Героями не народжуються, ними стають

Героями не народжуються, ними стають. Аби звершувати великі вчинки заради суспільства, Батьківщини, своїх співвітчизників, не потрібна спеціальна освіта, поважний вік чи певний соціальний статус. Для цього необхідні віра й жертовність – те, що є виявом любові, якої навчав Господь наш Ісус Христос: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13).

Щороку 29 січня ми вшановуємо пам’ять Героїв Крут. Бій, що стався 103 роки тому, назавжди увійшов в історію та закарбувався в народній пам’яті як символ героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність України. Ті завзяті юнаки, яким тоді було переважно усього по 18-20 років і які не мали спеціальної військової підготовки, не залишились осторонь, не були байдужими, вони добровільно стали на захист України, її прав, волі, майбутнього. 

Вони – зразок звитяги і завзяття, жертовності й любові, сміливості й патріотизму, наші оборонці й Герої. До сьогодні не втрачають актуальності слова, виголошені у 1918 році Михайлом Грушевським на похороні розстріляних під Крутами січовиків студентського куреня:

«Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!.. Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя – вмерти за отчизну! Їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!».

Вічна пам’ять і слава Героям!