Михайло Жизневський похований на маленькому цвинтарі , поблизу Гомеля, в Білорусі.
Його мама ненадовго пережила сина, й покоїться поряд. Представники нашого посольства в Мінську щороку їздили до Гомеля, допомогали матері Михайла, поки вона була жива, відвідували його могилу.
Я й досі картаю себе , що так і не вирвалася поїхати разом з ними, від Мінська до я Гомеля кілька годин, а виснажливі переговори не залишали часу ні на що інше. Й зараз навіть не знаю, чи в’їзна в Білорусь, з якою в РФ спільний безпековий простір і спільні фсбшні « чорні списки».
Згадаємо сьогодні Михайла Жизневського , Сергія Нігояна, вбитих на Грушевського, закатованого десь в лісі Юрія Вербицького - перших жертв режиму Януковича. Це їх історію сьогодні хочуть переписати і забути. Не дозволимо. Це - наша спільна червона лінія.
Соборність- це чітке усвідомлення основ державності. Це коли є різниця, хто ми, хто наші справжні Герої, яка наша Історія, де наші кордони, що таке наші цінності і наша пам‘ять, і як ми готові захищати все, що й є Україною .