«Культура vs війна»: зустріч із Вітовською, фільми про Жадана й «Антитіла», виставки й артбук з фото Ліберових та Михальчука

Ідея проєкту «Культура vs війна» виникла у квітні 2022 року, майже на початку повномасштабного вторгнення з життєвої ситуації. Продюсер проєкту, голова Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні – дивись українське!» Андрій Різоль  зателефонував своєму другу Сергію Михальчуку і запитав: «Як ти?». Оператор чотирьох фільмів, номінованих на "Оскар", володар «Срібного Ведмедя» одного з найпрестижніших міжнародних фестивалів Берлінале відповів: «Я в окопах з автоматом». 

Що значить людина такого рівня майстерності в окопах? Це надзвичайно цікава психологічна трансформація, адже творець культури – став її захисником. Це неймовірна драматургічна амплітуда й надзвичайно цікаве явище для дослідження та аналізу, які на тепер репрезентують кілька напрямків діяльності, які об’єднані у проекті «Культура vs війна».

Документальні фільми доступні онлайн

Нині шість фільмів-новел у форматі документальних свідчень, оповідей та переживань людей, які є творцями, носіями та одночасно стали захисниками української ідентичності та культури, – вже доступні для перегляду на ресурсах проекту. 

Це документалістика про  видатних українських митців, які активно включилися у війну: кінооператора Сергія Михальчука, гурт «Антитіла», режисера Ахтема Сеітаблаєва, подружжя фотохудожників Влади і Костянтина Ліберових, кобзаря Тараса Компаніченка та письменника Сергія Жадана.

Тим часом, майже закінчено монтаж повнометражного фільму, куди увійдуть також сповіді кінорежисера Михайла Іллєнка, актора Дмитра Лінартовича, оператора-постановника Ярослава Пілунського, акторів Олексія Тритенка та Євгена Нищука.

Після низки онлайн-прем`єр фільмів-новел проекту стало очевидним, що треба йти до різних аудиторій,  дискутувати про феномен митця на війни та місце і роль культури в ній. А ще  ставити екзистенційні питання й шукати на них відповіді: разом з лідерами думок,  героями проекту й активною культурною спільнотою свідомих й відповідальних українців.

У серпні відкриті покази документальних фільмів циклу «Культура vs війна» відбулися на фестивалі «КіноБукет» на території історичної Софії Київської у межах фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. Тоді також було відкрито дві фотовиставки героїв проєкту.

У вересні допремʼєрний показ двох документальних фільмів проекту «Культура vs війна» відбувся в одеському Міжнародному культурному центрі UNION  : про Костянтина і Владу Ліберових та Сергія Михальчука. Попутньо демонструвалися їхні авторські фотовиставки.

Світлини подружжя Ліберових вражають, розчулюють, жахають, але точно не залишають байдужими. Роботи Костянтина і Влади облетіли весь світ, їх поширюють тисячі користувачів у соцмережах та публікують найбільші міжнародні медіа, серед яких BBC, Associated Press, Welt, Vogue, New York Times, Forbes та інші.

Саме в Одесі вперше презентували арт-бук проєкту «Культура vs війна». У змістовному виданні українською та англійською мовами на 200 сторінок вміщені десятки фото, надані Сергієм Михальчуком та Владою і Костянтином Ліберовими.

                                       Акторка Ірма Вітовська і продюсер проекту «Культура vs війна» Андрій Різоль.

Харків відкрив окрему експозиційну галерею

У харківський Медіа Хаб на відкриття фотовиставки та показ документальних новел проєкту завітали український письменник та волонтер Сергій Жадан і фотографи-документалісти Ліберови. Їхню присутність на події можна вважати великою удачею, тому що на фронтових позиціях вони бувають частіше, ніж на цивільних заходах. Буквально вже за кілька годин повернулися туди знов.

Спочатку подружжя  фотографів, як багато хто,  сподівалися, що широкомасштабне вторгнення триватиме недовго. Тому спочатку намагалися показати у своїх фотографіях світлі сторони війни, намагаючись в такий спосіб дати надію українцям. «Через деякий час ми зрозуміли, що ця війна занадто романтизована і це не йде на користь фронту та українському суспільству, - коментує Костянтин  Ліберов. -  Зараз ми навпаки висвітлюємо всі жахи війни. Ми хочемо закарбувати цей біль, піт, кров, зробити так, щоб це більше ніколи не повторилося».

Влада додає, що ще донедавна вони мріяли зробити таку світлину, яка б зупинила цю війну, але пізніше зрозуміли, що зробити це засобами фотомистецтва неможливо. Фотографиня каже: «Це був той момент, коли ми не розуміли,  навіщо ми це робимо і яка цінність всього цього. Але згодом з’явилися нові маленькі мрії – зафіксувати більше історичних моментів задля того, щоб майбутні покоління не повторювали наших помилок і помилок наших батьків, щоб завжди пам’ятали, хто є ворог і що він значно ближче, ніж здається…».

Сергій Жадан зазначив, що створення таких проектів, як «Культура vs війна» надзвичайно важливе, оскільки в умовах війни культура набуває тоталітарної функціональності. Він розповідає:  «Ми фіксуємо, ми свідчимо, намагаємося побачити та спіймати моменти, які відбуваються з нами, аби не втратити самоповагу і гідність. Іноді світ страшенно розчаровує: коли ти намагаєшся розповісти про біль, про втрати, а світом це сприймається крізь призму стереотипів, кліше та політичної кон’юнктури. Ми приречені, щоб це пояснити!»

