Біжи, Вітя Орбан: шпигун-диверсант чекіста путіна в Євросоюзі і НАТО

У попередніх публікаціях я дав морально-психологічну і політичну характеристику давньому знайомому, прем’єр-міністру Угорщини Віктору Орбану, якого знаю як депутата ще  з 1997 року. Він не лише тезка зрадника президента-втікача Віктора Януковича і арештованого за державну зраду Віктора Медведчука – кума серійного вбивці, воєнного злочинця Путіна, а й добре знайомий з ними.

Як зазначають міжнародні експерти, Орбан сьогодні – це «найкращий європейський друг» чекіста Путіна. На мою думку, він – путінський диверсант-шпигун в ЄС і НАТО.

Впевнений, що після завершення прем’єрських повноважень, а то і раніше, Орбана чекає доля українських Вікторів…

Підзаголовок до статі пригадався з надпису на одному з плакатів під час мільйонного мітингу в Києві 1 грудня 2013 року після побиття міліцейським «беркутом» за вказівкою Януковича студентів вночі 30 листопада.

У багатьох молодих людей, які вийшли на Софіївську і Михайлівську площі, майдан Незалежності, на куртках, шапках і рюкзаках були наклейки: «Я тут не за гроші». Згуртованість і налаштованість різних за віком людей  засвідчили – в Україні почалася третя революція.

Згодом її  назвуть «Революція Гідності». Вона принесе Україні Перемогу і Героїв Небесної сотні (світла і вічна їм пам’ять).  Споконвічний ворог українців Московія розпочне воєнну агресію проти України, окупує Крим, частину Донецької і Луганської областей. Прямо з Майдану учасники революції підуть на фронт захищати Україну. Окрім добровольців, нікого більше не було…

У руках мітингувальників були плакати з написами: «Зека на йолку, Партію регіонів – на нари», «Уряд – у відставку», «Верховну зраду - на перевибори», «Україну – до ЄС».

Окремі студенти-революціонери тримали прапори з написами: «Революція або смерть!», а на їх куртках були наклеєні портрети кубинського революціонера Че Гевари (вони нагадали мою далеку юність, коли мене в школі кликали Че, за те, що в четвертому класі втікав на Кубу, щоб допомогти кубинцям боротися за їх Свободу – «LibertadoMuerte!»).

Народна творчість тих, хто вийшов на мирний мітинг, була неймовірна.  Люди самі вдома заготовили ватмани з рукописними закликами, віршами, гаслами… Одні скандували заклики до президента Януковича: «Біжи, Вітя, біжи!» і несли плакати з цим гаслом. Інша група –  несла вінок і вивіску «Різдво без Януковича». Тисячі мітингувальників зустрічали їх оплесками і скандували: «Київ, виходь! Україно, повстань!».

Думаю, що в недалекому майбутньому подібні події чекатимуть і Угорщину, де зароджується фашистський авторитарний режим Віктора Орбана, за зразком путіно –  лукашенківського. Тому і раджу йому: «Біжи, Вітя, біжи, поки не пізно!»

                           Диктатор-нацист Путін і «неофашистський диктатор» Орбан

За його словами, російські спецслужби мають компромат на кожного французького президента. Макрон у цьому випадку не став винятком. Крім того, Піонтковський зазначив, що за риторикою французького президента можна орієнтовно визначити, коли саме він дізнався про наявність компромату.

«Через місяць після обрання Макрона президентом був візит Путіна до Франції (травень 2017 р. – Авт.). На галявині перед Єлисейським палацом була пресконференція, і на ній Макрон просто по стіні розмазував Путіна, нещадно. Так ніхто і ніколи із західних лідерів із Путіним не розмовляв. І Путін був у такому шоці, що, повернувшись, він взагалі два тижні ні на які заходи не з’являвся», - наголосив Піонтковський.  

«Але через місяць (червень 2017 р. – Авт.) був економічний саміт у Санкт-Петербурзі, і там, на превеликий подив, всі побачили зовсім іншого Макрона, такого боязкого, що помахує хвостиком у присутності Путіна», – заявив Піонтковський. Він наголосив, що саме з того періоду Макрон почав обслуговувати Путіна. Це виявилося у його відношенні, зокрема, до Мінських угод.

