Маланкували під час ковіду Газда, Чорти і Ведмеді, фото

У  багатьох селах і селищах країни 13 і 14 січня — Маланка. Ритуал все ще живий в окремих місцевостях Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Одеської областей. Але найгучніше святкує Буковина і Прикарпаття.

Белелуя

Вже зранку 13 січня маланка ходить, виспівує чоловічими басами вулицями села Белелуя, що за кілька кілометрів на захід від райцентру Снятина. Найкраще опинитися в Белелуї тоді, коли ранок почне переплавлюватися на день.

Маланкарів вже виглядають вздовж доріг селяни. Попереду – головні герої свята: Василь та Маланка. За ними – поважні Газда з Газдинею. Далі вервечка дітлашні у костюмах лікарів та поліцейських. Хоча ні, реформа поліції маланки ще не торкнулася. Тож на дітях – стара, ще радянського зразка міліцейська уніформа.

Далі йдуть ті, кого найбільше люблять фотографи: Ведмеді. У важких шатах з очерету, з стрічками патріотичних кольорів. А замість морди у них – протигаз. Далі сині і язикаті – це Чорти, он і вила в руках. В білому – наймоторошніші костюми місцевої переберії – Смерті. Але маска ця цілком традиційна. Є ще Жиди у циліндрах.

Опівдні на стадіоні збирається все село, аби повболівати за перебраних зі свого кута під час битв Ведмедів, Чортів, Жидів та Смертей. Перед тим, обходячи хати свого кута, чоловіки співають традиційні маланкарські пісні. Так-так, не хлопці у масках чортів чи смертей, а поважні чоловіки у звичайному вбранні, котрим через вік і статус маланкувати вже не комільфо.

На майдані у три раунди боряться між собою маланки Великого Кута, Соківни та Берестова. І які там киплять пристрасті! Так гаряче, як вболівають тут за своїх, не вболівають навіть на світових чемпіонатах з футболу. Хоч виграв хлопець, хоч програв, а після битви його підкидають до неба: не побоявся, пішов захищати честь кута.

У Белелуї майже немає сучасних масок, проте у великій пошані традиційні персонажі. Напевно, тому тут немає і надокучливих кордонів з фальшивих поліцейських та різноманітних потвор, котрі видурюють гроші у водіїв. Лише найменші з учасників ритуалу, перебрані у автоінспекторів, можуть зупинити машину і «виписати штраф». Юні «лікарі» ж виписують рецепти на ліки. Від них можна відкупитися цукерками. Якщо знайому автівку зустріне колона дорослих Чортів і Смертей, можуть погойдати машину. День такий, сьогодні – можна.

У місцеві Ведмеді йдуть лише кремезні юнаки, бо ж носити важкий костюм непросто. Саме ведмедячі битви починають кожен раунд боїв на сільському майдані. Велика увага в костюмі дістається поясу. Це шматок залізного ланцюга, пофарбований у різні кольори. За старим звичаєм, під час ґерцю суперник намагається просунути руку під пояс супротивника і повалити його на землю. Тому перед битвою ремені затягують якомога тугіше.

Після кількох годин виснажливих поєдинків Маланки повертаються на свої кути і обходять всі хати, де є незаміжні дівчата. Судді, які ще й збирають гроші із глядачів під час змагань, винаймають за них музикантів і влаштовують сільські танці. Вдень – для малечі, увечері – для дорослих. Забава триває три дні і три ночі – на кожному з трьох кутів села.

Маланка у Великому Кучурові та Тисовці

У селі Великий Кучурів, що біля південної околиці Чернівців, маланка складається з двох частин: «чистої маланки», персонажі котрої не закривають обличчя масками, та «діганії», де актори приховують обличчя.

Термін «діганія» побутує в усьому Сторожинецькому районі - так називають злих міфічних створінь. Костюми в Великому Кучурові прикрашені різнокольоровою бахромою. Всі ватаги близько полудня приходять на центральну площу та співають українські різдвяні пісні. Кульмінація – бої Ведмедів. Інші персонажі створюють для них майданчики, забігаючи в юрбу односельців і звільняючи місце для битви.

Кожен з кутів виставляє на імпровізовані ринги кількох учасників. Маски знімаються тільки після того, як визначилися суперницькі пари. Переможеним вважається той, хто впаде на спину. Інтерес у місцевих жителів до боїв настільки великий, що імпровізовані ринги в секунду обростають доброю тисячею глядачів.

Схожа на великокучурівську маланка в бахромі гуляє в сусідньому селі Тисовець. Заквітчані хустками хлопці-Маланки ведуть попід руки Офіцерів. За ними слідують Турки у химерних ковпаках чи шоломах. Маланкарі обходять все село, часом зупиняються заспівати-поколядувати навіть посеред автошляху. А під вечір танцюють, аж гуде, біля сільської ялинки — і кожен кут оголошує суму, зібрану за маланку.