До речі, саме проєктом «Культура vs війна» та роботами Михальчука і Ліберових,   харківський Медіа Хаб відкрив окрему експозиційну галерею. У ній надалі проходитимуть фотовиставки та презентації військових журналістів та фотографів.

                                                                                 Фотовиставка Сергія Михальчука у Львові.

Говорити про культуру – на часі

На початку жовтня фотовиставка відкрилась вже у львівському Центрі Шептицького Українського католицького університету. Там же відбувся показ усіх шести фільмів проєкту і презентація арт-буку.

Особливістю львівської події став дискусійний формат, доречний в осередді проактивного студентства та професури. Зустріч-дискусія «Культура vs війна: Бути вільними, щоб творити» відбулась за участі української акторки театру та кіно, продюсерки, громадської діячки Ірми Вітовської та продюсера проєкту Андрія Різоля.

Акторка зазначила: «Творчій команді проєкту вдалось поєднати біль війни з великим естетизмом та великою глибиною передачі емоцій». Також говорили про те, як з гідністю долаючи випробування війною, українське суспільство переходить на новий рівень самоусвідомлення, самоідентифікації, державності, світової суб’єктності та єднання з європейською системою координат.

«Носій культури, творець культури став її захисником, служачи у лавах ЗСУ. Якщо така кількість митців і творчих людей на війні, то це ще один показник, що це народна, загальна війна. Це незвичний випадок навіть для світової історії», – констатував Андрій Різоль.

Наступного дня українських дієвців культури об’єднала у просторі Центру Шептицького публічна розмова «Культура vs війна: Синергія часу». В ній взяли участь продюсер проєкту Андрій Різоль, директор Центру Шептицького УКУ, воїн ЗСУ, науковець, культуролог, кінознавець, громадський діяч Олег Яськів, мистецтвознавець та ректор Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ) Василь Косів, журналістка, театральна критикиня та комунікаційниця Ольга Стельмашевська та історик мистецтва, дослідник історії медій і телебачення, взаємозв’язків цифрової історії й традиційної історіографії, викладач кафедри культурології Гуманітарного факультету УКУ Богдан Шумилович.

«Зараз, як ніколи, актуально говорити про українську культуру у часі війни. А також про медійний аспект висвітлення «війни у прямому ефірі», присутність і вагу культури в медіа, важливість і рівень майстерності документування, стратегічну візію і культурну доктрину, «високе» і «низьке» в культурі і мистецтві», – сказала Ольга Стельмашевська.

«Нація, яка не розвиває власну культуру гарантовано буде вторинною. Тому національна культура має бути сфокусована на тому, щоб цінності, сенси, інновації створювалися всередині нашої держави», — каже  Андрій Різоль.

                                            Проект «Культура vs війна» збирає багатьох глядачів за кордоном.

Півсотні міжнародних подій у двох десятках країн світу

Окрім показів та презентацій проєкту в Україні, з квітня нинішнього року у межах «Культура vs війна» відбулося 50 міжнародних подій у двох десятках країн світу. Стрічки побачили у Румунії, Великій Британії, Австрії, Туреччині, Грузії, Німеччині, Бельгії, Польщі, Киргизстані, Франції, Японії, Словаччині, США, Ізраїлі, Таїланді, Ірландії, Естонії, Латвії, Канаді та Іспанії. Зокрема, 13 подій відбулися до Дня Незалежності України. Паралельно з показами фільмів на 7 подіях демонструвалася фотовиставка героїв проекту.

«Дипломати ОБСЄ, які відвідали кінопоказ, були одночасно приголомшені документальними кадрами війни і вражені активною участю українських митців у боротьбі за свободу України. Після перегляду відвідувачі зазначили, що варто зробити ще кілька кінопоказів і фотовиставок для широкого кола дипломатичних місій. Цей проєкт переконливо працює на зміцнення солідарності європейських політиків з Україною», – зазначає Олександра Саєнко, організаторка показу у Відні.

Продюсерам вдалося презентувати проєкт для учасників Глобального Саміту Партнерства «Відкритий Уряд» у Таллінні, де зібрались політики та представники громадянського суспільства з усього світу.

«Це не війна за землю і ресурси, бо їх у росіян предостатньо, це навіть не війна за людей, бо росіяни не рахуються із втратами: ні зі своїми, ні з чужими. Це війна за мовний код і культурну спадщину, без яких мильна булька тисячолітньої російської державності лопається, а історія скорочується до банальних 300 років», – сказав Максим Кононенко, посол України в Естонії під час відкриття фотовиставки у Талліннському палаці Кадріорг.

«Війни неймовірно руйнівні, але вони часто поєднуються з художніми досягненнями – у кіно, музиці, фотографії, поезії, прозі. Нинішня війна рф проти України забрала багато жертв культурних діячів. Але діячі української культури продовжують давати відсіч – своєю мистецькою діяльністю, як ми бачимо тут сьогодні, і на передовій», – зазначив Джордж Пітер Кент, Посол Америки в Естонії.

Майже до середини листопада ще триватимуть кінопокази та презентації проєкту, зокрема у Польщі, Туреччині, Іспанії, США, Нідерландах, Німеччині та Бельгії. На 10 листопада заплановані покази у французькому Страсбурзі, у Раді Європи. «Наша головна мета – збільшення світової підтримки України. Тож продовжуємо організовувати міжнародні покази й фотовиставки та доносити правду про війну», – зазначає Андрій Різоль.

Юрко НИВА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  У прокат вийшов фільм "Шлях поколінь"