«Йому щось показали. І з того часу він обслуговує Путіна на всю. Ми бачили, як він нав’язував вам кластери в Мінських угодах. І зараз, коли вже нема на кого спертися, Путін йому продиктував стати на чолі ось цієї західної операції, яка буде називатися: «Не треба принижувати Росію». Тому – треба змусити Україну погодитися на якісь вигідні умови путінської Росії, що рятують обличчя Путіна», – підкреслив Піонтковський (див. відео).

Нагадаю, нещодавно президент Франції Макрон заявив, що такому кандидату, як Україна, знадобиться «десятиліття», щоб стати членом Євросоюзу. Він запропонував створити ширшу політичну спільноту демократичних держав навколо європейського блоку.

Зауважу, що на відміну від президента США Джо Байдена, прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, президента Польщі Анджей Дуда, керівників країн Балтії,  французький президент Макрон ніколи не називав Путіна «вбивцею» або «воєнним злочинцем», не порівнює його з Гітлером, а російську армію –  з СС. Макрон відмовився називати воєнні злочини російських окупантів в Україні, скоєних проти мирного населення, ГЕНОЦИДОМ, як і Голодомор українців в 1932-1933 роках.

На сьогодні сім країн світу визнали злочинні дії Путіна геноцидом українського народу. Більше того, Макрон вважає громадян воюючих країн «братами». Детальніше читайте тут.

Сподіваюся, що під час візиту до Києва і відвідування міст, де російські варвари вчинили звірячі злочини, керівники старої Європи зрозуміють, що про політичну цнотливість треба думати завжди і берегти її для майбутніх поколінь.

Європейські політики під ковпаком спецслужб Путіна

Сьогодні я розповім коли, за яких обставин, за допомогою кого і на якому компроматі спецслужби Росії могли завербувати (як свого часу Дональда Трампа, Ангелу Меркель, Юлію Тимошенко) депутата п’яти скликань угорського парламенту, самого молодого прем’єр-міністра Угорщини  Віктора Орбана, який з самого початку своєї політичної діяльності (1988 р.) і до кінця 2008 року був відвертим жорстким критиком Росії, Путіна і його режиму.

Як стверджує міжнародний експерт російсько-угорських відносин Андраш Рац: «Між 1988 і 2009 роками Орбан був самим антиросійські налаштованим політиком в Центральній Європі. Саме він в 1989 році говорив про «російську», а не «радянську імперію», і жорстко вимагав виведення «російських» військ з Угорщини».

І раптом прем’єр-міністра Угорщини, лідера партії «Фідес» Орбана (самого жорсткого критика Росії і Путіна!) запрошують на ІХ з’їзду партії «Єдина Росія», який проходив у Санкт-Петербурзі 21 листопада 2009 року. Взяти участь у роботі з’їзду Орбана запросив голова російського уряду, голова партії «Єдина Росія» Путіна. На з’їзді був також друг Путіна по спільній роботі в Управлінні КДБ СРСР по Ленінградській області, директор ФСБ РФ з травня 2008 року, генерал армії Олександр Бортніков.

Після візиту на з’їзд  «Єдиної Росії» і «теплої зустрічі за чаєм»  з Путіним і Бортніковим «самий антиросійський європейський політик» Віктор Орбан несподівано для угорців і європейців став великим другом Путіна і прихильником його  міжнародної політики.

Нагадую, що аналогічна метаморфоза сталася і з Макроном.  Будучи вперше обраним президентом Франції, Макрон, мабуть, подумав, що він став «пупом» Європи і на спільній пресконференції у травні 2017 року жорстко розкритикував Путіна, якого запросив до Франції.

У червні того ж року  Макрон був запрошений Путіним в Санкт-Петербург на міжнародний економічний форум, на якому також був  директор ФСБ Бортніков. Після форуму Макрон став лакеєм у Путіна. Сьогодні президент Франції облизує серійного вбивцю, воєнного злочинця Путіна з усіх сторін і закликає європейських лідерів «зберегти Путіну морду-обличчя» та «не принижувати Росію» на міжнародній політичній арені (так говорив до візиту в Київ і відвідування знищеного російськими нацистами міста Ірпінь…).

