Лятошинський, Вівальді, Бетховен: Національна філармонія представляє у лютому

Класична музика – чи не найприйнятніший варіант пережити непростий лютий у період повномасштабної війни. Національна філармонія України пропонує змістовну програму.

«Пори року». Київський камерний оркестр. Цикл «Недільні концерти для всієї родини» – 5 лютого, 13.00

Національна філармонія відновлює цикл «Недільні концерти для всієї родини» і запрошує на концерт Київського камерного оркестру. 

Ліпшого музичного твору, ніж «Пори року» Антоніо Вівальді для спільного сімейного прослуховування годі й шукати! Композиторська майстерність тут полягає, зокрема, у яскравій зображальності оркестрового письма. У цій музиці, як і в природі, присутня уся палітра почуттів – коли зблисне весняне сонце, а коли зірветься справжня буря, на зміну осінній меланхолії прийде зимова казка.

Вівальді писав цей твір під час своєї подорожі по Італії. Переїзд із міста до міста у поштовому диліжансі міг тривати до кількох діб, при тому, що екіпаж, запряжений двома кінними четвірками, пересувався і вдень, і вночі. Сучасному мандрівнику складно навіть уявити собі далеку поїздку зі швидкістю 10 кілометрів на годину. Проте ми можемо насолодитися музикою, створеною триста років тому, яка й сьогодні захоплює нас своєю свіжістю.

«Велич краси». Музика Георга Фрідріха Генделя – 5 лютого, 18.00

Георг Фрідріх Гендель – ціла епоха в історії музики! Мало хто із композиторів минулих століть за життя зазнав більшої слави, ніж Гендель. Маестро мав величезний вплив і авторитет у музичних колах, його твори прагнули виконувати найкращі виконавці свого часу, його музикою однаково захоплювалися як при королівському дворі, так і серед простих міщан.

Генделя по праву вважають «своїм» і німці, й англійці. У Німеччині він народився й отримав освіту, у Британії написав більшість зі своїх творів і працював тут до кінця своїх днів, заживши великої слави в усій Європі.

Він є автором 42 опер, 25 ораторій, понад 120 кантат, безлічі церковних хоралів та органних концертів. Артисти Liatoshynskyicapellaі диригент Андрій Сиротенко за участю солістів Національного будинку музики, Ірини Харечко (орган), Олесі Люби (сопрано) та Романа Меліша (контратенор), запрошують послухати концерти для органа з оркестром та вокальні твори одного із найвидатніших композиторів пізнього бароко й раннього класицизму.

Національний симфонічний оркестр, соліст – Дмитро Ткаченко (скрипка) – 6 лютого, 18.00.

Національний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка порадує новою концертною програмою із творів зарубіжних та українських композиторів. Соліст – Дмитро Ткаченко (скрипка). Прозвучить музика Бедржиха Сметани, Миколи Лисенка, Моріса Равеля, Олега Безбородька, Золтана Кодаї.

Дмитро Ткаченко – киянин, який вже давно живе й працює між Україною й Британією. Він є випускником Національної музичної академії України та Ґілдхолської музичній академії у Лондоні. Активно гастролює у країнах Європи, Азії й Америки. Концертну діяльність Дмитро поєднує з педагогічною роботою. Також він є співзасновником та художнім керівником Міжнародного музичного конкурсу імені Бенджаміна Бріттена у Лондоні.На тлі вимушеної відсутності зарубіжних гастролерів на українській сцені його участь у концерті в ролі соліста стане справжнім святом для меломанів.

«Нова течія». Авторський вечір Олександра Саратського – 9 лютого, 18.00

До свого чергового авторського вечора знаний український композитор та джазовий піаніст Олександр Саратський завжди створює щось нове. Теперішній концерт – не виняток. Крім джазової кантати «Рух», ми почуємо прем’єру Концерту №9 для фортепіано з оркестром, за роялем – автор. Власне, особливістю творчого амплуа Саратського і є те, що він сам виконує свою музику, виступаючи у ролі соліста.

Щодо стилю, музику Саратського називають дуже по-різному: «третя течія», «нова течія», «classical-jazz-rock-folk», fusion, «симфоджаз»… Та очевидно одне: митець органічно й віртуозно поєднує традиції джазу, академічної музики й українського фольклору.

У концерті беруть участь Національний ансамбль солістів «Київська камерата» під орудою Валерія Матюхіна та Хор Капели імені Бориса Лятошинського, диригент – Богдан Пліш.

«Бетховен: сонати для віолончелі та фортепіано» – 11 лютого, 18.00

Солісти Національного будинку музики, Артем Полуденний (віолончель) та Роман Лопатинський (фортепіано), представлять другий концерт циклу «Бетховен: сонати для віолончелі та фортепіано». Прозвучать друга, третя і п’ята віолончельні сонати композитора.

У творчості Людвіга ван Бетховена класична соната досягла свого піку. Композитор створив тридцять дві сонати для фортепіано, десять сонат для скрипки та фортепіано і п’ять – для фортепіано та віолончелі. Віолончельні сонати Бетховена відіграли вагому роль у розвитку жанру. Віолончель тут є не лише супроводжуючим інструментом, а й набуває цілковитої рівноправності у камерному ансамблі. Водночас, за самобутністю та віртуозністю партія віолончелі нічим не поступається партії фортепіано.

