Війна за ідентичність

Війни за ідентичність завжди найзапекліші, бо торкаються кожного з нас.

 

Особисто я виділяю щонайменше 5 основних типів українських та квазіукраїнських ідентичностей, що часом конфліктують, а часом взаємодіють одна з одною навіть всередині нас:

 

1) АВТОХТОНИ

 

Українці (народжені та виплекані в українстві). Історична упослідженість автохтонних українців російською (радянською) Імперіями породжує "загострене почуття справедливості'", підвищений емоційний фон та часом критичну конфліктність стосовно інших форм українства. 

 

Серед найяскравіших представників: Ірина Фаріон, Володимир В'ятрович, Лариса НІіцой, Остап Дроздов, Святослав Вакарчук, Орест Лютий)))

 

2) НАВЕРНЕНІ

 

Зрусифіковані, радянські, російські або малоросійські громадяни, що під впливом історичних подій,  культурних, етичних чи моральних впливів свідомо ОБРАЛИ українську форму ідентичності. 

До таких зокрема належать Олег Скрипка, Яніна Соколова, Ахтем Сеітаблаєв, Антін Мухарський)))

 

Часом "навернених", котрі тяжіють до автохтонства самі автохтони нещадно критикують через їхню "недосконалість в українстві".  

 

Тут маємо феномен! Автохтони  викресують з малоросів українців, а з ментально неоформлених та ідеологічно слабких радянських особин - представників "русскаго міра", головною ознакою якого є ПРИМІТИВНІСТЬ - основна складова для виживання та гуртування носіїв російської та квазіросійської ідентичності. 

 

Українці єднаються у складності. Росіяни - у примітивності. 

 

Життя в українстві складнопідпорядковане, багатошарове, без чітких ознак соціальної ієрархії. Ба більше, свідоме українство - це своєрідний орден, необхідною умовою перебування в якому є зосередженість на власному українстві, його плекання та повсякчасне обстоювання у ворожому оточенні малоросів чи росіян з українськими паспортами.

 

А ще - схильність до інтелектуальної праці, самопізнання та самовдосконалення. Від свідомого українства віє шляхетністю та аристократизмом - чеснотами, що важко конвертуються у сучасному світі. Для "простого народу" маємо найбільш розповсюджену форму українства:

 

3) МАЛОРОСІЙСТВО

 

Свідоме чи несвідоме воно теж має безліч гібридних форм - від  президентського штибу (пострадянське малоросійство спальних районів та промислових міст) і аж до природно-імперського, з якого вийшли і Котляревський з Гоголем, і Шевченко з Драгомановим, і Яворницький з Миколою Лисенком.

 

Велична плеяда видатних імперських чи радянських малоросів на кшталт Корольова чи космонавта Поповича завжди живитиме міф "єдності російського та українського народів". Але  малоросійство є питомою та дуже важливою формою українства, що не піддає сумніву чесноти української Держави, та її символів. 

  

Серед яскравих його представників - практично вся російськомовна естрада, спортсмени, переважна частина українського політикуму. Усик, Зеленський, Потап і Настя, Ані Лорак, Таїсія Повалій...

 

Колись до цього списку можна було віднести й російськомовного гламурного телеведучого та актора АнтОна Мухарського)))

 

Прихильність кількісно дуже вагомого малоросійства або до українства, або до російства часто вирішувала історичну долю України. Засноване на класичних протослов'янських формах ідентичності (православ'я, кирилична абетка, історичний спадок Київської Русі, спільний з російським історичний та культурний простір, радянські звершення), малоросійство від класичних росіян завжди вирізняв імператив "ВОЛІ", примат індивідуального над колективним, що і є головною ознакою українства на відміну від колективістської свідомості росіян. 

 

Налагодити зважену та продуктивну комунікацію автохтонних українців з малоросами - критична умова виживання України, принаймні в нинішніх кордонах з можливою подальшою деокупацією Криму та Донбасу. Бо зробити з росіян малоросів значно легше, ніж зробити українців з росіян.

 

Наступна форма української (позанаціональної) ідентичності:

 

4) РАДЯНСЬКА

 

Має свої джерела в лівих політичних ідеях 20 ст. й досі дуже популярних на теренах України. Існує як в українському (автохтонному) варіанті, так і в цілком російському (радянському).

 

Проявляється у класовій ненависті до умовних "багатіїв", бажанні "шари", "безкоштовності", примітивізації мислення, архаїчності поведінкових моделей та патерналізмі.

 

Лояльне до російських колективістських форм буття. Конфліктне до умовно радикального автохтонного українства, що схарактеризоване радянською пропагандою термінами "фашисти",  "бандерівці" або "українські буржуазні націоналісти".

 

Нині представлене в Україні широкими верствами люмпенізованого народу, на електоральному полі якого активно грають проросійські сили, керовані умовним Рабіновичем, колективним "антифашистом" Кивою та злодійкувато-хитруватим Шуфричем. 

 

5) РОСІЯНИ В УКРАЇНІ

 

Російська "українська" ідентичність. Громадяни України з матрично російською культурною, ментальною, історичною прошивкою. Передовий загін гібридної війни Росії проти України. Несуть пряму загрозу суверенітету та територіальній цілісності країни.

 

Основний контингент, що на всіх фронтах війни за ідентичність підживлює тезу Кремля про "один народ".  Їхня кількість критично представлена в ЗМІ.

 

Андрій Пальчевський, Євгєній Мураєв, Олена Лукаш, Анатолій Шарій...

 

І хоч інформаційно росіяни в Україні "бринять" дуже сильно, їхній реальний вплив на українське суспільство не є адекватним тим грошовим сумам, що витрачаються Росією на проросійську пропаганду. 

 

Після Майдану, в умовах російської агресії, азійський вектор розвитку країни видається мало ймовірним. 

 

Значно небезпечнішим мені здається концепт зросійщення України шляхом будівництва ідеологічних та геополітичних конструктів на кшталт Русь-Україна, або "єднання у ліберальних цінностях".

 

Адже після повалення путінського режиму мають об'єднати російських та українських лібералів, що вже оголосили війну автохтонам та наверненим "нацикам" і "бандерівцям". 

 

Боротьба за українську УКРАЇНУ триває. Тому визначайтеся, панове, з ким ви і за кого?

 

Але необхідною умовою нашої перемоги над Росією є здолання Росії у собі.