Польський народ став жертвою “культури брехні”

Не можна будувати національну ідеологію на приниженні іншої нації. Національна ідеологія, яка базується на брехні завжди приводить до краху. Національно-визвольна боротьба ОУН і УПА була боротьбою усього українського народу не тільки на Заході, але й на Сході.

Дух цієї боротьби зараз дозволяє українському війську стримувати російських агресорів.

Історичні документи і спогади очевидців заперечують наявність "Волинської трагедії", як цілеспрямованої акції, яка б за масштабами істотно відрізнялася від знищення цивільного українського населення німцями, які в діях проти українців намагалися активно використовувати польську національну меншину.

Масштабнішими були також передвоєнні "пацифікації", якими польська влада намагалася позбавити українське населення своєї національної ідентичності. Зокрема у 1938 році на Волині було знищено десятки православних церков.

В постанові польського сейму звинувачується Українська повстанська армія і дивізія "Галичина", які були створені після актів знищення українським населенням кількох польських сіл за співпрацю з німецькими окупантами. Саме ці акти і були пізніше названі польськими політиками "Волинською різнею".

Але сучасні методи маніпуляції суспільною свідомістю формують громадську думку масованим інформаційним тиском всупереч правді і здоровому глузду. Повіривши в міф про "Волинську трагедію" польський народ став жертвою "культури брехні", яка домінує в теперішньому світі. Польська інтелігенція й простий польський народ мали братні стосунки з українським народом.

Натомість частина новоутвореної польської шляхти, яка в часи Австро-Угорської імперії була на службі своїх володарів не лише для пригнічення українського, чеського та словацького народів, але й власного польського народу, вважала українців, як і власних селян, неповноцінними суспільними групами призначеними лише для того, щоб над ними панувати.

Маючи імперські амбіції, але не маючи можливостей для їх реалізацій, ця шляхта формувала хибну національну ідею домінування бюрократичного прошарку польського суспільства над українським, білоруським, литовським населенням та й власною інтелігенцією для створення польської держави "від моря до моря".

Крах світової системи брехні і національного приниження виведе польський народ з шляху возвеличення над іншими народами на шлях справжнього національного відродження.

Засудивши національно визвольну боротьбу українського народу польський Сейм фактичної засудив весь український народ, вважаючи достойними поваги лише тих українців, які допомагали полякам, зокрема співпрацювати з німцями і пригнічувати власне українське населення.

Але український народ повинен і надалі вважати польський народ найближчим братнім народом, який незабаром звільниться від омани шовінізму.

Петро Жук, Назар Мазур, Роман Соломонюк

Лабораторія суспільно-політичного аналізу

Центру з інформаційних проблем територій НАН України