«Андрій Жованик. Світ як воля та уява»: у Києві презентують документальний фільм про полеглого Героя-добровольця

Документальний фільм «Андрій Жованик. Світ як воля та уява» про полеглого на полі бою киянина презентують його бойові побратими в Будинку кіно у Києві 23 грудня о  18.00.

Доброволець, командир підрозділу Сил спецпризначення Андрій Жованик брав участь у спільній операції з Героєм України Василем Сліпаком. Він загинув від снайперської кулі у відкритому бою поблизу Соледару 2 серпня 2022 року.

Про це повідомляє Україна молода з посиланням на наданий реліз прем’єри фільму.

Андрій Жованик – батько трьох дітей пішов за небокрай Героєм  у  46 років.

Заважимо, що дипломований інженер за освітою Андрій, не афішуючи рідним і близьким, добровольцем відправлявся на фронт із 2014 року, коли розпочалася новітня російсько-українська війна. Із 24 лютого 2022 року, коли російська федерація відкрито напала на Україну і війна перейшла у повномасштабну фазу, - Андрій Жованик захищав свою державу зі зброєю в руках.

«Ми взяли до рук зброю добровольцями, жоден з козаків 5-го Легіону (Legio V) не був кадровим військовим на початок повномасштабної кампанії, - розповідає заступник командира підрозділу Сил спецпризначення Арсеній Білодуб. – Легіонери під проводом командира Андрія Жованика за півроку повномасштабної війни пройшли з боями більш як 1000 кілометрів – від Ірпеня до Чорнобиля, від Чернігівщини до Слобожанщини, Бахмут та Соледар».

Побратими Legio V – трохи більше 20 сміливців - увійшли в Соледар в середині червня-2022. Оперативна ситуація була такою, що фактично в місці, де розташований населений пункт, оборона ЗСУ мала шпарину шириною близько 10 км. До початку серпня тримали оборону цього важливого вузла.

У взаємодії з бригадами, які стояли вище та нижче Соледару,  налагодили ефективну взаємодію з артою та авіацією, одночасно проводили зухвалу розвідку боєм та насипали з мінометів. Тамтешній завод Knauf, який на тепер повністю знищений,  фактично був перетворений у передовий опорний та спостережний пункт.

«Початок серпня був найгарячишим за весь період оборони Соледару, - розповідає Арсеній Білодуб. - Орки кинули всі сили на триденний штурм Соледару та заводу Knauf. У протистоянні використовували бронетехніку, танки, ствольну артилерію, рсзв (реактивні системи залпового вогню) та авіацію.

Саме на третій день навали, йдучи в атаку з метою знешкодити дві бмп (бойові машини піхоти) з живою силою ворога, - героїчно, в прямому стрілецькому бою від кулі снайпера загинув Андрій Жованик».

Цікавий факт: шість з половиною років тому Андрій Жованик був разом на бойових позиціях із добровольцем Василем Сліпаком саме того дня, коли вранці від ворожої кулі загинув  відомий львів’янин - соліст Паризької опери.  2

9 червня 2016 року на світанку зведені загони ДУК «Правий сектор»,  «Карпатської Січі» (добровольчого підрозділу, на сьогодні це 49-ий Окремий стрілецький батальйон Сухопутних військ ЗСУ) та Legio V розпочали операцію, яка мала за мету взяти висоту 223 - одночасним приступом з двох боків.

Андрій Жованик тоді очолив загін козаків Legio V та «Карпатської Січі». Здолавши близько 5 км,  приступом взяли ВОП (взводний опорний пункт) противника, знищивши п’ятьох опонентів. Андрій Жованик особисто зі своєї снайперської гвинтівки СВД ліквідував командира сепарів та ще двох ворогів. З іншого флангу в цей час свою смертельну кулю отримав  Василь Сліпак, якому присвоїли посмертно звання Героя України.

Роман Коваль, дослідник історії Визвольної боротьби українців від початку ХХ століття і дотепер, член Української Гельсінської спілки, головний редактор газети «Незборима нація» (з січня 1994 р.),  президент Історичного клубу «Холодний Яр» (з січня 1997 р.), автор багатьох книжок, каже:

«Андрій Жованик – легенда націоналістичного руху. З 1989 р. він був членом Спілки націоналістичної української спілки, найрадикальнішої української організації. Потім став членом Всеукраїнського політичного об’єднання «Державна самостійність України» (ДСУ) та Історичного клубу «Холодний Яр».

З Андрія дуже важко було видобути інформацію, він не любив хвалитися своїми героїчними вчинками. Через його маломовність я і не зможу написати про нього книгу, хоч завжди хотів це зробити. І Андрію не раз про це казав, переконував, що йдеться не про похвальбу, а про фіксування історії Визвольної боротьби».

Один з епізодів за участі Андрія Жованика Роман Коваль описує так: «Під час Майдану, коли на Київ котили пасажирські поїзди, набиті тітушками, Андрій з горсткою своїх друзів-снумівців вийшов на станцію Київ-Волинський, де ці поїзди призупинились, чекаючи наказу, вийшли з ланцюгами та іншими знаряддями бою, і закликали тітушок вийти помірятися силами. Били ланцюгами їм вікна, провокували, але ті злякалися і на бій з козаками не вийшли…»

Фільм про загиблого побратима «Андрій Жованик. Світ як воля та уява»  створено за ініціативи Арсенія Білодуба - заступника командира добровольчого підрозділу 5-й Легіон, що входить до  Сил спеціального призначення,  поета  і фронтмена рок-ватаги «Сокира Перуна»,  та  Ігоря Малякіна – з серпня  командира 5-го Легіону.

«Козак 5-го Легіону Сергій Дарійчук - до війни професійний режисер телебачення звернувся до козака ТРО Євгена Васильченка - професійного сценариста до війни. І ми  почали серйозну роботу над цим проєктом», - розповідає Арсеній Білодуб.

Режисер, монтажер, оператор - Сергій Дарійчук. Сценарист стрічки - Євген Васильченко.   Графіка  - Сергій Sheff Шевченко. Колорист - Сергій Доценко. Звукорежисер  - Андрій Обод.

Диктор - Андрій Середа. Музична складова – «Сокира Перуна», Bilodub, а ще використали композиції «Кому Вниз» та Івана Шаповалова.

Унікальні кадри з гоупро та бодікамер легіонерів  складають суттєву частину понад годинного  фільму.

Коментарі знімали переважно на лінії зіткнення, на командно-спостережних пунктах та в гарнізонах дислокації ЗСУ. А також в шпиталі поблизу Києва – у Феофанії, де проходить лікування поранений козак Володимир Авдєєнко.

Прем'єра відбудеться у п'ятницю 23.12.2022 о 18:00  у Будинку Кіно,

м. Київ, вул. Саксаганського, 6. Вхід вільний. Електрика гарантовано буде.

Прийди та вшануй легендарного Воїна! Герої не вмирають!