Не дають добро на добро
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
Гетьман України Павло Скоропадський. (Архівне фото)
26 квітня 1945 р. у результаті поранення помер останній Гетьман України Павло Скоропадський.
За 10 днів до того Скоропадський з донькою Єлизаветою, секретарем Дмитром Грищинським та покоївкою Ганною Шабуніною сіли у потяг на станції Платтлінґ (Баварія, Німеччина).
Гетьман мав намір виїхати з території, яка могла опинитись у зоні совєтської окупації. Але стався авіаційний удар. Гетьман поспішив провести Єлизавету та Ганну до бомбосховища. Але там не виявилось місця. Тоді Скоропадський запропонував перечекати перші хвилини у будівлі станції.
Одна з бомб союзників відразу ж влучила у неї. Скоропадського та доньку сильно засипало уламками. Поранених відвезли до шпиталю у Даґґендорф – містечко, що розташовано неподалік. Там гетьману стало гірше.
За два дні до смерті прийшла звістка, що Даґґендорф може опинитись у совєтській зоні. Єлизавета з Грищинським перевезли помираючого гетьмана до монастирської лікарні містечка Меттен.
26 квітня 1945 року Гетьман упокоївся. У цей час у Меттен зайшли американські війська. Секретар гетьмана опинився за лінією фронту, перебуваючи в кількох кілометрах від небіжчика.
Єлизавета, ще з незагоєними травмами та постійними запамороченнями, ходила містом і шукала можливість поховати батька. Місце на кладовищі було знайдено. Труну ледь вдалось віднайти за кілька годин до похорону.
Католицький священник відмовився ховати православного. Дивом поруч знайшли греко-католицького священника о. Григорія Онуфріва.
Останнього Гетьмана України Павла Скоропадського – православного відспівав і передав землі на чужині, на католицькому кладовищі, греко-католицький священник.
Неподалік лунали постріли – точились бої. Отець Онуфрів приніс кілька згортків української домотканої тканини, якою застелили труну й закрили ноги, бо й черевиків на похорон гетьмана не могли знайти.
Вічна пам’ять Ясновельможному Пану Гетьману Всієї України!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Останній притулок останнього гетьмана
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>