Після повернення зі з’їзду «Єдиної Росії» Орбан почав політику під лозунгом «відкриття на Схід». Андраш Рац нагадує, про забутий багатьма факт: саме Орбан запропонував надати російським фірмам контракт на модернізацію і розширення АЕС «Пакш». У 2014 році АЕС «Пакш» знову виявився в центрі політичного скандалу, після того як уряд Орбана заключив контракт з Москвою і отримав від неї кредит в 10 мільярдів євро, не дивлячись на те, що контракт не був виставлений на тендер.

Угорський політик, депутат парламенту, ексміністр освіти і культури Балінт Мадяр переконаний, що обидва керівники  Орбан і Путін мають долю і у цьому контракті.   Більше того, умови самого контракту були засекречені угорським урядом на 30 років (як умови газового контракту  «Тимошенко–Путіна», підписаного в Москві у січні 2009 року). «Все що ми знаємо, ми узнали від росіян», - стверджує Андраш Рац.

Подібне було і в Україні. Президент Ющенко зміг отримати фотокопію газового контракту лише за допомогою розвідки, оскільки прем’єр-міністр Тимошенко, привезений контракт, на вимогу президента Ющенка, не дала, мотивуючи тим, що він під грифом «таємно». Коли ж Єврокомісія почала розслідування через непрозорість контракту, уряд Орбана заявив про його «політичний підтекст» і розслідування закінчилося нічим.

Балінт Мадяр зазначає, що угорські правоохоронні органі не можуть провести незалежне розслідування, оскільки самі підозрюються в корупції, а їх керівники напряму підлеглі Орбану і залежні від нього.

Серйозне зауваження викликає не лише контракт по АЕС «Пакш», а й інші енергетичні контракти з Угорщиною. Наприклад, за один лише 2012 рік близько 161 млн євро  «осіли» на рахунках швейцарських посередників по торгівлі газом МЕТ НоldingAG, про реальних власників яких можна тільки догадуватися,- говорить Мадяр.   

Угорська опозиція звинуватила Орбана в тому, що він продав країну «новому Радянському Союзу», і заявила, що «тепер навіть наші внуки будуть продовжувати виплачувати цей борг».

Тимошенко газовим контрактом затягла борговий зашморг на шиї України на суму понад 90 млрд. доларів США. За оцінками експертів, газовий контракт «Путіна-Тимошенко» створив реальну загрозу втрати суверенітету і незалежності України. Від повного банкрутства країну врятувало лише рішення Стокгольмського арбітражного суду 2017 року.

Детальніше читайте статтю «Момент істини – або ми знищимо москальську чуму, або вона нас. Третього не дано». Дивіться також відео «Генерал СБУ: Тимошенко сдала Украину Путину за 90 млрд долларов».

Як бачимо Орбан і Тимошенко дуже схожі у плані підписання  таємних контрактів з Москвою і співпраці з чекістом Путіним для власного збагачення за рахунок національних інтересів.

Швейцарські «прокладки»  і підгузники

Європейські колеги, на моє прохання, повідомили, що є достатні підстави вважати, що зазначені швейцарські посередники – це фірми «прокладки», які належать дорослим дітям Орбана і порадили звернути увагу на статки його старшої  доньки Рахель, бізнесову діяльність її чоловіка Іштвана Тиборча, сина Орбана Гашпара та як можна розпочати розслідування щодо цих «прокладок» у Швейцарії.   

Віктор Орбан одружений з юристкою та підприємницею Аніко Лєваї. У цьому шлюбі у пари народилося п’ятеро дітей: Рахель, Гашпар, Шара, Роза, Флора.

