Валерій Франчук відкрив три виставки живописних робіт на тему Голодомору (фото)

1 грудня він презентував понад 15 картин у Музеї шістдесятництва. До того більшу частину творів із циклу представив на виставках у Київському планетарії та Національному музеї історії України.Найбільша виставка робіт Валерія Франчука представлена у Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2).

Під час зустрічі у НМІУ України художник  розповів, що мама Марія Броніславівна Франчук-Кобилянська з малечку розповідала йому та братику про Голодомор у рідному селі Зелена, Красилівського району на Хмельниччині (тоді це був Антонінський район Подільської губернії Хмельницької області).  У 1932 році їй було 14.

Жінка описувала дітям в деталях голодні роки і не приховувала одної з найбільших трагедій України. Пізніше, у 2012 році, коли Марії Франчук виповнилося 94 роки, вона на камеру сина поіменно назвала імена 50 односельчан, загиблих від голоду. Валерій Франчук на основі маминих спогадів зняв фільм про Голодомор, який показав на своїх трьох виставках.

У Національному музеї історії України на відкритті виставки він розповів, як мамині історії, почуті ним у п’ять років, врізалися йому в пам'ять і лише наприкінці 80-их виринули у творчості.

На виставці у НМІУ представлені живопис, графіка і дерев’яні скульптури Валерія Франчука, які він створив на тему Голодомору. На сьогодні художник написав 208 робіт із ликами. «Це 26 років мого життя», – наголошує Валерій Франчук.

Каже, що лика, які є символом жертв Голодомору, виринули в його пам’яті самі по собі.  «Я сідаю із задумом написати квіти, пейзаж, а виходили лики, образи тих людей, які загинули. Лики приходили самі по собі, не міг нічого іншого робити, кидав усі справи і вимальовував одну за одною картину розгойданих дзвонів пам’яті. Так з’явилися лики, човни у вічність, церкви, до яких стежки заросли тернами… Після того, як я написав понад 100 робіт, зрозумів, що не буду борсатися, так мені треба, маю писати саме ці картини», – розповів у НМІУ художник.

До речі, три роки тому художник подарував НМІУ 33 картини. Частину з них можна побачити у музеї до 10 грудня. Як зазначила кандидат історичних наук, дослідниця історії українського національно-визвольного руху, один із кураторів виставки Леся Онишко, у фонді музею зберігаються картини Валерія Франчука великого формату, як от триптих «Косарі пітьми».

На жаль, їх не вдалося цього разу представити на виставці. За її словами, для великих робіт Валерія Фрачука потрібен просторий виставковий зал, над чим наразі працюють у музеї.

Останню роботу на тему Голодомору Валерій Франчук написав у 2017 році. Художник каже, що не знає, як буде далі. «Я не замовляю собі на день роботу над Голодомором, ці лики самі приходять», – додає він. Тоді у Валерія Франчука немає іншого виходу, як сідати і відтворювати їх на полотні.

У рамках виставки у НМІУ пропонують поділитися свідченнями про Голодомор. Будь-хто з відвідувачів може прийти на виставку і записати у зошит свої спогади про ці страшні часи. Люди діляться родинними історіями, як їхні предки пережили голодні роки у 30-ті, 40-ві роки.

«… Більша частина населення села вижила завдяки тому, що могли знайти на болотах і в річці. Це риба, в’юни, жаби, корені рогози. А навесні та влітку їли лободу та інші рослини. Не дай Боже нам таке пережити і нашим дітям!!! Пам’ятаймо це!

P.S. Моя мама пережила голод 1946-47 року, завжди як розказує, плаче! Це у країні – переможниці над Німеччиною», – написав хтось із відвідувачів виставки «Розгойдані дзвони пам'яті» у Національному музеї історії України.

«Прабабуся розповідала, що ховали жменьку крупи під дошкою у підлозі, але знайшли люди, що робили обшук у хаті і забрали все. Також казала, що їли ладки із зілля, було дуже несмачно», –  процитували запис у НМІУ відвідувача з Чернігівської обл. Сосницького р-н с. Змітнів. 

Фото з Фейсбук-сторінки Валерія Багацького та НМІУ