Загиблі герої війни та їх історії: січень 2018

У січні 2018 року війна на Донбасі обірвала життя 16 воїнів:

Олександр Ковтун. 22 січня 1985 – 01 січня 2018

Старший стрілець 13 ОМПБ «Чернігів-1» 58 ОМПБр.



Народився в селі Клишки Шосткинського району на Сумщині. Після строкової служби в ЗСУ працював в охоронних структурах. Служив за мобілізацією. 05 листопада 2016 підписав контракт, на фронті — з липня 2017 року. 1-го січня 2018 року о 1:05 годині внаслідок підриву на вибуховому пристрої на спостережному пункті поблизу селища Новотошківське Попаснянського району дістав множинні поранення, що несумісні з життям. Похований в рідному селі Клишки. Залишились батько і сестра.


Володимир Анадимб «Бетмен». 14 жовтня 1986 – 10 січня 2018

Старший солдат, розвідник розвідувального взводу розвідувально-диверсійної роти 46 ОБСП «Донбас Україна» 54 ОМБр.



Народився в селищі Федорівка Каховського району на Херсонщині. Мешкав в селі Тереблече Глибоцького району Чернівецької області. Після строкової служби переїхав жити на Буковину, де 2007 року одружився. Мобілізований у березні 2014, служив кухарем взводу МТЗ 8 ОМПБ «Поділля», в районі Маріуполя. Після демобілізації повернувся додому, а 10-го червня 2016 підписав контракт з батальйоном «Донбас Україна». Загинув 10-го січня 2018 року о 8:15 в результаті гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу с-ща Новолуганське («Світлодарська дуга»), — осколок гранати влучив у шию, помер дорогою до шпиталю від значної крововтрати. За даними штабу АТО, довкола Новолуганського ворог півтори години прицільно обстрілював позиції українських захисників з гранатометів, кулеметів та мінометів різних калібрів. Похований в селі Тереблече. Залишилися батьки, брат, дружина і двоє синів.


Віктор Сухін. 17 грудня 1979 – 10 січня 2018

Солдат, водій 3-го відділення 1-го взводу 2-ї мотопіхотної роти 34 ОМПБ 57 ОМПБр.



Народився в селі Димине Новоукраїнського району Кіровоградської області. На військовій службі за контрактом з 30-го листопада 2017 року. Загинув 10-го січня 2018 року під час виконання бойового завдання від міно-вибухової травми внаслідок підриву БРДМ-2 на невстановленому вибуховому пристрої поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Техніка долала річку, а підрив був настільки потужним, що БРДМ перевернулась, її частини розкидало на понад 200 метрів. Похований в селі Димине. Залишилися мати, брат, дружина та донька 2008 року народження.


Геннадій Вегера «Зелений». 10 травня 1980 – 10 січня 2018

Солдат, старший стрілець 3-го відділення 1-го взводу 3-ї мотопіхотної роти 34 ОМПБ 57 ОМПБр.



Народився в селі Курилівка Волочиського району Хмельницької області. Закінчив СПТУ № 21 в Полтаві, за фахом електрогазозварювальника. У 1998—2000 роках служив у 3-му полку спецпризначення в Криму. Наступні шість років (з 2000 по 2006 роки) — у спецпідрозділі воєнізованої охорони. Працював у товаристві «Аграрна компанія 2004». На фронт пішов добровольцем, — не хотіли брати в армію через стан здоров'я, тоді Геннадій у травні 2014 поїхав у 34 БТО, воював в районі Горлівки. У березні 2015 відряджений до 128-ї бригади в Краматорськ, охороняв штаб. Дістав важке поранення ніг на Луганщині, після лікування служив у підрозділі охорони, супроводжував військових медиків. З осені 2016 знову на передовій, у травні 2017 повернувся до 34-го батальйону, в район Донецького аеропорту. Загинув 10-го січня 2018 року під час виконання бойового завдання від міно-вибухової травми внаслідок підриву БРДМ-2 на невстановленому вибуховому пристрої поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Техніка долала річку, а підрив був настільки потужним, що БРДМ перевернулась, її частини розкидало на понад 200 метрів. Похований у рідній Курилівці. Залишились мати, брат, сестра, дружина з двома доньками та їх спільна донька, яка пішла у 1 клас.


Тимофій Пухальський «Мурчик». 04 лютого 1987 – 11 січня 2018

Старший солдат, старший сапер-гранатометник 3-го механізованого батальйону 30 ОМБр.



Народився в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Виховувався бабусею. З 2015 по червень 2016 служив за мобілізацією сапером-гранатометником, виконував завдання в районі Волновахи. 28 серпня 2017 підписав контракт. Загинув 11-го січня 2018 року близько 12:15 біля села Славне Мар'їнського району на Донеччині в результаті підриву під час виконання бойового завдання з розмінування, — відбулась детонація міни ТМ-62 під час переведення мінно-вибухового механізму (МПП-62М) з бойового положення у транспортне за допомогою спеціального ключа. Похований у Мирнограді (стара назва Димитров на Донеччині) на кладовищі «Степове». Залишилась наречена у Мирнограді, мали одружитися 26 січня 2018.


