Традиційний ігнор втрат на фронті

Зверніть увагу на вже традиційний ігнор втрат на фронті з боку військово-політичного керівництва держави та його інформаційного обслуговуючого пула.

 

Вбиті від обстрілів та померлі від поранень свідомо приховуються від широкого суспільного погляду - раз війну не вдається (і не могло вдатися) "закончіть", то її треба затерти  на третій-четвертий план після безкінечних звітів про "не все так погано у Зеленського" та наскільки "збитий льотчик Порошенко".

 

Ця зрадницька політика впроваждується свідомо протягом двох років, і всі поступки  у вигляді "розведень", обмежень можливостей ЗСУ, ідіотських ініціатив предствників в ТКГ типу "спільних патрулювань" та погроз "карати за військові злочини українських солдатів", очікувано призвело виключно до демотивації армії та до нахабності ворога.

 

Втрат при Зеленському не стало менше - але частина суспільства сприйняла гру в мовчанку, бо таким і був його запит, не треба турбувати обивателя інформацією про справжній стан речей.

 

Але така підлість не може довго протистояти реальності - окупанти нарощують свої сили, блокують Азовське море і обстрілюють вже будинки цивільних, приховувати провал варіанту "пєрєстать стрєлять" просто неможливо.

 

Окремо зависає в повітрі питання "хто ж тепер заробляє на війні?" - і це теж одна з причин мовчання "нових ліц", бо їхня багаторічна мантра теж виявилася брехнею.

 

Ця ганебна омерта обов'язково відіб'ється і на уклоністах, і на їхніх адептах, та і на всіх тих, хто намагається знайти щось "хорошеє" в цій ганьбі - по-іншому не буває, історією ведеться особливий рахунок до тих, хто зневажає кров свого народу.