Відомо, що Аніко займається волонтерською та благодійною діяльністю, в межах якої іноді здійснює самостійні візити до інших країн, а також є послом доброї волі Угорської економічної служби допомоги. Протягом каденції свого чоловіка активно бере участь у прокладанні політичного ґрунту на українському Закарпатті, куди приїздила, щоби відкрити там представництво угорського гуманітарного фонду для підриву політичної стабільності в регіоні, де проживає близько 125 тисяч угорців.

Також дружина прем’єр-міністра вже кілька років, разом зі старшою донькою Рахель, входять до списку Forbes як найвпливовіші жінки Угорщини.

Рахель одружена від 2013 року. В Угорщині про неї знають  багато цікавих історій. Зокрема, питання викликає те, що дівчина встигла закінчити доволі престижні та недешеві навчальні заклади: університет у Будапешті, Бостонський університет у США, італійський Університет Сієни та французьку Сорбонну. Також вона навчалася у швейцарській Лозанні на факультеті туризму престижного Ecole Hoteliere.

Весілля старшої доньки прем’єра та бізнесмена Іштвана Тиборча (на фото) теж було розкішним. Пара повінчалася в Будапешті. Весілля відбувалося у заміському комплексі. Перед початком церемонії активісти написали на стінах церкви «Королівське весілля», зафарбували ці написи практично перед самою церемонією, також стверджувалося, що за державний кошт перед весіллям зробили ремонт дороги, яка вела до церкви.

В 2018 році угорців зацікавило запитання, звідки вона бере на все це гроші, на що Рахель відповіла, звичайно ж, що сплачує за все своє навчання та подорожі самостійно – з особистого з чоловіком рахунку. Також вона зазначила: «У мене вища економічна освіта, понад три роки я працюю у сфері  туризму».

Проте, як повідомляє The Budapest Beacon, за даними Центрального статистичного агентства, на період 2013 року працівники галузі заробляли в середньому 600 доларів США на місяць, тому Рахель Орбан не могла б самостійно сплатити вартість свого навчання у Швейцарії, і тим паче в інших університетах, як і весілля.

Однак велике запитання в цій історії викликало те, що чоловік дівчини дуже тісно пов’язаний з політикою її батька. Після весілля компанія зятя Орбана неодноразово перемагала в державних тендерах, як і фірма його сина Гашпара. Загалом сімейний бізнес отримав тендерів на 8 мільярдів доларів, що становило близько 10% вартості всіх держконтрактів за цей час.

У промовах самого Віктора Орбана досить часто простежується теза про занепад Заходу, та попри це улюблена старша донька з чоловіком і трьома дітьми (онуки Орбана) переїхали жити до Іспанії. Там її діти навчаються в дорогій приватній школі. Водночас чоловік Рахель, Іштван Тиборч, є частиною угорської еліти та одним із найбагатших людей країни. Він володіє десятками компаній та нерухомістю, яхт-клубом і готелями. Угорці називають його «зятем нації».

Та попри величезні статки і вплив, пара ніяк не могла «відмитися» від доволі дивної історії, яка сталася з ними в Хорватії. Вагітну Рахель сфотографували, коли вона викинула на узбіччя використаний підгузник.

Думаю, що незабаром і її батька Віктора Орбана викинуть на смітник історії як підгузник кремлівського кривавого карлика Путіна…

«Неофашистський диктатор»

Ще одним доказом великої дружби Орбана і Путіна стало відновлення у Будапешті пам’ятнику радянським воїнам, які «загинули при подавленні Угорського повстання 1956 року».

Нагадаю, що в радянські часи криваві події 1956 року в Угорщині називалися «повстанням», а після падіння комуністичного режиму – «революцією 1956 року». Для того, щоб зрозуміти, наскільки значима ця подія для угорців, достатньо згадати, що в Конституції країни записано: «наша нинішня свобода виросла на грунті  революції 1956 року».

Пам’ятник був відновлений в 2012 році МЗС і МО Росії за «спонсорської допомоги» авторитетів злочинного світу Андрія Скоча і Семена Могилевича, тісно пов’язаних з Солнцевським  організованим злочинним угрупуванням. Коли в 2015 році Путін покладав квіти до пам’ятника «радянським воїнам, загиблим при подавленні угорського повстання», в Угорщині виник великий політичний скандал. Угорська преса звинуватила уряд Орбана, який допустив відновлення пам’ятнику, в порушенні конституції країни.      

