лише як Українська Україна».

 Встановлення історичної правди про Голодомор-геноцид українців є однією із складових перемоги над ворогом. У 1986 - 1987 рр. під тиском українського суспільства була створена партійна комісія з метою встановлення чисельності жертв від Голодомору, яку очолив Леонід Кравчук. За її результатами встановлено, що  внаслідок Голодомору 1932-1933 років  в  межах України  померло 13 мільйонів людей.

В подальшому, Президент Леонід Кучма у 2002 р. своїм розпорядженням зобов’язав  КМУ спорудити у м. Києві Меморіал пам’яті  жертв голодоморів та політичних репресій та створити науково-дослідний центр з питань дослідження Голодомору.

7 листопада 2003 р.  на  58-й  сесії  ООН  була прийнята Спільна заява з нагоди 70-х роковин Великого Голоду 1932-1933 років в Україні (Голодомору), яку підписали 65 країн світу, в тому числі і російська федерація. В ній вказано, що «Великий Голод в Україні (Голодомор) забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних жертв, став національною трагедією всього  українського  народу».

10 листопада 2003 р. Світовий конгрес Українців та Світова Федерація українських жіночих організацій «закликали уряди світової спільноти та неурядові організації ООН визнати голод 1932-1933 років в Україні  геноцидом українського народу та вшанувати 7-10 мільйонів невинно убієнних».

5 липня 2005 р. Указом Президента України Віктора Ющенко була створена  Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження  верховенства права. За результатами роботи, Національна комісія 16 травня 2008 р. оприлюднила «Висновок щодо правового визначення Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду українського народу по відношенню до визначення, сформульованого у Конвенції  ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р».  У Висновку зазначено, що «злочинна влада вчинила геноцид, у результаті якого загинуло від 7 до 10 мільйонів людей». Таким чином, Українська держава юридично зафіксувала чисельність знищених українців під час Голодомору. Проте, це не остаточні втрати української нації, оскільки в розсекречених матеріалах Італії  мова йде про 15-16 мільйонів жертв, США – 15 млн, Польщі – 12 млн, Ватикана – 12 млн,  Німеччини – 14 млн. Тому розслідування злочинів кремля потрібно продовжувати.

У 2006 р. ВРУ прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського народу. 

Незважаючи на це, у вересні 2008 р. промосковські сили провели у Києві міжнародну конференцію, на якій директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім.  М. В.  Птухи НАНУ Елла Лібанова заявила, що прямі втрати населення  України   від  «голоду» 1932-1933 рр.  склали  3,4 млн осіб. Історик С. Кульчицький підводячи підсумки, заявив, що конференція поставила крапку у багатолітній дискусії про чисельність жертв Голодомору. Журналісти проаналізували матеріали конференції та дійшли висновку, що  вона  проведена з однією метою, законсервувати дозволені кремлем «втрати від голоду у 3,5 млн осіб», а не досліджувати масштаби злочину геноциду та  чисельність знищених українців.

Вже у листопаді 2008 р. росархів,  спільно з російським фондом «историческая память», за підтримки українських проросійських політиків  та «п’ятої колони» провели у м. Харкові міжнародну конференцію «Голод в СССР, 1930-х років: історико-політичні інтерпретації».  Фактично, це була спецоперація кремля, направлена на приховування та заперечення геноциду української нації.  Українське суспільство надало свою оцінку конференції –це московська  провокація  та образа українських  національних  почуттів.

Закінчення каденції Президента Віктора Ющенка стало початком нищення промосковськими силами досліджень, які розкривали масштаби масових вбивств. Поблажливість української влади та відсутність люстрації в гуманітарній сфері і призвели до консервування російських наративів в історичній науці. Агенти кремля та нащадки  тих  хто нас  винищував, дотепер сидять у владних кабінетах, приховуючи та заперечуючи правду про геноцид української нації.

Як вважають дослідники Голодомору, головним цензором кремля в Україні, як за совєтів так і зараз, є  Станіслав  Кульчицький.  Саме він та його учні: Генадій Боряк, Людмила Гриневич і Лариса Якубова,  контролюють, рецензують, «надають добро» на проведення  «досліджень з теми голоду», за умови їх повного співпадіння з кремлівськими тезами.

