До третьої річниці повномасштабного вторгнення: виступ кардинала Блейза Купіча в Чикаго

У пам’ять про третю річницю війни в Україні кардинал Блейз Купіч, архієпископ Чикаго – виступив  на Міжрелігійній молебні в соборі Святого Імені, у Чикаго, 24 лютого 2025 р.

«Ласкаво просимо, Владико Венедикте, і всіх вас, хто приєднався до нас цього вечора, особливо українців: Щиро вітаємо вас усіх.

У наших серцях важко, коли ми відзначаємо третю річницю вторгнення Росії в Україну.

Два літа тому я відвідав Польщу та Україну від імені нашої Єпископської Конференції. Я зустрівся з українськими біженцями, які втекли зі своєї країни після російського вторгнення, і зіткнувся зі стражденними людьми в Україні. Це був досвід, який я ніколи не забуду.

Коли я зустрічав людей різного віку, змушених покинути свою батьківщину, мене охопив глибокий смуток. Вони розповідали мені історії про членів сім’ї, які загинули, захищаючи свою батьківщину, про знищення їхніх будинків і міст, про роз’єднання сімей, про те, що вони залишили свої життя та засоби до існування, та навіть про варварське викрадення дітей.

В Україні я їздив у райони, де людей вбивали без причини, окрім того, як вони йшли вулицею чи шукали їжу. Пройшовся кладовищами, створеними для поховання воїнів та інших жертв війни. Я молився в церкві, де від початку війни відбулися сотні похоронів.

Однак серед цієї трагедії я був свідком надзвичайного героїзму громадян, які миттєво стали солдатами, перших служб реагування, які боролися з пожежами, спричиненими ракетними обстрілами, і сусідів, які допомагали одне одному, щоб забезпечити їжею та дахом. Я також бачив співчуття інших країн. Під час мого відвідування різних місць у Польщі я захоплювався поляками, які щедро забезпечували їжею, дахом, одягом, освітою для дітей і роботою для мільйонів, які перетнули Україну. Їхня привітна реакція на шукачів притулку є закликом до сумління, змушуючи нас задуматися про ставлення нашої країни до незнайомців, які потребують допомоги.

Нам потрібно бути тут сьогодні ввечері, щоб згадати та вшанувати як страждання, так і героїзм України, бо, на жаль, є потужні голоси, які намагаються змінити наратив та переписати історію. Світ повинен стояти на боці України і говорити правду. Мир можна побудувати лише на правді. Що таке правда? (1.) Україна не є агресором у цій війні. (2.) Вторгнення Росії було неспровокованим і порушує міжнародне право та Статут ООН. (3.) Суверенітет України було порушено, суверенітет, який був обіцяний державами-гарантами, коли Україна роззброїла третій за величиною ядерний арсенал у світі з усієї своєї ядерної зброї, отримавши гарантії безпеки проти загрози чи застосування сили проти своєї території або політичної незалежності. Сполучені Штати, Росія та Велика Британія взяли на себе це зобов’язання, коли 5 грудня 1994 року підписали Будапештський меморандум про гарантії безпеки.

Ціле покоління Україна жила в мирі. Проте через двадцять років після того, як їй запевнили у своєму суверенітеті та безпеці, Росія вторглася в Крим у березні 2014 року, а три роки тому розпочала повномасштабну війну, щоб анексувати всю Україну. Таким чином Росія дала зрозуміти, що не визнає Україну як незалежну націю та суверенну державу.

Я на власні очі бачив руйнування та переміщення людей. Я був у Бучі і бачив результати розправи російських військ над невинними жертвами. Заперечувати будь-що з цього і робити Україну агресором – це брехня і від цього потрібно відмовитися. Україна хоче миру, але також хоче, щоб усі говорили правду. Світ має стояти поруч з Україною, поважаючи її героїзм і її право жити у свободі та мирі.

Так, ми збираємося цього вечора, щоб згадати і помолитися за померлих і всіх жертв цієї війни, помолитися за мир і за переговори, які приведуть до справедливого миру і тривалої безпеки для України. Але це може статися лише за умови, що Україна буде за столом переговорів, якщо буде сказано правда і нації світу будуть виконувати обіцянки, які були дані в підписаних договорах. Україна має право на своє існування і своє самовизначення. Найбільше в цей момент Україна має право бути справжнім архітектором шляху до миру, який може бути попереду.

Останній пункт. Я прийшов, щоб вивчати та цінувати історію, культуру, мову, традиції та спадщину України. Війна – це не лише анексія території, а й відмова Росії визнавати українців як народ із власною ідентичністю, а Україну – як незалежну суверенну державу. Якби Росія досягла цього успіху, весь світ зазнав би великих втрат.

Тож сьогодні ввечері давайте молитися за загиблих і вшановувати їх, пам’ятати про тих, хто щодня страждає від вторгнення, і молитися за мир, але давайте також говорити правду, щоб мир, якого прагнемо, був тривалим, а не удаваним миром, який призведе лише до нових руйнувань, нових смертей і більших порушень обіцянок.

За заступництвом Богоматері, Цариці Миру, нехай Святий Дух Правди і надалі надихає миротворців, а Бог благословляє народ і країну України», - зазначив священослужитель.