Минулої п’ятниці Австрія побачила і почула немислимі речі. Два провідних політика обговорювали плани масштабного розпродажу країни. З тих пір цю країну лихоманить. Трапилося найгірше: люди втратили довіру до влади і, як результат, могли втратити віру в свою країну. І ось тут було неймовірно спостерігати, як в країні включився вироблений віками «кризовий модус». Той, хто заганьбив краіну, миттєво пішов, не примусив інших нести тягар своєї ганьби. За лічені години були проголошені нові вибори і повне перезавантаження політичної системи. Але і цього виявилося мало. Країна завмерла в очікуванні нових порцій компромату.
І ось сьогодні президент Александер ван дер Беллен звернувся до нації. Звернувся з простими словами. По-перше, вибачився перед людьми за те, що зробили інші політики. По-друге, заспокоїв: ніхто не приходить в політику, щоб бути негідником, але деяким з нас не вистачає сили, аби боротися із спокусами. Зрозумійте і простіть - сказав він, - не зав’язайте в цьому відчаї. Ми, Австрія - не такі, ми кращі, ніж те, що ми побачили і почули. По-третє: якщо ми в себе вірити не будемо, то хто в нас повірить? Наостанок навіть спробував посміхнутися.
Ці базові очевидні істини важливо людям час від часу повторювати. Це як казати дитині «я тебе люблю». А тепер уявіть, що в країні десятиріччя за десятиріччям ганьба накладається на ганьбу, відчай на відчай - і ніхто не йде у відставку, ніхто не вибачається, ніхто не знаходить цих правильних слів. Добро звикає існувати під тягарем неприбраного зла.
Якось по-новому я подивився в ці дні на Австрію і на Україну. І згадав Євангеліє: «Спочатку було Слово...». Я не закликаю до «зачистки» в Україні всього і вся - вона в наших умовах вже не можлива. Але я закликаю почати з людьми говорити, по можливості без лукавства - так як сьогодні, в темний для Австрії час говорив з австрійцями ван дер Беллен.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>