Андрій Витвицький «Спікер». 31 грудня 1987 – 16 січня 2018.

Доброволець розвідувальної групи «Санти» Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор".



Народився в Івано-Франківську. Навчався у Львівській римо-католицькій духовній семінарії. Активний учасник Революції Гідності, групи швидкого реагування «Черепахи», у лавах Правого сектору брав участь у протистояннях на вул. Грушевського, на Інститутській, в Будинку Профспілок. Після Майдану пішов добровольцем на фронт у складі 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Загинув увечері 16-го січня 2018 року в промзоні міста Авдіївка внаслідок розриву міни, від осколкових поранень, що несумісні з життям. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві, похований в Івано-Франківську. Залишились мати, сестра, дружина і маленька донька.


Михайло Димитров «Дімітров»/«Гайдамака». 26 жовтня 1983 – 17 січня 2018.

Доброволець розвідувальної групи «Санти» Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", мінометник.



Народився в місті Нікополь Дніпропетровської області. З 2-х років мешкав у місті Сміла Черкаської області. Закінчив Національний університет харчових технологій, інженер-електрик. Працював за фахом на кондитерській фабриці "Меркурій" у Смілі, згодом — інженером з охорони праці. Козак, характерник, холодноярець. Активний учасник Революції Гідності. На фронті з 2014, воював у лавах ДУК, Нацгвардії, і знову повернувся в ДУК. Обороняв ДАП, Піски, Авдіївку.16 січня 2018 року дістав важких осколкових поранень в промзоні міста Авдіївка від розриву міни. Тоді загинув «Спікер», «Гайдамаку» встигли довезти до шпиталю, але врятувати його життя не вдалось. Похований у селі Костянтинівка Смілянського району поруч із могилами матері і брата. Залишились батько і донька.


Сергій Іванов «Акула». 16 листопада 1988 – 17 січня 2018.

Старший сержант, командир взводу — командир бойової машини 2-ї протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 54 ОМБР.



Народився в селищі Нові Санжари на Полтавщині. В подальшому мешкав у місті Києві. Після строкової служби у грудні 2007 року підписав контракт із 1-ю бригадою надводних кораблів ВМС, служив на посаді старшого радіотелефоніста на флагмані «Гетьман Сагайдачний». Після звільнення у запас працював в охоронних структурах Києва. 28 серпня 2014 був мобілізований, на фронті з жовтня 2014, служив у 93 ОМБр, — командир бойової машини реактивного артилерійського дивізіону БМ-21 «Град». Захищав ДАП, Піски, Авдіївку та Мар'їнку. Через місяць після демобілізації підписав контракт. Загинув вночі 17-го січня 2018 року у зоні бойових дій в результаті підриву МТ-ЛБ на вибуховому пристрої під час перевезення особового складу в районі Світлодарської дуги. Ймовірно, через сніг, машина з'їхала у бік і наскочила на міну. Загинули два члени екіпажу, які перебували всередині, ще 5 бійців дістали поранення. Похований на центральному кладовищі селища Нові Санжари. Залишились мати, вітчим, брат, сестра, дружина та донька.


Дмитро Беляєв. 26 травня 1990 – 17 січня 2018.

Старший солдат, старший механік-водій, радіотелефоніст 1-го розрахунку 1-го взводу 2-ї протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 54 ОМБР.



Народився в селі Ботієве Приазовського району Запорізької області. Вступив на військову службу за контрактом 15 вересня 2016. Загинув вночі 17-го січня 2018 року у зоні бойових дій в результаті підриву МТ-ЛБ на вибуховому пристрої під час перевезення особового складу в районі Світлодарської дуги. Ймовірно, через сніг, машина з'їхала у бік і наскочила на міну. Загинули два члени екіпажу, які перебували всередині, ще 5 бійців дістали поранення. Похований у рідному селі Ботієве. Залишилися мати, брат, дружина і 6-річний син.


Олександр Чопенко «Колдун». 30 жовтня 1969 – 17 січня 2018.

Старший сержант, командир кулеметного відділення кулеметного взводу 93 ОМБр.



Народився в селі Саївка П’ятихатського району на Дніпропетровщині. Закінчив СПТУ №77 села Саксагань, де здобув фах тракториста-машиніста, та курси водіїв у школі ДОСААФ в Жовтих Водах. Строкову службу проходив в Афганістані командиром відділення 340-го ремонтно-відновлювального батальйону, в місті Кундуз, був поранений. Працював трактористом у ТОВ «Дія», водієм бензовоза в П'ятихатському лісництві. Мобілізований як доброволець, з 21 серпня 2014 по серпень 2015 служив у 21-ій бригаді охорони НГУ в секторі М, захищав село Широкине. 28 лютого 2016 підписав контракт на 6 місяців із 93-ю ОМБр, а з 29 жовтня 2016 півроку служив у 54 ОМБр на Світлодарській дузі. 26 червня 2017 знову підписав контракт із 93-ю і в грудні його продовжив. Загинув 17-го січня 2018 року близько 21:00 від кульового поранення під час обстрілу зі стрілецької зброї поблизу селища Гранітне (Волноваський район на Донеччині). Похований в рідному селі Саївка. Залишились мати, сестра, дружина та п'ятеро дітей, — чотири доньки й син, який служить у тому ж підрозділі.


