Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Традиція дзвонарства у Львові не унікальна для України. (mcip.gov.ua)
Міністерство культури та інформаційної політики внесло відому традицію дзвонарства у Львові до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Як інформує Україна молода, про це повідомляє МКІП.
"Дзвони у Львові – це не лише звуки міста, а і його душа. Це історія та традиції, що передаються від покоління до покоління. Мелодійні звуки сповіщають про найважливіші події в житті міста", – пояснили у відомстві.
У місті Лева звуки дзвонів використовують у багатьох цілях, зокрема, для оголошення релігійних служб, під час весіль, похоронів та інших церковних обрядів.
Широка практика допомогла тамтешнім дзвонарям сформувати багатий репертуар, як-от мелодії:
"Благовіст", що виконують щоденно перед службою;
"Передзвін", що виконується під час освячення пасок, святкування Вербної неділі, вінчання, хрестин, а також різних процесій;
мелодія для похорону;
мелодія тривоги, оповіщення про стихійне лихо чи напад ворога.

"Елемент практикується в м. Львів як частина колективної ідентичності громади, як носіїв практиків, так і містян. У місті немає жодного свята, коли б не лунали дзвони, особливістю є ще й те, що саме традиція дзвонарства об’єднує різні релігійні громади міста, створюючи особливий дух спільності", – йдеться у повідомленні.
У міністерстві додають, що однією з визначальних рис дзвонарства є те, що його різноманітність зазвичай не фіксували в письмових документах.
Знання про техніку ремесла, догляд за дзвонами, духовні історичні та культурні цінності, пов’язані з ним, досвідчені майстри передавали безпосередньо молодшому поколінню дзвонарів.
"Дзвони перетворилися з простого засобу спілкування на вираження живої спадщини, а дзвонарство та традиції шанування дзвону стають проявом колективної ідентичності міста Львова", – зазначили в МКІП.
Також зазначається, що традиція дзвонарства у Львові не унікальна для України – схожі елементи можна зустріти в Києві, Чернігові, Вінниці та Прикарпатті. Однак у кожному регіоні вони мають свою культуру та особливості.
Також перелік нематеріальної культурної спадщини доповнили:
традиції приготування та споживання "Засипаної капусти" Львівщини;
культура створення бойківської писанки булавкою;
обряд встановлення "Віхи" на Переяславщині;
техніка вишивки "Городоцький шов" ("городоцький стіб") у Львівській області.
Як повідомляла «УМ», поліська дудка-викрутка занесена до національної культурної спадщини України. Традиція гри на цьому інструменті у двох громадах Сарненського району збереглася і донині.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>