У 2021 році “центральна” маланка Тисовця зібрала 80 тисяч гривень. Крім традиційної частини, у селах є і переберія: люди у костюмах рок-зірок чи політиків витанцьовують на “тюнінгованих” заради маланки ладах та москвичах.

Красноїльськ

Наймасовіша, найдивовижніша Маланка — на румунському кордоні, у Красноїльську Сторожинецького району. Селище біля підніжжя Буковинських Карпат витягнулося на кілька кілометрів. І біля кожного будинку маланкаріввже чекають. Цигани у пістрявому лахмітті та кілька копиць соломи з ніжками – Ведмеді – заходять у двір.

Зусібіч лунає пісня Ursu, що починається зі слів «Mai sus» — неофіційний гімн селища. В ній оспівується Ведмідь – господар Карпат, чорний, сильний та страшний. Але людина приборкала звіра і заставляє його стрибати за командою.

У дворах все відбувається за звичаєм, що не змінювався десятиліттями. Спершу Комендант запитує хазяїв, чи приймають Маланку. Після цього за його командою господарів віншують Дід і Баба. Найчастіше, щоправда, кілька Дідів і одна-дві Баби: демографічна ситуація у маланці відрізняється від реальної.

Потім прикрашені намистами та озброєні мечами Королі та Королеви танцюють у колі, виспівуючи слова «Hora Unirii» румунського поета Васіле Александрі. Далі приходить черга танцю Жидів. Лікарі тим часом нишпорять навколо, роблячи дрібні капості всім, кого зустрінуть.

Апогей дійства — взаємодія на тісному обійсті Циганів» та Ведмедів. Цигани б’ють по землі важкими булавами - і Ведмеді, голосно ревучи, кидаються один на одного. Цигани втихомирюють їх ножами і сокирами. Виглядає це досить брутально, і лише зблизька розумієш: це все гра, свято маскулінності.

Красноїльська маланка обходиться без Чортів. Їх колись заборонив місцевий священик, перекресливши багатовіковий звичай.

Господар частує перебраних та платить ватазі. Головний в маланці вголос оголошує суму, котру отримав від хазяїв. Зазвичай це від 600 до 800 гривень. Суми чималі, але й підготовка до маланки — справа не з дешевих. Вишиті вручну сорочки Королів і Королев, хутряні шати Ведмедів та булави Циганів — все це чималі капіталовкладення. Вік корони королів та королев можна вгадати за кількістю рядків намист. Це своєрідні річні кільця, як у дерев.

Маланкувальників у Красноїльську близько тисячі. Майже кожна родина тут споряджає у переберію когось свого. Це почесно.

Дивовижа, як у одному населеному пункті, нехай і зібраному клаптиковою ковдрою з кількох сіл, продовжують існувати зовсім різні костюми. Найзахідніший кут Сус (Сусєни) — хранитель старих традицій. Сусівська Маланка має стримані образи, вона майже монохромна: цигани тут в чорному.

Найчастіше — в мотоциклетних шкірянках і розшитих камінчиками чорних смушевих шапках-кучмах. Ця монохромність зустрічається на інших кутах лише в уніформі комендантів. На Ведмедях — такі ж кучми і солом'яні плечі-крила у формі серця, а на грудях — обов'язкова вишита хусточка. Це і через гігієну, і для комфорту маланкарів — солома може добряче поколоти підборіддя. Булави в руках у циганів не надто великі, прикрашені червоною китичкою.

Широченні крила у солом'яних Ведмедів з'являються на куті Дял, а найдовшими виростають в Тражанах. Та чи крила? Насправді це велетенські ведмежі плечі та лапи. За легендою, того найпершого ведмедя, про якого співається у пісні, тягнули з лісу, прив’язавши до його лап та плечей смереку.

З часом легенда проявилася у широких плечіах, прикрашених хвойними гілочками та новорічними позлітками. Десятиліття тому їх розмах був три метри, зараз сягає і шести. Важить такий костюм майже центнер, вдягати його непросто, тому після кожного двору Ведмедям влаштовують перепочинок. Вони лягають на землю, їм підносять їжу, Цигани дають втомленим підопічним пити.

За день до маланки хлопці-ведмеді сидять на дієті, яка виключає вживання рідини. Щоб підняти маланкаря з землі, потрібно два дорослих чоловіки. Коліна у Ведмедя в солом’яних штанях не згинаються, тож піднімають відразу на прямі ноги.

Жида впізнаєш за височезним капелюхом-циліндром та дипломатом у руці. У дипломаті —годинники-дзигарки, важливі документи або крам.

На вулиці порядкує цілий консиліум Лікарів: «отоларингологи» хапають глядачів за вуха, зловісні «хірурги» підстерігають з пилками жертв, і краще не варто потрапляти у руки «реаніматорам».

Ще одна традиційна героїня переберії – вагітна Циганка з дитям-лялькою на руках. Її завдання – зупинити автівку, тицьнути водієві іграшкового малюка під ніс, пояснити, що це його дитина і вимагати аліментів «на памперси».

Красноїльська маланка — не шоу, розраховане на туристів, а ритуал, якого дотримуються багато років.