Вадим Гаюха «Гаха». 04 березня 1963 – 19 січня 2018.

Інструктор-парамедик медичного управління Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", заступник командира з матеріально-технічного забезпечення 12-ї резервної сотні ДУК.



Мешканець міста Херсон. Фельдшер за освітою. Був легендою серед медиків ДУК. Проводив вишколи молодих бійців у Херсоні, доставляв вантажі в зону АТО. Незважаючи на два перенесені раніше інфаркти, постійно рвався на передову, щоб допомагати товаришам, передавати колегам свій досвід. 19 січня 2018 року помер вночі від інфаркту в с. Карлівка (Мар'їнський район біля Донецька), куди прибув на ротацію в управління медицини ДУК ПС. Похований на кладовищі Геологів у Херсоні, на Алеї Героїв. Залишились мати, донька та онука.


Сергій Сергієнко «Полтава». 22 липня 1988 – 22 січня 2018.

Солдат, снайпер 1-го відділення взводу снайперів 54 ОМБр.



Народився в селі Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області. З дитинства працював на фермі та у будівельній бригаді в селі. Захоплювався футболом та комп'ютерами, історичною літературою. Рано втратив батька. У 2006 вступив до Хомутецького зооветеринарного технікуму, де здобув фах ветеринарного фельдшера. Працював за спеціальністю в агрохолдингу «Астарта» та оператором на молокоблоці. Служив за контрактом з 27 жовтня 2016.Загинув 22 січня 2018 року близько 7:45 від тяжких осколкових поранень під час мінометного обстрілу позицій поблизу смт Луганське на Світлодарській дузі. Сергія не встигли довезти до лікарні, дорогою його серце зупинилось. Похований в рідному селі Новоаврамівка. Залишилися мати і дві сестри.


Мирослав Сливка «Манах». 17 січня 1990 – 27 січня 2018.

Старший солдат, військовослужбовець 1-го БОП ім. Кульчицького 27-ї окремої бригади НГУ.



Народився в місті Полонне Хмельницької області. У 2012 закінчив Житомирський НАЕУ (агрономічний факультет, спеціальність «Захист рослин»). З 2011 року до серпня 2014 працював агрономом в Агрохолдингу «Мрія», паралельно навчався в агрошколі холдингу за спеціальністю «Біологічне землеробство». Тричі займав призові місця на обласних олімпіадах за своїм профілем. Придбав ділянку біля лісу, хотів там побувати будинок, щоб жити на природі. У серпні 2014 добровольцем пішов у батальйон Нацгвардії. 04 квітня 2016 вступив на військову службу за контрактом. Загинув 27 січня 2018 року близько 13:30 від кульового поранення, що несумісне із життям, під час виконання бойової задачі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району, внаслідок снайперського обстрілу противником з боку окупованої Пантелеймонівки. Похований на Новому кладовищі міста Полонне. Залишилися мати, брат і сестра.


Артем Скупейко. 22 березня 1995 – 30 січня 2018.

Старший матрос, снайпер-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу 503 ОБМП 36 ОБрМП.



Народився в селищі Горностаївка на Херсонщині. По закінченні школи працював охоронцем. 22 квітня 2013 був призваний на строкову службу, яку проходив до 2015 року, спочатку в Криму, а після анексії півострова був виведений на материк. 31 березня 2016 вступив на військову службу за контрактом, після підготовки у 198-му НЦ ВМС був направлений в окремий батальйон морської піхоти. Нагороджений відзнакою «За оборону Маріуполя». Загинув 30-го січня 2018 року близько 13:30 від кулі снайпера під час виконання бойового завдання поблизу селищі Талаківка (в штабі АТО назвали сусіднє село Водяне) на Приазов'ї. Похований у Горностаївці, заупокійну службу провів архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент. Залишились мати та 2-річна сестра.


Ян Пуцулай. 01 серпня 1996 – 31 січня 2018.

Солдат, навідник 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.



Народився в селі Калабатине Березанівського району на Миколаївщині. Мешкав у селі Широколанівка Веселинського району на Миколаївщині. На військовій службі за контактом перебував з 2016 року, служив у 204 БрТА ПС ЗСУ, наприкінці вересня 2017 за власним бажанням відряджений до 79-ї бригади ДШВ на передову. Загинув 31 січня під час виконання бойового завдання внаслідок тяжкого поранення в ході двостороннього бою на бойових позиціях поблизу міста Авдіївка (в штабі АТО повідомляли про обстріл у передмісті Авдіївки з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї). Похований у селі Широколанівка. Залишилися батьки й сестра.


Позивний «Шах». 26 років.

Доброволець «Кримської сотні» Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор".



Проходив підготовку на снайпера. Загинув у зоні АТО від кульового поранення в останній тиждень січня 2018 року. Похований в Криму. Прізвище не назване задля безпеки рідних.


Ми згадаємо всіх, хто віддав своє життя за Україну в 2018 році на фронті. Слідкуйте в "УМ".