Президент ЗУНР Євген Петрушевич народився 158 років тому

Прогресивна українська спільнота відзначає 158-му річницю народження одногоз творців Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича.

Петрушевич роками відстоював інтереси українців в австрійському парламенті, а після повалення імперії Габсбургів ініціював об’єднання Галичини, Буковини та Закарпаття в єдину державу.

Він був президентом, а потім диктатором ЗУНР.

Це була тимчасова посада, яка надавала повноваження верховного головнокомандувача в Західноукраїнській Народній Республіці.

Петрушевич відстоював  незалежність ЗУНР від Польщі, через що конфліктував із Директорією УНР після підписання Акту злуки двох держав.  

Отже, Євген Петрушевич народився 3 червня 1863 року в Буську (зараз Львівська область), у родині греко-католицького священника. Навчався в місцевій школі, згодом вступив до Академічної гімназії у Львові.

Після цього закінчив правничий факультет Львівського університету імені Франца І і став адвокатом. Деякий час Петрушевич працював у Львові, потім переїхав до Сокаля.

Там займався юридичною практикою, а також зацікавився громадською діяльністю — відкрив місцевий відділ «Просвіти», клуб, кілька шкіл і читалень.

У 1899 році Петрушевич вступив до Української національно-демократичної партії.

З 1907 році відстоював інтереси українців в австрійському парламенті. Спершу працював депутатом, у 1910 році став послом Галицького сейму, а після початку Першої світової замінив Левицького на посаді голови Української парламентської репрезентації.

У 1918 році, після розпаду імперії Габсбургів, Петрушевич став одним з ініціаторів об’єднання Галичини, Буковини та Закарпаття у Західноукраїнську Народну Республіку. Був президентом ЗУНР, а з червня 1919 року став диктатором і виконував обов’язки президента та голови уряду.

                                 Євген Петрушевич із Начальною Командою УГА. 

Після Акту Злуки Петрушевич увійшов до складу Директорії, однак розходився у поглядах із Симоном Петлюрою і вважав можливим союз із російськими військами «білого» генерала Антона Денікіна.

Коли УНР уклала з поляками союз проти більшовиків і визнала анексію ними земель ЗУНР, Петрушевич переїхав до Відня. Він очолив уряд ЗУНР в екзилі та кілька років намагався відновити незалежність дипломатичними засобами.

Після того як у 1923 році Галичина офіційно увійшла до складу Польщі, розпустив уряд.

Петрушевич був правником за фахом і майже не залишив після себе публіцистичних творів — лише заяви, меморандуми та інші політичні документи.

Проте сучасники часто писали про нього. Дехто називав його «кулуарним героєм» і узурпатором та звинувачував у тому, що він призначає родичів на державні посади.

Інші називали Петрушевича шляхетною людиною та джентльменом.