Терор і жорстокість є ментальністю московії. Приклади з історії України
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Один із багатьох героїв визвольних змагань маловідомий широкому загалу - отаман Микола Кібець-Бондаренко.
У бою 3 січня 1921 р. біля залізничної лінії Бобринська – Помічна загинув чорноліський отаман Микола Кібець-Бондаренко.
Як інформує УМ, про це нагадує письменник Роман Коваль.
Ось що про отамана писав український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник. Юрій Горліс-Горський.
«Приглядаюся до відомого в степу ватажка партизанів – Кібець на височенному вороному огирові скакав через пліт, щоб продемонструвати можливості “купленого” у будьонівців коня. Малого зросту, з розставленими в їзді ліктями, гострим но¬сом і гострим поглядом, Кібець справді нагадував малого степового хижака кібця, який був пострахом мирних пернатих мешканців степу.
Довелося досить довго чекати, поки роз’їзд “будьонівців” Кібця повідомив, що голову валки вже видно на шляху.
Розбиваємо своїх триста вершників на шість відділів із таким розрахунком, щоб кожний під час нападу мав свій від¬тинок, бо ж останні підводи могли завернути і втекти. Кінець обозу взяв на себе Кібець, що обіцяв найшвидше долетіти. Додали йому двадцять холодноярців.
Тачанки з кулеметами мали окреме завдання: стежити за дорогою на випадок, якби з’явилася якась кінна частина.
Розгорнувшись у бойовий лад на полі, заатакували обоз.
Пострілявши трохи з рушниць та чотирьох куле¬метів, червоноармійці сипнули врозтіч і тим “припечатали” свою долю. Від шабель утекло лише кілька вершників, що завчасно відділилися від обозу. Гнатися за ними сенсу не було.
Наші втрати – декілька легко поранених козаків і ко¬ней. Аж наспіла сумна вістка: Кібець напоровся на кулемет! Наскочив із шаблею на під¬воду з кулеметом і впритул дістав низку куль у живіт, зару¬бавши-таки з розгону кулеметника. Ще живе, зібрав своїх хлопців, визначив нового отамана і дає останні накази. Вис¬ловив волю, щоб відвезти тіло до родинного села...
За кілька хвилин привезли впоперек сідла вже мертвого Кібця. Поклали на тачанку», - писав Юрій Горліс-Горський.
ПохованийМикола Кібець-Бондаренко в с. Надлаку, нині Новоархангельського р-ну Кіровоградської області. Вічна слава українському герою!
Як повідомляла УМ, в жахливих муках 46 років тому помер правозахисник-дисидент Гелій Снєгирьов.
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Український інститут національної пам'яті (УІНП) впродовж 2025 року реабілітував 560 осіб, які були репресовані комуністичним режимом. >>
У Харкові навесні 1934-го чекісти заарештували Степана Ярославенка. В на той час 41-шу річницю педагог втратив професорську посаду в інституті, а згодом опинився на Соловках — у тюрмі ГУГБ НКВД (я свідомо не перекладаю абревіатури репресивних органів, запроваджених окупаційним московським режимом). >>
У Берлінському бункері історій 24 лютого в четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну відкриють «Музей України». >>
Кабмін вилучив із Державного реєстру нерухомих пам'яток України "Пам'ятне місце, де відбувалася Переяславська рада", розташоване у місті Переяслав на Київщині >>
Чотири роки тому ти посунув підпорядковану тобі орду на територію «нацистської України» (тут і далі наводимо твою «речуху»), аби повернути її в лоно «матінки росії» і відновити тим самим «історичну справедливість». >>