Воїн з Паризької опери: день пам’яті Василя Сліпака

29 червня 2016 на Донбасі загинув великий син України, оперний співак зі світовим іменем і боєць АТО Василь Сліпак із позивним "Міф", доброволець "Правого сектора".

29 червня 2016 року він загинув саме там, де вчора точилися запеклі бої. Бойовики зазнали страшенних втрат. Здається, ніби атовці помстилися за загиблого товарища, великого сина України.

Військовий медик Яна Зінкевич повідомляла, що Сліпак отримав смертельне поранення у нижню частину тулубу. Пізніше з'явилася офіційна інформація: 18 червня Василь поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу захисникам-добровольцям, і планував залишитися там на півроку. Але 29 червня, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-шої штурмової роти Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" (ДУК ПС), загинув у бою близько 6:00 від ворожої кулі калібру 12.7 мм, яку випустив снайпер з великокаліберної гвинтівки.

Василь Сліпак ціною власного життя врятував побратимів. Українські захисники відбили атаку російських збройних формувань на смт. Луганське (Бахмутський район Донецька область) з боку міста Дебальцеве та перейшли у контрнаступ, посунувши противника з двох укріплених позицій на висотах поблизу с. Логвинове.

Президент України Петро Порошенко 30 червня нагородив бійця і оперного співака Василя Сліпака орденом "За мужність" посмертно.

Ховати Василя випало батькам і старшому брату Оресту. Саме Орест колись відвів малого Василька "на музику" - дитина почала співати майже тоді, коли і говорити. В шість років Василь удерся на стіл на сільському весіллі і заспівав "Розкажи мені, любишь ти чи ні? І в очах сія: "Я – навік твоя", а через чотири роки старший брат відвів Василя до хорової капели "Дударики".

Останні дописи на сторінці Василя Сліпака у "Фейсбуці" - про справи. Збирав гроші для побратимів, бо був не тільки бійцем, а й волонтером. Шукав 50 чорних беретів. Хто зна для чого. Френди жартували, мовляв, є хутрові. Чи рожеві.

Вранці 29 червня 2016 року жарти змінилися десятками питань. "Живий?", "Василю, ти живий?", "Що ж ти, братику, накоїв..."

Поховали Василяна його Батьківщині, у Львові.

А через рік вийшов на екрани "МІФ" – новий фільм авторів стрічки Добровольці Божої Чоти - The Ukrainians Леоніда Кантера та Івана Яснія – розповідає історію життя та загибелі Героя України, соліста Паризької національної опери, кавалера ордена "За мужність" І ст. та "Золота зірка" Василя Сліпака.

У стрічці поєднано документальні кадри та анімацію, яку створив український художник Журавель Юрій Zhuravel Yuriy.

Музику для фільму написали одні з кращих композиторів сучасності. Серед яких Євген Гальперін, що писав музику для Люка Бессона і був близьким другом Василя; Роман Григорів та Ілля Разумейко (формація NOVA OPERA) та Едуард "Діля" Приступа.

ДОВІДКА "УМ"

Василь Сліпак (1974-2016) – український оперний співак (бас-баритон), соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на Сході України, позивний «Міф». Народився у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Прибалтики).

Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція).

Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…» Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, які долучилися до руху «Віра і світло», солідаризуючись із людьми з особливими потребами.

Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них. «Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», - сказав Василь.

Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його. Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа.

В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера. Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова. У лютому 2017 року Василю Сліпаку посмертно присвоєно звання Героя України.