Убивця Степана Бандери може досі жити у ПАР

12 серпня 1961 року агент КГБ та найманий вбивця Богдан Сташинський, відомий під псевдо Йозеф Леман, утік на Захід та здався поліції Західної Німеччини.

Агент зізнався у вбивстві двох лідерів українського визвольного руху – Степана Бандери й Лева Ребета, які очолювали два різні крила ОУН – бандерівців та “двійкарів”.

Після допитів агентами ЦРУ, а потім БНД, у результаті публічного суду Сташинського засуджують до 8 років тюрми.

Подальша історія секретного агента стала центральною темою нового документального роману авторитетного українського й американського історика Сергія Плохія під назвою “The Man with the Poison Gun: a Cold War Spy Story” - “Людина із отруєним пістолетом: шпигунська історія холодної війни”.

В українських архівах не знайдено даних про життя вбивці Бандери після виходу з тюрми.

Водночас професор історії з Гарвардського університету Сергій Плохій зібрав матеріали та поспілкувався з посадовими особами, які свідчать: Сташинський під зміненим ім’ям жив у Південно-Африканській Республіці.

Він і досі може там жити, стверджує Дмитро Яцюк в статті для "Новинарнії".

Як пише професор Гарвардського університету Плохій, суд над Сташинським став одним із найвідоміших під час холодної війни.

Свідчення, в яких правителі з Кремля були прямо обвинувачені в політичних вбивствах за кордоном, потрясли світ міжнародної політики.

Це сприяло закінченню політичної кар’єри керівника КГБ, “Залізного Шурика” Олександра Шелепіна, одного з найбільш амбітних радянських лідерів. А також змусило КГБ змінити методи своєї діяльності за кордоном, практично повністю відмовившись від практики політичних вбивств.

6 березня 1984 року американське інформаційне агентство United Press International передрукувало, в переказі, інтервʼю голови поліції ПАР генерала Майка Гелденайса (який був на посаді 1978-1983 роках) південноафриканській газеті ліберального ухилу The Rand Daily Mail, закритій у наступному 1985 році.

Генерал поліції розказав, що Богдан Сташинський прибув до Південної Африки у 1968 році, відразу ж після його дочасного виходу із німецької в’язниці.

Інформація про перебування Сташинського в ПАР також була опублікована в часописі Spiegel №27 від 2 липня 1984 року та деяких інших європейських та американських виданнях без посилання на джерело новини.

За словами генерала Гелденайса, з яким професор Сергій Плохій розмовляв під час написання своєї книги, у ПАР Сташинський одружився вдруге та жив у провінції Натал - теперішня назва Квазулу-Натал, неподалік від портового міста Дурбан, що на березі Індійського океану.