Густав Малер. Симфонія № 1 («Титан»). Національний президентський оркестр – 12 лютого, 18.00

Виконання симфоній Густава Малера – це завжди виклик. Виклик як для самих виконавців, так і для публіки. Від виконавця малерівські симфонії вимагають неабиякої майстерності, бездоганного володіння музичною формою з її «безкінечними» розтягнутими мелодіями, а головне – повної віддачі, як Малер-диригент того вимагав від самого себе. Слухачеві ж проникнути у магічний світ малерівської музики допоможе певний інтелектуальний бекграунд. Симфонізм Малера є однією з вершин музичного мистецтва загалом.

Для Малера музика була чимось більшим, ніж просто грою чи задоволенням. «Не я обираю теми – теми обирають мене», – відповів він дружині на її істерику щодо створеного ним вокального циклу «Пісні про померлих дітей». Його музичні твори – а писав він переважно у двох жанрах: симфонії та пісні – нерідко оберталися якимсь пророцтвом.

Свою першу симфонію сам автор вважав дуже важкою для сприйняття. Її прем’єра 1889 року у Будапешті провалилася: публіка не зрозуміла цієї музики. Однак цей твір виявився тим зерном, в якому – весь Малер. Усі дев’ять його симфоній – своєрідний макроцикл, що бере початок у «пісенному» симфонізмі Першої симфонії.      

Роберт Шуман, Всеволод Сіренко. Національний симфонічний оркестр – 15 лютого, 18.00

Національний симфонічний оркестр України під проводом Володимира Сіренка вже давно й успішно поєднує у своїх програмах класиків і сучасних композиторів. Цього разу у програмі оркестру, крім музики Роберта Шумана, де солісткою буде Марія Пухлянко (фортепіано) – прем’єра твору українського композитора. Прозвучить Друга симфонія Всеволода Сіренка, сина Володимира Сіренка.

Композиторський дебют Всеволода Сіренка на сцені Національної філармонії України відбувся у його 19. Всеволод – учень Євгена Станковича у Національній музичній академії України. Він є лауреатом кількох міжнародних композиторських конкурсів, постійним учасником численних музичних фестивалів. Всеволод – автор музики для симфонічного й камерного оркестрів, інструментальних концертів, творів для хору, музики до театральних вистав. Талановитий композитор, він також є майстерним аранжувальником, «перекладачем» оригінальних камерних творів на мову великого симфонічного оркестру.   

Шуберт, Бібік. Філармонічний симфонічний оркестр – 24 лютого, 18.00

Валентин Сильвестров називає Валентина Бібіка одним із найвидатніших композиторів не лише України, а й Європи. Леонід Грабовський захоплено відгукується, зокрема, про його цикл із 34 прелюдій і фуг для фортепіано, вважаючи його новаторським. Бібіка називають композитором уселенського масштабу, і це навряд чи перебільшення. Прикро лише те, що в Україні його музика звучить надзвичайно рідко. 

На відміну від своїх колег, Сильвестрова й Грабовського, Бібік загалом авангардистом не був, для нього більш близькими були традиційні методи композиторського письма. Уперто, послідовно, методично він творив свій власний музичний світ, в якому не було місця буйній барвистості, мальовничості, сентиментальній чуттєвості, натомість його творчому почерку властиві витончена графічність та лаконізм. Він, як ніхто інший, умів із мінімум засобів створити художньо довершену, емоційно вичерпну, абсолютну у своїй суті музику, сповнену краси й шляхетного ліризму.

Валентин Бібік народився 1940 року у Харкові, а помер 2003-го у Тель-Авіві. Коли як не тут і зараз відкривати для себе його музику.

У програмі концерту філармонічного симфонічного оркестру під орудою диригента Антонія Кедровського «Плач і молитва» для симфонічного оркестру Валентина Бібіка прозвучить разом із Восьмою («Незакінченою») симфонією Франца Шуберта.       

Бетховен, Лятошинський. Симфонії №3 на два фортепіано у вісім рук – 27 лютого, 18.00

У цьому концерті симфонії титанів музичної думки, Людвіга ван Бетховена і Бориса Лятошинського, прозвучать у перекладенні для фортепіано. Виконавці – молоді українські музиканти Христина Бенюк, Соломія Саламанюк, Максим Шадько та Гліб Фаренюк.

На відміну від симфоній Бетховена, симфонії Лятошинського, найзначнішого українського композитора-симфоніста, як це не парадоксально, не має у постійному репертуарі жоден український оркестр. Молодий композитор Гліб Фаренюк здійснив перекладення Третьої симфонії Лятошинського для двох фортепіано із надією, що ця музика звучатиме у живому виконанні частіше.

За словами Фаренюка, ідея транскрипції виникла наприкінці березня минулого року. На тлі трагічних подій у Бучі, Маріуполі, героїчної оборони українцями «Азовсталі» Третя симфонія Лятошинського виявилась чи не найбільш відповідною моменту, захоплюючи слухача своєю художньою довершеністю, силою та глибиною.

Прем’єра фортепіанної версії симфонії Лятошинського відбулася у жовтні минулого року у Львові. Столична філармонія запрошує на друге виконання твору.