«Голоси, які не можна заглушити»: у Мілані відбувся цикл зустрічей World With Women – Life Is Now

У Мілані завершився цикл міжнародних зустрічей World With Women – Life Is Now, організований асоціацією VITAWORLD у співпраці з VITA UKR.

Протягом чотирьох днів жінки з України, Ірану, Сирії, Венесуели та Курдистану говорили про досвід, який змінює життя: втрату дому, насильство, політичні переслідування, війну та довгу невизначеність.

Однією з центральних учасниць стала Саша Романтсова, виконавча директорка Центру громадянських свобод — української організації, яка у 2022 році отримала Нобелівську премію миру. Вона говорила спокійно, без зайвих акцентів, але її слова мали велику вагу.

“Записуємо й зберігаємо історії людей, бо за кожною стоїть чиєсь життя,” — сказала правозахисниця.

Романтсова наголосила, що українські жінки сьогодні не лише рятують свої родини, а й виконують роботу, яка мала б бути відповідальністю державних інституцій: шукають зниклих, волонтерять, координують допомогу, підтримують інших.

«За кожним фактом — доля людини», — підкреслила вона. І саме ці долі формують живий образ сучасної української історії.

Іран: свобода, яку карають

Іранська активістка Райгане Табрізі, представниця руху «Жінка. Життя. Свобода», говорила про реальність, де прості повсякденні дії можуть стати підставою для покарання.

“Те, що в інших країнах є частиною буденного життя, у нас може стати приводом для покарання. Найболючіше — коли твоє бажання бути собою сприймається як загроза для політичної системи твоєї країни,” — зазначила вона.

Її слова відкрили студентам Мілана інший вимір насильства — структурний, прихований, але постійний.

Іранська дизайнерка Делшад Марсоус розповіла, що в її житті саме мистецтво стало силою та інструментом опору.

“У країні, де тіло жінки контролюють, мистецтво стає способом повернути собі право голос,” — сказала вона.

Для неї мода — це не лише естетика, а мова спротиву та спосіб заявити про себе, коли всі інші форми висловлювання обмежені.

Венесуела: коли правда стає ризиком

Журналістка та колишня депутатка Національної асамблеї Венесуели Маріела Магальянес розповіла про життя під тиском авторитарної влади:

“Я просто хотіла робити свою роботу — говорити правду. Але коли правда стала небезпекою, я побачила, як швидко звична реальність може зникнути.”

Її історія — це нагадування, що там, де починається диктатура, правда першою стає загрозою для режиму, а свобода перестає бути правом і перетворюється на привілей.

Міграція: травма, яка навчає чути інших

Психологиня й культурна медіаторка Нур Гюль Чокґезіджі, яка приїхала до Італії дитиною внаслідок переслідувань у Туреччині, поділилася досвідом втрати дому:

“Той, хто пережив втрату дому, добре знає, як виглядає невидима частина міграції — страх, тиша і невпевненість. Це вчить бачити той самий біль в інших.”

Сьогодні вона працює з жінками, які пережили насильство чи втечу від війни. Її тихий голос був промовистим — у ньому звучав досвід, який неможливо вивчити з книжок.

Невизначеність як норма життя для українок під час війни.

Нейропсихологиня Дана Мехедова говорила про українських жінок, які живуть у центрах тимчасового розміщення:

“Для багатьох жінок невизначеність перетворилася на звичний ритм життя. У цій буденності вони найбільше хочуть одного — щоб їхній досвід не залишався непоміченим.”

Вона підкреслила, що гуманітарної допомоги недостатньо — потрібна довготривала психологічна підтримка, щоб жінки могли повернути контроль над власним життям.

Сирія: коли пісня стає підтримкою

Сирійська співачка і гуманітарна активістка Сумая Галлак завершила одну зі зустрічей музичним виступом. Її слова були дуже простими:

“Я співаю для тих дітей, які живуть у таборах і не знають, чи пам’ятає про них світ. Це спосіб сказати їм: ви важливі.”

Її голос став нагадуванням, що інколи мистецтво може зробити те, чого не здатні зробити політичні заяви:

повернути людині відчуття, що вона не забута.

Подія, яка перетворюється на рух

Організатори наголосили, що зустрічі дали студентам можливість не лише слухати, а й ставити запитання, бачити різні форми боротьби — від правозахисної діяльності до мистецького протесту.

Попереду — виставка робіт студентів Ліцею Brera, продовження зустрічей у школах та університетах, а також міжнародна інсталяція “World With Women. Life Is Now”, присвячена жіночим історіям сили та стійкості.

Коли голоси знову стають чутними

У світі, де щоденна метушня часто поглинає людські голоси, такі зустрічі повертають найважливіше — відчуття, що тебе справді чують.

У безпечному колі однодумців жінки ділилися своїм досвідом — сповненим болю, втрат, але й внутрішньої стійкості.

Тут вони отримували підтримку, яка допомагає не опускати руки й рухатися далі.

Валентина Білан,

Мілан, Італія