«Євробляхи» руйнують символ авто як ознаки успіху

17:06, 10.11.2018

Наївно думати, що через порушення законодавства, в країні, де всім на це плювати. І применшенням є вірити, що це все проплачені заяви на зарплати корпорації "Богдан" (як основного імпортера нових авто). Насправді євробляхи так зачіпають людей, оскільки вони знищують смислову систему України.

Для українця автомобіль це не просто майно, як пилосос чи мікрохвильовка, яким може володіти кожен бажаючий. Це ознака успіху. Це показник твоєї вищості. Автомобілем не можна просто володіти - його потрібно ЗДОБУТИ. Важкою працею, натхненням, креативністю, економією.

Автомобіль це те що роками визначало твій соціальний статус. Це те, що показувало хто ти є, і що тобі можна чи не можна. Підприємці купували дорожчі авто, щоб мати краще враження на клієнтів. Чоловіки купували кращі авто, щоб збільшити інтерес до себе в жінок.

Про власне авто мріяли. Його бажали, і воно було не в усіх.

Наявність автомобіля показувала, що ти успішний, що ти кращий за інших.

І тут з'являються євробляхи. Автомобіль перестає бути цінним. Його більше не потрібно ЗДОБУВАТИ. Його можна просто купити. Як тостер чи міксер.

Ти 5-7 років "здобував" автомобіль. Не спав ночами, важко працював, і тут тобі кажуть що все це було дарма. Твоє основне джерело візуалізації успіху і вищості зруйновано. Ти знову нічим не відрізняєшся від десятків мільйонів інших українців. Твоя самооцінка страждає, не маючи інших джерел підкріплення.

І ти починаєш ненавидіти євробляхи. Ти починаєш розказувати про хитрожопість, корупцію, пенсіонерів. Все що завгодно. Проте насправді тебе це все не бентежить.

Тебе бентежить тільки те, що в тебе забрали ознаку успіху.


Олександр Равчев, 9 листопада 2018р., Facebook

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>