Сьогодні Орбан, як вважають експерти, є «кращим другом Путіна в Європі», відвертим московським агентом політичного впливу. Від себе додам: Орбан має явні ознаки  патологічної жадоби до грошей і влади (як і окремі українські політики, зокрема Порошенко і Тимошенко), схильний до авторитаризму як Путін і Лукашенко.

Сенатор США Джон Маккейн через близькість Орбана до Путіна, на фоні погіршення відносин Угорщини з США, назвав Орбана «неофашистським диктатором». Важко не погодитися з такою оцінкою сенатора. Вона, на мою думку, - об’єктивна!   

Те, що Орбан є агентом політичного впливу Путіна уже в нікого немає сумнівів. А от чи є він агентом спецслужб Росії, висновок зробите самі, прочитавши статтю.

Заочне знайомство з Орбаном

Вперше ім’я Орбана я почув восени 1997 року в Афінах на міжнародній конференції, присвяченій боротьбі з міжнародною організованою злочинністю. Воно прозвучало  у зв’язці з українсько-російським «мафіозі» Семеном Могилевичем.

У конференції брали участь представники МВС і спецслужб всіх країн Європи, які боролися з міжнародною мафією і відмиванням грошей. В той час я був народним депутатом, головою Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. У зв’язку з обранням депутатом (1994) я був відряджений зі СБУ (де був начальником відділу військової контррозвідки) на постійну роботу до парламенту. На конференції разом зі мною був мій побратим, офіцер-депутат Анатолій Єрмак і  керівник  підрозділу Управління «К» СБУ.   

Увагу присутніх (особливо нашу групу) привернув виступ представника МВС Угорщини, який заявив, що у Будапешті активно діє російська міжнародна мафіозна організація, очолювана вихідцем з України Семеном Могилевичем. Доповідач повідомив, що лідер «російської мафії» Могилевич має громадянство декількох країн світу (зокрема, Угорщини, Греції, Ізраїлю, Росії, України); займається  торгівлею наркотиків, проституцією, контрабандою, нелегальною торгівлею зброї та радіоактивних матеріалів у Східній та Центральній Європі і відмиванням грошей у банках Великої Британії, Швейцарії, США; Могилевич має тісні контакти з  помічником мера Петербургу, колишнім офіцером КДБ СРСР Володимиром Путіним, який «кришує» Тамбовське  організоване злочинне угрупування (ОЗУ) на чолі з Володимиром Кумаріним;  веде спільну злочинну діяльність з російською мафіозною організацією «Солнцевські», якими керує Сергій Тимофєєв по кличці «Сильвестр».

У доповіді представник МВС Угорщини звернув увагу на те, що міжнародна мафіозна організація Могилевича має своїх покровителів у поліції і прокуратурі Будапешта, а також серед політиків парламенту, «куплених» ним з «потрохами» і звернувся до мене з проханням поінформувати українське керівництво правоохоронних органів про злочинну діяльність Могилевича і посприяти в наданні МВС Угорщини необхідної інформації про Могилєвича і членів його ОЗУ.         

У своєму виступі я проінформував про загрозу європейській демократії, яку несе міжнародна корупція і розповів про злочинну діяльність вищих посадових осіб України. Назвав, зокрема,  прізвища корумпованих президентів України Леоніда Кравчука і Леоніда Кучму, прем’єр-міністра Павла Лазаренка, помічника президента Олександра Волкова, міністрів, народних депутатів, які особисто або через своїх рідних і близьких відмивають мільйонні кошти в зарубіжних банках і показав присутнім на конференції фінансові і банківські документа, які підтверджували сказане. Зал був у шоці від почутого…

Під час  перерв на каву і ланч відбулося тісніше знайомство з зарубіжними колегами з Угорщини, Швейцарії, Німеччини, Великої Британії, Чехії, Франції, Іспанії, Бельгії та інших країн.

