Ми маємо навчитися демократії. Але, я думаю, дві третини нації не думають про демократію, як про першорядне. Це хибний раціоналізм, який глибоко сидить у душах багатьох, у кого немає розуміння, що багатий стіл творить свобода і демократія, як механізм захисту цієї твоєї свободи. Раб ніколи не міг створити достатку.
Разом з тим, голоду ніколи не було в демократіях. В авторитарних режимах голод був завжди: чи то Радянський Союз, чи то Північна Корея, чи то низка африканських країн, чи то Куба та Китай. Іншими словами, демократія — це один із способів множення твого багатства, раціоналізація організації твого господарства. Іншими словами, свобода — це цінність, це вартість № 1, з якої починається відповідь на питання, як збудувати твоє благополуччя.
Я це відчував на собі, коли у багатьох аудиторіях ти починаєш говорити про свободу і демократію. Було добре помітно, як люди, що дивилися на мене, не надто приховували свої відчуття, на обличчях буквально було написане: «хлопче, ти десь у хмарках, ми говоримо зараз про зарплати, про пенсії, а ти нам розказуєш, що свобода нас нагодує!»
Так, я стверджую, що свобода вас нагодує. Якщо ви аж так гіперраціонально мислите, то подумайте: де найвищі стандарти пенсій і зарплат? Найвищі соціальні стандарти дала демократія. Це аксіома.
Аксіоми не дискутуються. Найліпшу пенсію — регулярну, стабільну, суспільно справедливу — знайдеш у країні демократії, а не в країні комуністичного чи ще якогось іншого авторитарного режиму. Тому коли ми говоримо про соціальні стандарти — вони найкращі там, де найкраща демократія. Я хотів би стверджувати, що це пряма кореляція. Кожний має дійти до цього висновку своєю стежкою, своїм розумінням. Я просто хочу сказати, що демократія — один із обов’язкових інструментів сьогоднішнього суспільного життя.
Якщо ми цього не зрозуміємо і будемо повертатися до демократії за залишковим принципом, як до останнього, упослідженого пріоритету, якщо хтось скаже собі: «Та, знаєте, давайте демократію поставимо на останнє місце і зараз не будемо її обговорювати, а будемо обговорювати хліб насущний» — значить, ти не розумієш, як твориться хліб. Бо хліб — річ наслідкова, а не річ причинна.
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>
«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. >>