З приходом до влади Януковича, який у квітні 2010 р.  на засіданні ПАРЄ виступив  проти визнання Голодомору – злочином геноциду, вказані особи активізували свою антиукраїнську діяльність у вигляді конференцій, форумів та різних суперечливих дискурсів. Їх мета  очевидна – приховати від українського суспільства та світового товариства історичну правду про злочину діяльність диктаторів кремля.

З цього приводу керівник Центру дослідження Голодомору Каліфорнійського університету, доктор історичних наук,  Вікторія  Малько  зазначила:  «Створений у 2013 році на кошти канадського мецената, Центр «Студії Голодомору» (HREC) розпочав дослідження цієї найважливішої та найболючішої теми в історії України. На жаль, благодійні фінансові ресурси було спрямовано на те, аби підірвати, а не підтримати українську історіографію про втрати внаслідок Голодомору. Центр розпочав в Україні «війну жертв», у якій «переможців» нагороджують грантами та призами, а ті, хто «програв», втрачають право на публікацію, якщо вони кидають виклик парадигмі, яку просувають лояльні до кремлівської ідеології учні історичної школи професора Кульчицького – Геннадій  Єфіменко  і  Людмила Гриневич».

         У квітні 2015 р. до України із США прибув демограф Олег Воловина із грантом для «дослідження втрат від голоду». Саме він  намагався «домовитися» на конференції в Каліфорнійському університеті з професором Володимиром  Сергійчуком  зібратися в тісному колі і «визначити цифру втрат, а не виносити це на загальне обговорення». Згодом група демографів: Наталя Левчук, Омелян Рудницький, Алла Ковбасюк та Тетяна Боряк, під керівництвом Воловини, опублікували «уточнені» розрахунки втрат міського та сільського населення України внаслідок «голоду», а не геноциду, котрі за їх даними склали 3 млн 900 тис. осіб.

Під час міжнародної науково-практичної конференції:  «Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації», яка відбулася у жовтні 2016 р. в м. Києві, її учасники наголосили, що у розрахунках вказаних демографів наявні як значні невідповідності, так й відверті маніпуляції. У рішенні конференції зазначено, що комуністичний тоталітарний режим знищив щонайменше 7 млн в УСРР і 3 млн за її межами,  рекомендовано продовжити дослідження.

17 липня 2018 року директор Інституту демографії  Елла Лібанова направила лист  № 181-4/178 до  Міністерства освіти і науки з дивним проханням – виключити з методичних рекомендацій «Щодо вивчення у закладах загальної середньої освіти навчальних предметів у 2018-2019 навчальному році» абзац № 6, в якому йдеться, що втрати української нації становлять 7,7 мільйонів осіб.

Ще одним прикладом антиукраїнської діяльності є проведення 24 вересня 2020 р. німецько-українською комісією істориків у Німеччині вебінару «Чи був Голодомор геноцидом?». Провокаційна назва цього заходу викликала обурення в Україні та світі. Головою складу комісії з української сторони був історик Ярослав Грицак. Доповідачем на вебінарі виступила Людмила Гриневич, яка у інтерпретаційній формі заперечила геноцид українців. Того ж дня МЗС України офіційно заявило про відкликання патронату над німецько-українською комісією істориків у зв’язку з тим, що «комісія остаточно втратила рештки довіри української сторони… та висловили сумнів, що в існуючому форматі діяльність комісії відповідає національним інтересам України». 

Після проведення міжнародного Форуму у вересні 2021 р., на якому були представлені результати судових експертиз щодо знищення комуністичним режимом  10,5 млн українців, з них 4 млн дітей, «п’ята колона» активізувала свою антиукраїнську діяльність. 

Вже 1 листопада 2021 р.  голова УІНП, філософ за освітою, Антон Дробович, не будучи дослідником геноциду українців, порушуючи Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та не маючи на це будь яких повноважень, розпочав надсилати листи зі своєю незгодою щодо чисельності жертв Голодомору до Президента України, КМУ, РНБО,  МКІП, МЗС, МОН та  НАНУ.

