Японець Харусан з якудза став снайпером і спокутує гріхи в лавах ЗСУ

50-річний японський ґанґстер Харусан з якудза став снайпером,  він приєднався до Грузинського іноземного легіону – одного із найбільших іноземних бойових підрозділів в Україні і захищає її від російських окупантів

Грузинський легіон налічує приблизно 1000 військовослужбовців, які відправляються для виконання таємних завдань, включаючи диверсії, засідки та розвідку проти російських загарбників

Як інформує Україна молода, про це йдеться у спеціальному репортажі австралійського видання ABC News, 

Харусан переїхав до України рік тому, щоб воювати проти російських загарбників. Він тренувався у Грузинському іноземному легіоні як снайпер, сподіваючись повернутися на передову під час запланованого контрнаступу Збройних сил України. 

                              Командир Грузинського іноземного легіону Мамука Мамулашвілі та Харусан.

Зараз він стоїть на варті біля військових казарм у Києві. Це, звісно, відрізняється від його колишнього злочинного життя. Насправді, Харусан не має військового досвіду, не розмовляє українською мовою, а візит в Україну був його першою поїздкою за кордон.

Але трудова етика, життєвий досвід і татуювання на тілі зробили його фаворитом серед товаришів.

«Я приїхав в Україну, щоб спокутувати свої минулі гріхи. Я або залишуся, поки не закінчиться війна, або допоки мій організм не зможе більше витримувати ці завдання», — розповідає Харусан.

Харусан потрапляв у неприємності ще змалечку. Його батько був босом якудза і тому майже ніколи не бував вдома. Він шукав розраду серед інших молодих правопорушників. Підліткові пустощі переросли у злочинну поведінку, і ще у юному віці Харусан потрапив до в’язниці для неповнолітніх.

«У мене були погані друзі і тому я погано поводився. У мене не було грошей, тому я заробляв гроші, займаючись рекетом та крадіжками. Здається, я став схожим на свого батька», — згадує Харусан.

Зазначимо, що якудза — це загальний термін, який використовується для опису організованих злочинних синдикатів у Японії, які займаються рекетом, проституцією, азартними іграми, шахрайством, торгівлею наркотиками та іншою злочинною діяльністю. Члени цієї організації часто мають великі татуювання на тілі, але, на відміну від інших злочинних угруповань, ці татуювання свідчать про події чи досвід із їхнього життя, а не ідентифікують конкретне угруповання.

Якудза були дуже активними у 1960-х роках, коли по всій країні діяли тисячі банд. Але закони, запроваджені у 1992 році для боротьби з організованою злочинністю у Японії, призвели до різкого падіння їх популярності і учасників банди, які колись вважалися частиною спільноти, почали зневажати.

Зокрема, багато громадських басейнів відмовлялись приймати відвідувачів з татуюваннями, а колишнім якудза важко було отримати доступ до банківських рахунків, підписати договори оренди або просто жити в громаді як «катагі» (законослухняні громадяни).

Членство у якудзі стало для Харусана своєрідним «квитком» до тюремної камери. Він підірвав саморобну вибухівку біля входу в організацію, яка сприяла дружнім відносинам між Китаєм і Японією. Двері були пошкоджені, але ніхто не постраждав.

Харусан пояснив, що його розлютило ставлення Китаю до тибетців і уйгурів. Він каже, що напад не був спрямований на те, аби когось поранити, а швидше був «попередженням». Поліція провела обшук у його будинку та вилучила 400 предметів, зокрема літературу, пов’язану з праворадикальними угрупованнями, екстремістами, бандами й тероризмом. Харусан встиг до обшуку викинути інструменти, які використовував для виготовлення вибухівки.

Харусана все-таки засудили до 9 років ув’язнення за порушення закону про контроль над вибуховими речовинами. Після того, як він побив співкамерника, йому додали ще рік ув’язнення. Через три роки ув’язнення, у нього сталось свого роду прозріння.

«Мені мало виповнитись 40 років, і я відчував, що так далі жити не можна, – згадує Харусан.  Він почав з презирством дивитися на інших в’язнів.

«Вони всі були дорослими, але їхній спосіб мислення був надто дитячим. Я не хотів бути схожим на них, і гадав, що повинен щодня докладати зусиль, аби змінити себе», – зазначає Харусан.

Війна в Україні притягує велику кількість легіонерів з усього світу з різним військовим досвідом та мотиваціями. Вони допомогли Україні у скрутний час, але також принесли і певні ризики. Є повідомлення про те, що легіонери конфліктують, фальсифікують свій бойовий досвід, витрачають пожертвувані гроші та навіть розкривають конфіденційне місцезнаходження своїх підрозділів, публікуючи фотографії та відео у соціальних мережах. Харусан вирішив стати легіонером в Україні, коли побачив зображення вбитих українців на війні.

«Я не можу миритися з діями Росії проти України. Особливо, коли у жертву приносять мирних жителів, які не є солдатами, або людей похилого віку чи дітей. Я не можу нічого зробити сам, але не можу заплющувати очі на таку несправедливість, тому хотів би чимось допомогти», – зазначає японець.

Відсидівши свій термін у в’язниці, Харусан через Польщу добрався до Києва і разом із ветераном британської армії, з яким подружився, попрямував до пункту комплектування Збройних сил України.

Харусан, який не мав військового досвіду, спочатку не пройшов відбір в Україні. Але за нього вирішив поручитись британський легіонер і не даремно, адже Харусан почав демонструвати виняткові навички володіння гвинтівкою лише через кілька місяців тренувань.

Його підрозділ перекинули до Лисичанська, що на Донбасі, де точилися запеклі бої між українськими та російськими військами. Деякі з його близьких друзів так і не вижили і це лише зміцнило рішучість Харусана.

Після російської атаки, дивізія Харусана була розформована. Він вирішив залишитись в Україні і приєднався до Грузинського іноземного легіону, який перетворився на один із найбільших іноземних бойових підрозділів в Україні з приблизно 1000 військовослужбовців з Грузії та інших країн. Це також один із найелітніших підрозділів в Україні, учасники якого відправляються для виконання таємних завдань, включаючи диверсії, засідки та розвідку проти російських загарбників.

Засновник і командир легіону Мамука Мамулашвілі завербував Харусана у листопаді 2022 року після битви за Лисичанськ. Він розумів, що Харусан не мав військового досвіду до приїзду в Україну, але був радий ризикнути, оскільки попередні легіонери з Японії виявилися «хорошими солдатами».

«Він не має військового досвіду, але був надзвичайно дисциплінованим. Він готовий захищати свободу, і це дійсно велика справа, – вважає Мамука Мамулашвілі. Харусан відчуває, що йому потрібно пройти ще довгий шлях, аби спокутувати свої минулі гріхи.

«Я шкодую, але, з іншого боку, якщо я це робитиму, то не зможу рухатися вперед. Люди вважають, що я виконую дивовижну місію, але з моєї точки зору, це закономірна реакція людини. Україна – далека країна, але всі ми – однакові люди», – резюмує Харусан.

Усі татуювання Харусана мають глибокий зміст. Бентен Дракон на його спині захищає те, що важливе. Примара на його грудях, Касані, розповідає повчальну історію про те, як триматися за образу. А на нозі вовк на ім’я Ямао означає готовність виконати свій обов’язок. 
 

Як повідомляла УМ, у складі Інтернаціонального легіону, який був створений в Україні у зв’язку із повномасштабним вторгненням російської федерації, служать  добровольці з 55 країн усіх континентів.