«Йому хлопці казали: йди додому, ти київський - їдь. Та він відповідав: як я вас залишу? Все життя потім буду думати, що я вас кинув у біді», - мати Героя Небесної Сотні Ігоря Пехенька – Надія – не може говорити про загиблого сина без сліз.
Він народився у Києві, ще в радянські часи служив у внутрішніх військах на Уралі. Та останні 14 років жив у передмісті Києва - Вишгороді. Тож на Майдан їздив із самого початку протестів - з кінця листопада 2013 року.
Ніч розгону студентського Майдану пані Надія згадує як страшний сон. У п’ятницю 29-го числа Ігор пішов на мітинг на Майдан. А в ніч на 30-те протестувальників атакували силовики з кийками.
«Його так сильно били, що була тріщина в руці», - з болем в голосі згадує мати майданівця. Додає, що якби не синові довгі ноги , - то він би не врятувався. Бо тих, хто падав силовики просто добивали.
Після цієї ночі Ігор ще довго лікувався. Та в найгарячіший момент протистояння знову приїхав на Майдан.
18 лютого 2014 року Надія Пехенько чула голос сина востаннє. Щойно Ігор поговорив із нею, вимкнув телефон.
У найбільш кривавий день Майдану – 20 лютого – він був на Інститутській. Снайпер поцілив у Ігоря Пехенька тричі. Матері про загибель сина повідомили аж через два дні - 22 лютого. Доти його не могли опізнати.
«Старість доживати одній дуже важко», - зі слізьми на очах розказує мати Ігоря у відео, знятому в рамках проект «Характери гідності». Але вона чудово розуміє, за що загинув її Ігор. Спогади про нього дивіться у відео.
Відео-спогади про Героїв Небесної сотні зняли спільно Національний музей Революції Гідності та організація "Родина Героїв Небесної Сотні".
Дивіться також, яким був сотник з Івано-Франківщини Сергій Дідич; чим так недогодив "тітушкам" журналіст В'ячеcлав Веремій, що вони його застрелили; як у Небесній сотні опинився неповнолітній студент Назар Войтович.