Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
Але ви ж, мабуть, чекаєте, що скажу я особисто.
Правду кажучи, мене було заціпило від болючих відкриттів останніх кількох днів. Але зовсім не зламало, як би того не хотілося запеклим друзям.
Я розумію, що багато, дуже багато наших читачів зараз у ступорі і не знають, як їм реагувати. Тим паче звідусіль лунає гучне і дружнє «зрада».
Так, на превеликий жаль, ця історія з продажем прав російському видавцеві була подана полум’яними коментаторами саме у контексті зради, і це підняло просто гігантську хвилю негативу в нашому середовищі. А це підриває ринок зсередини і вигідно лише ворогу. Це дуже прикро. Тому що поглибило травми і так травмованого суспільства. Тому що наші автори та вся команда видавництва - достойні люди і точно не заслуговують на таку агресію в їхній бік. І я глибоко вдячна кожному з них за витримку.
Так, я трималася думки, популярної у міжнародній видавничій спільноті, що видавничий світ - то насамперед світ ідей, для яких нема кордонів. Дякую за підтримку вірменському видавцеві Армену Мартиросяну, який розуміє, про що я. І так, я вважала і вважаю, що прагнення російського видавця в умовах тотальної антиукраїнської пропаганди видавати українських авторів - це вчинок, гідний поваги. І МІФ - це блискуче видавництво, хоч і російське. І за книжковою лінійкою ми дуже подібні. І я вважаю, що краще експортувати свій інтелектуальний продукт, ніж імпортувати чужий.
І ще я вважаю, що в країні, яка є нашим ворогом, все одно залишаються люди, які ще можуть змінити мову ненависті на мову адекватності.
Я не хочу опускатися до: «оцим всім можна, а нам ні». Але це лицемірство «праведників» у країні, яка і досі наводнена російськими товарами, книжками і сенсами, просто зашкалює.
Найбільше розчарування - розчарування в собі. Я розчарована тим, що не до кінця зрозуміла, що таке ця гібридна війна, і як легко ти можеш стати знаряддям маніпуляції.
Дуже дякую всім за отриманий досвід.
Мене це дуже зміцнило. Я позбулася залишків інфантилізму - коли так хочеться, щоб тебе всі любили. Бо ти їх любиш.
Мені не треба, щоб мене любили всі. Мені досить тих, хто не зрадив.
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія. >>
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>