З колегами по афінській конференції ми з Анатолієм Єрмаком  поділилися інформацією про Семена Могилевича, якою тоді володіли. Мені вона, наприклад, стала відомою, коли мене призначили начальником відділу військової контррозвідки СБУ. До переведення в СБУ я працював викладачем в Українській академії внутрішніх справ, був заступником голови Спілки офіцерів України (до викладання – був слідчим МВС).

Сьогодні про Могилевича ви можете знайти у Гуглі майже всю інформації. Тоді такої можливості не було. Я розповів колегам, що Могилевич в радянські часи був двічі засуджений в Україні за вчинення корисливих злочинів. Перший раз в 1973 році за порушення правил про валютні операції. В той час він дружив з сином першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького – Валерієм який вживав наркотики. Другий раз після відбуття покарання в 1977 році за шахрайство до чотирьох років позбавлення волі.

Емігруючи до Ізраїлю в 1990 році  Семен Могилевич був завербований Першим головним управлінням  КДБ СРСР (зовнішня розвідка), нині – СЗР РФ.

Після розвалу Радянського Союзу спецслужби Росії (ФСБ і СЗР) використовували свого «особливо цінного агента» (є така категорія агентів) Могилевича для відкриття в Європі і США різноманітних комерційних, інвестиційних фірм і фондів для «зариблення» їх своєю агентурою і акумулювання валютних коштів для власного збагачення і фінансування закордонної агентурної мережі.

Як засвідчує практика, чекісти-комерсанти робили це досить успішно. «Дах» ФСБ-СЗР Росії дав Могилевичу можливість сколотити власні мільярдні статки на наркобізнесі, проституції, контрабанді, незаконній торгівлі зброєю, фінансових аферах, замовних вбивствах.      

Весною 1992 року група народних депутатів, які знали мене по громадсько-політичній діяльності, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, брати Михайло і Микола Горень, Володимир Яворівський, Василь Дурдинець і Олександр Ємець (з останніми двома я працював в МВС) звернулися до керівництва СБУ з клопотанням призначити мене як колишнього слідчого, кандидати юридичних наук на одну з керівних посад. Оскільки з переводом з одного правоохоронного органу в інший є певні організаційні складнощі, начальник Головного управління військової контррозвідки СБУ, перший заступник голови Спілки офіцерів України генерал-майор Олександр Скіпальський особисто звернувся до міністра внутрішніх справ України Андрія Василишина з проханням дати згоду на переведення  мене для подальшої служби в СБУ.

У кінці липня 1992 року я був призначений начальником відділу військової контррозвідки по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, який по суті прийшлося створювати з «нуля» з офіцерами-патріотами, кадровими працівниками контррозвідувальних підрозділів колишнього КДБ УРСР Анатолієм Єрмаком, Анатолієм Харитинським, Миколою Петренком, Олександром Рябекою та іншими.

У березні 1994 року я, Анатолій Єрмак, Микола Петренко були обрані народними депутатами. Рішенням Верховної Ради, за моєю пропозицією, був створений Комітет з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, я був обраний його головою, а Єрмак і Петренко – його членами. До Комітету увійшли два офіцери СБУ Анатолій Кулаков і Микола Карнаух, обраних народними депутатами на Полтавщині – мої земляки та полковник СБУ Сергій Сінченко (мій заступник по Комітету). Членами Комітету також були працівники МВС –  Іван Білас (мій перший заступник) і Василь Дурдинець та два прокурорські працівники – Галина Старовойтова (секретар Комітету) і Микола Хомич.

На той час Комітет був самим професійним в парламенті за  своїм складом – 10 народних депутатів мали великий практичний досвід правоохоронної діяльності і вищу юридичну освіту.

Офіцерів СБУ, обраних народними депутатами, в очолюваному мною  Комітеті було шестеро. Колеги по парламенту жартома називали наш Комітет військовою  контррозвідкою полковника Омельченка.

На виборах до парламенту весною 2006 року і на дострокових виборах осінню 2007 року народним депутатом двічі був обраний мій помічник, полковник СБУ Олександр Рябека, який працював разом зі мною в нашому Комітеті до завершення наших депутатських повноважень восени 2012 року.

