Видатному досліднику археологічних пам’яток, талановитому художник Вікентію Хвойці – 172

Сьогодні, 21 лютого, виповнюється 172 роки від дня народження Вікентія Хвойки – видатного українського дослідника археологічних пам’яток, талановитого художника, одного із засновників Київського художньо-промислового і наукового музею (тепер – Національний музей історії України).

Про це у понеділок 21 лютого нагадує Україна молода.

Він відомий як археолог, що відкрив яскраву й неповторну Трипільську культуру на території України. Роботи цього науковця дали змогу створити першу наукову концепцію історичного розвитку землеробського населення Середнього Подніпров’я від кам’яної доби до епохи Середньовіччя.

Народився Хвойка у шляхетній родині, здобув освіту (комерційне училище) в Чехії. Перебуваючи в Празі, захопився давньою історією та старожитностями, вивчав поширені європейські мови. Все йшло доволі позитивно. Однак раптом доля робить різкий кульбіт, і Вікентій у віці 27 років (подейкували, що з особистих мотивів) переїздить до Києва. Нікому не відомий на той час, він спочатку викладав німецьку мову і малювання, а згодом зайнявся агротехнічною справою з вирощування нових сортів проса і хмелю.

Результати праці були доволі успішними. Здавалося, Хвойка знайшов своє місце в житті. Аж раптом стався прикрий і водночас визначальний отой-таки «випадок», який докорінно змінив його подальше життя. Що ж сталося? Неподалік Києва вщент вигоріла лабораторія, де молодий науковець проводив свої досліди. У вогні згоріли всі його записи, аналізи, креслення і навіть здобуті медалі.

Розпачу не було меж. Та несподівано на згарищі у землі дослідник помітив рештки скляних різнокольорових браслетів. Знову випадок? Через безгрошів’я Вікентій вирішив продати знахідки. Київські знавці старожитностей пояснили, що такі браслети носили жінки часів Київської Русі. Це миттєво роз’ятрило в душі Хвойки його давнє захоплення історією й археологією. Тож 43-річний Вікентій Хвойка вирішує поставити крапку на агрономії і присвятити себе улюбленій археології.

Із 1893-го до 1914 року Хвойка дослідив археологічні пам’ятки майже всіх епох історичного розвитку суспільства на території України. Його розкопки охоплюють території сучасних Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Житомирської та Хмельницької областей.

Вікентію Хвойці належить першість відкриття не тільки культури прадавніх землеробів-трипільців. Він також відкрив зарубинецьку та черняхівську культури, які сьогодні відносять до ранньо-слов’янських племен. Вікентій В’ячеславович одним із перших провів у Києві розкопки стоянки мисливців на мамонтів кам’яного віку, а також залишків князівського палацу часів Русі, знайшов язичницьке капище на дитинці старододавнього Києва, розвалини давньоруського храму і оборонних укріплень у Білогородці під Києвом, розкопав десятки давніх поселень, городищ і курганів різних епох у лісостеповій частині України.

Вчений-археолог багато часу та сил присвятив музейній справі. Він відіграв велику роль у заснуванні й створенні Київського міського музею старожитностей та мистецтв (1900 р.). Створена ним експозиція археологічного відділу була побудована за хронологічним принципом і вважалася однією з найбагатших у Європі. З часу заснування музею він був головним хранителем археологічного відділу і працював на цій посаді до кінця свого життя.

Через хворобу видатний дослідник передчасно помер на 64 році життя 2 листопада 1914 р. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. На честь ученого названа вулиця у Києві, випущена ювілейна монета, заснована премія ім. В.В. Хвойки, яку вважають за честь отримати дослідники-археологи та краєзнавці України.

Вікентій Хвойка, хоч і був за національністю чехом, але палко любив Київ, вважав його своєю другою батьківщиною. Він мріяв, щоб усе ним знайдене і напрацьоване залишилося саме тут, у Києві. На щастя, більшість колекцій, ним здобутих, таки зберігається в Національному музеї історії України.

Як повідомляла УМ, 18 лютого, відомому актору українського походження Джеку Пеленсу мало б виповнитися 103 роки.