Покрий хату теплом, а господаря добром: традиції і прикмети Покрови

Одне з найшанованіших православних свят – Покрова Пресвятої Богородиці відзначається в Україні 14 жовтня.

Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії.

Як інформує «Україна молода», у давнину в цей день обов’язково потрібно було сходити до церкви, побувати на ярмарку, накрити щедрий стіл та почастувати нужденних.

На Покрову входили до нової оселі – справляли новосілля. А ще годилося до свята справити жінці нову гарну хустку. Напиватися і лаятися цього дня було гріхом.

«Зосеніло… Селяни звезли збіжжя до комор. Навіть у найбіднішій родині з’являвся хоч маленький, але достаток. З Покрови господарі починали робити загати коло хат, затикували мохом стіни, давали лад і господарським приміщенням.

На Покрову перший раз клали вогонь у печах. Розпалювали тільки дровами з вишні або яблуні, примовляючи: «Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!».

Вважалося що від цього у хаті всю зиму буде тепло», - нагадують на фейсбук-сторінці Національного музею архітектури і побуту України.

На Покрову згодовували худобі останній сніп вівса і від цього часу тримали її вдома. Зерном із цього снопа годували курей. «До Покрови давали молоко корови, а по Покрові пішло молоко в роги корові», - казали в народі. 

Вважалося, що з цього дня починається зима: «На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима». Господарі примічали погоду: якщо вітер віяв із півночі – зима мала бути холодною і з великими снігами, якщо з півдня – теплою. У народі казали: «Свята Покрова землю вкриє де листком, а де сніжком». 

Відліт журавлів до 14 жовтня віщував ранній холод, пізніше птахи відлітають  - зима не квапитиметься.

З настанням Покрови у селах розпочиналися сватання та весілля. Тому на Покутті дівчата з самого ранку бігли до церкви і ставили празникову свічку, бо вірили: хто перший поставить її, той скоріше заміж піде.

На Полтавщині відданиці молилися: «Свята Покрівонько, накрий мою голівоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». На Поділлі казали: «Свята мати Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу».

А Наддніпрянські дівчата просили: «Свята мати Покровонько! Покрий землю сніжком, а мене молоду хустиною!».

З цим святом пов’язано багато прислів’їв і приказок. Покрова накривала траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. Минула Покрова – зоставайся здорова. Минула Покрова – заревіла дівка, як корова.

З цього самого дня в українських селах починалися вечорниці. Адже до Покрови мали бути завершені всі основні роботи в полі та на городі: зібрано врожай, посіяно озимі. Отже з’являлося більше часу для відпочинку.

Також, згідно з переказами та легендами, саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Січі залишалися тільки ті січовики, які не мали родин, та мали причини, щоб залишитися в своїх куренях. І саме на Покрову обирали нового отамана або гетьмана. відтоді й склалася традиція – вважити цей день козацьким святом.

Як повідомляла «УМ», сто років тому на Покрову в Києві розпочав роботу Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор Української Автокефальної Православної Церкви.

У 2018 році відроджена в 90-роках минулого століття УАПЦ ввійшла до складу Православної Церкви України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Покрова. Що означає назва свята