Користуючись нагодою хочу подякувати моїм побратимам по парламенту і СБУ за їх професійну честь, порядність, громадянську мужність і віддане служіння Україні. На жаль, Анатолій Єрмак трагічно загинув в автомобільній катастрофі 11 лютого 2003 року. Світла і вічна йому пам’ять…

Дам пораду нинішнім молодим працівникам правоохоронних органів України: запам’ятайте – чесні, порядні, дружні особисті контакти і стосунки зі своїми закордонними колегами не можуть замінити ніякі міждержавні чи міжнародні договори про правову допомогу, на підставі яких ви направляєте клопотання в ту чи іншу країну, щоб вам надали необхідну інформацію або документи...

Європейське об’єднання «Антимафія»

Та повернемося до Афін. В розмові за кавою і бокалом вина з учасниками конференції закріпили знайомство, обмінялися телефонами, адресами, домовилися допомагати один одному у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і корупцією, умовно створили негласне Європейське об’єднання «Антимафія», очолите яке було доручено мені.

В Україні уже діяла, створена мною разом з офіцерами- правоохоронцями негласна організація з такою ж назвою, про  діяльність якої я розповів закордонним колегам… В 1998 році з депутатами-офіцерами я створив в парламенті  депутатську групу «Антимафія».

Колега з Угорщини приватно (з проханням не називати його прізвище) поділився конкретною конфіденційною оперативною інформацією про корупційні контакти Могилевича в будапештській поліції і парламенті країни,  назвав декілька прізвищ, які я записав у записник.

Одне із них – Шандор Пінтер, який займав високий пост у столичній поліції. Йому і другим офіцерам поліції Могилевич через свою довірену особу на прізвище Дітмар Клодо (громадянин ФРН) щомісячно впродовж 1993–1996 років передавав в конверті по 10 тисяч німецьких марок.

«Дахом» у поліцейського Пінтера на той час був депутат угорського парламенту, засновник і лідер партії «Фідес» Віктор Орбан (читачі, ви не помилилися – це нинішній прем’єр-міністр Угорщини!).

Весною 1994 року Могилевич через Клода передав Орбану  один мільйон німецьких марок на парламентські вибори і він вдруге був обраний депутатом до угорського парламенту.

Весною 1998 року після чергових парламентських виборів Орбан вперше стане головою уряду Угорщини.

Будапештський поліцейський Шандор Пінтер, якому Могилевич впродовж 1993–1996 років щомісячно передавав через Клода конверт з 10 000 німецьких марок – сьогодні міністр внутрішніх справ, а Віктор Орбан – уп’яте  обраний прем’єр-міністром Угорщини.

Так від представника МВС Угорщини четверть століття тому я заочно узнав про корумпованого угорського депутата Віктора Орбана, який сьогодні є агентом політичного впливу серійного вбивці Путіна, його диверсантом-шпигуном в ЄС і НАТО.  Згодом я пересвідчився, що угорські, як і інші європейські депутати, нічим не кращі за українських – такі ж  корумповані і продажні. В цьому не раз переконувався, коли працював у ПАРЄ (2006-2010).

«Їх треба знищити…»

Після повернення з афінської конференції в Київ ми з Анатолієм Єрмаком підготували спільне депутатське звернення про міжнародну злочинну діяльність громадянина України Семена Могилевича, яке направили керівникам СБУ, МВС і Генпрокуратури для перевірки отриманої інформації, порушення кримінальної справи щодо «міжнародного мафіозі» Могилевича, отримання санкції на його арешт,  оголошення у міжнародний розшук і екстрадицію в Україну.

Про злочинну діяльність Могилевича ми проінформували  особисто президента України Леоніда Кучму. Вручили йому копію нашого депутатського звернення і копію доповіді представника МВС Угорщини, з якою той виступив на афінській міжнародній конференції. По реакції Кучми було видно, що він зацікавився персоною нашого бізнесмена-мафіозі. Президент попросив нас інформувати його, якщо буде щось «новеньке» про Могилевича і додав, що дасть команду Юрію Кравченку (міністр внутрішніх справ на той час)  щільно зайнятися цим «крутим євреєм».

