Юрію Шухевичу виповнилося 86 років

Народився Юрій Шухевич (1933 р.) у с. Оглядове Радехівського району на Львівщині. Син генерал-хорунжого Романа Шухевича, головного командира Української Повстанської армії в 1943−1950 роках. Із 1945 року виховувався в Чорнобильському дитбудинку (після арешту матері), потім у Сталіно (Донецьк), звідки втік на Галичину й за чужими документами закінчив там школу. Більше навчатися не довелося – попереду були «радянські університети» − тюрми, заслання, концтабори. Працював електриком.

У 1948 році був заарештований в Донецьку, куди приїхав за сестрою (вона була в одному з місцевих інтернатів), і засуджений на 10 років за «зв’язок із підпіллям». 5 березня 1950 року в бою з енкаведистами загинув Роман Шухевич, і 17-річного Юрія в кайданах привезли на впізнання батька. У 1958 році Юрія Шухевича знову засуджують – цього разу на 10 років («антирадянська агітація та пропаганда»), а 1972-го – ще на 5 років тюрми та 5 років таборів суворого режиму.

На початку 80-х років він втратив зір, після чого до 1989 року утримувався в будинку інвалідів в Омській області. Вперше його заарештували чотирнадцятирічним, а на волю остаточно він вийшов у 1989-му, у віці 56 років. Загалом у радянській неволі – концтаборах і на засланні, Юрій Шухевич провів понад 40 років. Так режим помстився синові за батька.

Із 1977 року Юрій Шухевич член Української гельсінської групи, у 1991−1994 роках – голова Української міжпартійної асамблеї, згодом – УНА. Мешкає у Львові на вулиці генерала Чупринки (псевдо Романа Шухевича).

 «Коли мене посадили вперше, у повоєнні роки, то в нас у таборі, крім українців, були і німці, і поляки, і прибалти. Та ми швидко знаходили спільну мову, бо однаково думали і вболівали за свої вітчизни. Нині ж, коли збираються українські політики, то часто складається таке враження, що один дбає про Росію, другий – про США, а третій спить і бачить свою область від’єднаною від України…», − з сумом констатує Юрій Шухевич.

Кажуть, що природа відпочиває на дітях великих людей, тому що не може залишити місце для подвигу і батькові, і його синові в історії нації одночасно. Каральна система СРСР не залишила вибору синові легендарного командувача ОУН-УПА: його потрібно було ізолювати і зламати, щоб потім публічно син "засудив батька і каявся за його вчинки" на науку тим, хто надумає не послухатися і виступити проти системи. Тільки за цієї умови "син за батька не відповідає", як піонер Павлик Морозов, якого прославляли в СРСР, і сотні тисяч інших піонерів та комсомольців, які відмовилися від своїх репресованих батьків у Радянському Союзі.

Юрія Шухевича радянська система ламала довгих 46 років - з 1944 по 1990, так і... не зумівши зломити або зламати.

1944 рік - з приходом Червоної армії 11-річний Юрій Шухевич заарештований і разом з матір'ю засланий до Сибіру;
1946 рік - відлучений від матері і відданий до дитячого будинку для дітей-ворогів народу на Донбасі, звідки 13-річний підліток разом із сестрою біжить в рідні місця;
1948 рік - судовий процес щодо "дітей ворога народу Романа Шухевича", який завершується вироком 15-річному Юрію Шухевичу: 10 років у радянській в'язниці (відбував у Володимирі);

1954 рік - потрапив під амністію, але незабаром знову був заарештований у зв'язку з протестом генерального прокурора СРСР: "Ю. Шухевича звільняти не можна, оскільки він син ліквідованого зрадника і пособника фашистів Р. Шухевича";
1958 рік - після закінчення 10-річного засудження був повторно засуджений на 10 років відбування у таборах суворого режиму на підставі тюремної справи, свідками по якій виступали провокатори і тюремні наглядачі;
серпень 1968 року - звільнений, але оскільки йому було заборонено проживати в Україні, оселився у Нальчику Кабардино-Балкарської Республіки і через 4 роки за написання антирадянської брошури, в березні 1972 року, був втретє заарештований і засуджений на 9 років тюрьмі і 5 років заслання;

До 1978 року перебував у Володимирській в'язниці, звідки був направлений до Чистопільської в'язниці;
1982 рік - засланий в Тюменську область;
1988 рік - за час заслання Юрій Шухевич повністю осліп. Після повернення відправляється до будинку інвалідів;
1990 рік - отримує дозвіл на повернення в Україну, де організовує УНА-УНСО і керує нею з перервою у 1990-1994 і 2005-2014, доки організація не увійшла у "Правий сектор";

У 2014 році був обраний народним депутатом України за списком Радикальної партії Олега Ляшка.
Чи вірили в перемогу батько і син Шухевичі? Вірили, заради цього боролися за незалежну Україну, але обидва розуміли, що до дня перемоги можуть і не дожити:

Під час політичного ув’я́знення повністю втратив зір, піддавався постійним фізичним і моральним тортурам, але не відмовився від батьків, ідей і демократичних переконань;

Він проявив героїзм, високі особисті моральні якості, міцність духу, волю, безкорисливість і відданість ідеї демократії в усьому світі, показав героїчний приклад родинних почуттів, який є основою будь-якої держави. Коли йому виповнилося 57 рокв, отримав свободу і дозвіл повернутися в Україну.

19 серпня 2006 Указом президента України Віктора Ющенка 73-річному Юрію Шухевичу присвоєно звання Герой України.

Цікаве про Юрія Шухевича.

"У мене немов камінь звалився з душі, коли я дізнався, що живим він їм не дався”, - зізнався в одному з інтерв'ю Юрій Шухевич, який почув про смерть батька, перебуваючи в ув'язненні. “Для нього це була б трагедія. Його зв'язкова Галина Дідик прийняла отруту, але її відкачали, - шрами від страшних тортур під час допитів жінка так і забрала в могилу", - говорить Юрій Шухевич про свого батька.

Після розвалу СРСР сім'ю Юрія Шухевича спіткало ще одне горе - трагічно загинув його син. А коли Юрій Шухевич вирішив зайнятися бізнесом і придбав пару кіосків, зустрівся з рекетирами;

"Насамперед мені запам'яталися його віра в свою ідею, відданість їй і безкорисливість. Його не цікавило, що він матиме, чи отримає якісь нагороди, - він напевно знав, що їх не буде, що врешті-решт йому доведеться загинути, проте бився до останнього", - також згадує він батька.