  Під час журналістського розслідування з’ясовано, що А. Дробович у змові з міністром культури О. Ткаченком прямо вимагали від науковців озвучувати кремлівську версію втрат від «голоду», погрожуючи вченим, а незгодних незаконно звільнили з посад та ліквідували Інститут дослідження Голодомору. Представники українських громадських організацій, політики та правозахисники неодноразово зверталися до Президента України, правоохоронних органів, щодо антиукраїнської діяльності вказаних осіб.  На сьогодні ДБР відкрило кримінальне провадження  щодо Ткаченка і Дробовича  за переслідування вчених, які займаються розкриттям злочинів кремля.

Після  повномасштабного вторгнення російської окупаційної армії  в Україну,  О. Ткаченко,  А. Дробович,  спільно з А. Бутенком, Г. Боряком, Л. Гасиджак та І. Патриляком, займаючи відповідні посади, посилили свою антидержавну діяльність в інформаційній сфері, направлену на користь ворога, дискредитуючи Українську державу, вчених та дослідників Голодомору, знищуючи правду про злочини кремля, дезінформуючи українське суспільство та  завдаючи шкоди іміджу держави на міжнародному рівні. Фактично діяльність вказаних осіб підпадає під ознаки злочину–державна зрада.

Із матеріалів, отриманих в ході журналістського розслідування, слід дійти висновку, що  Ткаченко,  Дробович, Патриляк та інші особи діяли за попередньою змовою.  Так, 17 грудня 2021 р.  Дробович у ЗМІ на «Суспільному», публічно озвучив погрози дослідникам Голодомору за дослідження втрат від геноциду,  заявивши, що «від їхньої репутації каменя на камені не залишиться». Активну участь у  дискредитації науковців взяв декан історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка І. Патриляк. Юридична оцінка його діям сподіваємося буде надана слідчими під час досудового розслідування.

 В інтерв’ю незаконно звільнена директорка Національного музею  Олеся Стасюк повідомила, що саме Ткаченко та Дробович погрожували їй розправою у разі оприлюднення у ЗМІ досліджень, які стосуються втрат від Голодомору та вимагали від неї оголосити дослідників геноциду – фальсифікаторами. При цьому, Дробович цинічно заявив:  «Якби ви всі пішли в колгосп, то не прийшлося б вас голодом морити».У листопаді 2022 року, під час вшанування 90-х роковин геноциду українців  Ткаченко хизувався у фейсбуці  знищенням біл-бордів, які встановили громадські організації. У суді представники міністерства культури прямо заявляли, що Олеся Стасюк дратувала їхнього шефа тим, що “назвала понад 10 млн жертв” Голодомору-геноциду.

Ганебним фактом є лист держсекретаря МКІП Ю. Лещука в підтримку директорки музею Л. Гасиджак, яка подала до суду російські пропагандистські матеріали,завіривши їх своїм підписом і печаткою музею Голодомору. На сьогодні журналістам відомо, що відносно неї зареєстровано низку кримінальних проваджень, у тому числі за шахрайство та переслідування малолітньої дитини.

У серпні 2022 р.  міністр-українофоб Ткаченко, під час війни, організував на державному рівні масштабну спецоперацію на користь ворога в інформаційній сфері, вчинивши наругу над головним державним символом України – Тризубом.

            З метою знищення історичної правди про геноцид українців голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти – установи,  створеної в порушення Конституції України, якою захищені права людини та громадянина,  А. Бутенко спільно із заступником директора Інституту історії  України Г. Боряком, намагалися знищити першу за роки незалежності  України  докторську  дисертацію  з  геноциду українців,  успішно  захищену   О.Стасюк. Про діяльність А. Бутенка та відкриття кримінальної справи  за переслідування дослідниці Голодомору нами вже повідомлялося.

Під час підготовки статті до публікації журналісти «України молодої» отримали інформацію,  що  12 лютого 2025 р.  Шевченківський районний суд м. Києва виніс ухвалу, якою зобов’язав Головне слідче управління Служби безпеки України зареєструвати кримінальне провадження за ст. 111 КК України (Державна зрада) та розпочати досудове розслідування щодо дій  вищезазначених осіб. 

Далі буде…

Олена МИХАЙЛІВСЬКА