Як розвивалися події навколо Могилевича і з ним самим після направлення нами депутатського звернення і нашої зустрічі з Кучмою – можна написати томи бестселерів і зняти не один багатосерійний документальний фільм про міжнародну російсько-українсько-угорську кримінально-політичну корупцію і державну мафію та  її «хрещених батьків» Кучму-Лазаренка-Тимошенко-Орбана-Путіна.

Членами міжнародної мафії, стержнем якої на той час був Могилевич,  окрім названих президентів і прем’єр-міністрів, були й інші глави урядів, міністри, керівники МВС, прокуратури, спецслужб, політики цих та інших європейських країн-членів Євросоюзу, які не менш корумповані російським газпромівським і нафтовим баблом, чим Україна, але повчають нас як боротися з корупцією. Сміх і гріх таке чути від «мудреців» ЄС.

Коротко згадаю. У часи президента Кучми СБУ очолював його кум Леонід Деркача (квітень 1998 – лютий 2001), який одночасно був і бізнес-партнером Могилевича, «особливо цінного агента» російських спецслужб з широкими зв’язками серед  політичної  еліти в Україні й Східній Європі.

До завершення своїх депутатських повноважень (2012 рік) я неодноразово вимагав від голови СБУ Деркача і його наступників, міністра внутрішніх справ Кравченка і його наступників, генеральних прокурорів Потебенька і Піскуна і навіть від самого президента Кучми арештувати міжнародного мафіозі, який неодноразово таємно приїздив в Україну і мав довірчі близькі стосунки з Деркачем. Останній позитивно характеризував Могилевича в українській пресі як чесного бізнесмена. Це відбувалося тоді, коли Могилевич входив у десятку найбільш розшукуваних ФБР США осіб як особливо небезпечний міжнародний злочинець.

Заступник голови СБУ генерал-лейтенант Олександр Скіпальський (2006-2007 рр.) зазначив, що Деркач офіційно заявляв, що «Могилевич є його фінансовим директором». Очолюючи парламентську ТСК з розслідування обставин вбивства журналіста Георгія Гонгадзе (2002-2006 рр.) мені довелося прослухати сотні аудіозаписів, зроблених охоронцем президента України Кучми майором Миколою Мельниченком.

Л. Кучма,В. Литвин,Ю. Кравченко,Л. Деркач– організатори кримінально-політичної мафії в Україні, співучасники викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе та вчинення інших тяжких злочинів проти українського народу – висновки ТСК.

На одній з аудіозаписів голова СБУ Деркач доповідає Кучмі, що Могилевич, яким зацікавилося ФБР США і спецслужби Швейцарії, має гарні стосунки з Путіним ще з Ленінграду, коли той працював у мера Собчака. Деркач повідомив президенту, що Могилевич зараз проживає на дачі в Підмосков’ї по сусідству з головним комуністом Росії Зюгановим і за кордон не їздить, боїться арешту.

Згідно доповіді голови СБУ Деркача видно, що він, Кучма і Могилевич  пов’язані брудним бізнесом, який президент називає «спільне підприємство». В рамках цього «спільного підприємства» Могилевич шукав великі кошти, які були заховані у родичів злочинців, засуджених пожиттєво і вирішував питання для Кучми, а Деркач надавав Могилевичу «страховку», в  тому числі шляхом передачі йому оперативної інформації СБУ. Кучма рекомендує Деркачу працювати з Могилевичем так, щоб «не влипнути». 

На іншій аудіозаписі Деркач доповідає Кучмі, що СБУ отримала в Європі документи, які підтверджують, що Путін має пряме відношення до компанії SPAG, щодо якої правоохоронні органи Німеччини і Ліхтенштейна  проводили розслідування про її зв’язки з відмиванням грошей колумбійської наркомафії.

Від імені "УКРАЇНСЬКОГО СМЕРШУ"

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,  Герой України, генерал-лейтенант СБУ 

Продовження читайте тут.